hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Павло Гай-Нижник (ukr) — Завантажити файл (PDF),
Pavlo Hai-Nyzhnyk (eng) — Download the file (PDF),
Pawło Haj-Nyżnyk (pol) — Pobierz plik (PDF)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гай-Нижник Павло Павлович



Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Павло́ Па́влович Гай-Ни́жник (* 28 травня 1971, м.Дунаївці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Українська РСР) — український історик, поет, громадсько-політичний діяч. Доктор історичних наук (2008 р.), академік Української академії наук (2010 р.), академік Академії політичних наук (2018 р.). Завідувач відділу історичних студій Науково-дослідного інституту українознавства. Є одним з провідних ідеологів і теоретиків сучасного "правого" руху (націоналізму і націонал-консерватизму) в Україні, лідер Націонал-консервативного руху «Булава».

Персональний веб-сайт: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua

Біографія


П.Гай-Нижник.jpg

Народився 28 травня 1971 року в місті Дунаївці Хмельницької областів сім'ї творчої інтелігенції.

Був активним учасником самостійницького руху в період перебудови в СРСР. Засновник і провідник націоналістичної молодіжної організації «Союз Українського Народу», яка діяла у 1986–1989 роках у містах Дунаївці та Кам'янець-Подільський. У 1988 р. вперше на теренах радянського Поділля підніс національний прапор України (почепив на трубі Дунаєвецької суконної фабрики ім. В.Лєніна синьо-жовтий стяг).

1989 року був учасником Республіканської установчої конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка в Києві.

Переможець Кубка Хмельницької області з боротьби «самбо» на приз Героя Радянського Союзу Ф.Є.Гончарука (м.Нова Ушиця, 1985). Здобув «Золотий значок ГТО СРСР» (1985), ІІ юнацький спортивний розряд з легкої атлетики (1985) й з боротьби «самбо» (1986) та І спортивний розряд з футболу (1988).

Навчання


У 1978–1988 роках навчався у середній школі №4 міста Дунаївці. Закінчив із срібною медаллю.

У 1989–1991 роках був курсантом Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії Єпішева.

1991 року — рядовий Радянської армії.

У 1991–1995 роках — студент історичного факультету Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту ім.В.Затонського (нині Кам'янець-Подільський національний університет).

З 1995 р. живе і працює в Києві.

У 1995–1998 роках — аспірант Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського Національної академії наук України.

Праця


1999 р. — провідний археограф відділу пам'яток княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України.

2000 р. — у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертаційне дослідження на тему «Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918 р.)» і здобув науковий ступінь кандидата історичних наук із спеціальності 07.00.01 — Історія України.

2001–2003 рр. — провідний науковий співробітник відділу економічної реформи та удосконалення управління фінансовою системою Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України.

2002–2003 рр. — завідувач науково-інформаційним відділом Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства.

2002 (вересень) — член ініціативної групи Української гетьманської організації по створенню Всеукраїнського об'єднання громадян "Союз гетьманців-державників".

2003 р. — заступник головного редактора науково-популярного часопису «Гуманітарний seminarium».

2003 р. — науковий співробітник Інституту трансформації суспільства.

2003–2004 рр. — старший викладач кафедри історії України Криворізького державного педагогічного університету.

2004 р. — старший викладач кафедри гуманітарних наук Інституту ділового адміністрування в м.Кривий Ріг (за сумісництвом).

2004–2005 рр. — доцент кафедри історії та теорії держави і права Національної академії державної податкової служби України.

Вересень-грудень 2004 р. — Учасник Помаранчевої революції в Києві.

2005–2008 рр. — докторант історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

2008 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка достроково захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук із спеціальності 07.00.01 — Історія України: «Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки (березень 1917 р. — квітень 1918 р.)»

2007–2012 рр. — старший науковий співробітник відділу соціально-політичної історії Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса Національної академії наук України.

2 липня 2010 р. обраний дійсним членом (академіком) Української академії наук.

Від 17 квітня 2013 р. — Голова міжвідомчої Експертної ради з питань національностей, національних меншин та захисту українців у світі при Громадській раді при МЗС України.

Від 1 вересня 2013 р. - старший науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства і всесвітньої історії.

Від 20 листопада 2014 р. — завідувач відділу історичних студій Науково-дослідного інституту українознавства.

Засновник (фундатор) Музею української пропаганди, що був створений в травні 2014 р. на житловому масиві "Троєщина" в Києві (вул.Драйзера, 8). Музей став першим подібним культурним закладом на лівобережжі столиці України.

Від грудня 2014 р. — член експертної групи Громадського комітету з питань національно-патріотичного виховання при МОН України.

Від 8 лютого 2016 р. — голова історичної секції Міждержавного проекту «Україна-Польща».

Від 2016 р. — член «Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин».

Від 13 березня 2017 р. є членом експертно-перевірної комісії ЦДКФФА України ім. Г.C.Пшеничного.

Член редколегій: наукового щорічника «Україна дипломатична» (засновники: Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України, Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв, Історичний клуб «Планета»); наукового часопису «Пам'ять століть» (засновники: Національний педагогічний університет ім.М.Драгоманова, Історичний клуб «Планета»); наукового збірника «Становлення та розвиток української державності» (засновник: Міжрегіональна академія управління персоналом), журналу «Музеї України», наукового часопису «Українознавство». .

Громадсько-політична діяльність


1986—1989 рр. — засновник і провідник націоналістичної молодіжної організації «Союз Українського Народу» (Дунаївці, Кам'янець-Подільський). У 1988 р. вперше на теренах радянського Поділля підніс національний прапор України (почепив на трубі Дунаєвецької суконної фабрики ім. В.Лєніна синьо-жовтий стяг).

1989 р. — учасник Республіканської установчої конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка в Києві.

Вересень 2002 р. — член ініціативної групи Української гетьманської організації по створенню Всеукраїнського об'єднання громадян «Союз гетьманців-державників».

Вересень-грудень 2004 р. — Учасник Помаранчевої революції в Києві.

4 березня 2010 р. підписав Петицію — Відкрите звернення до депутатів Європейського парламенту з приводу наклепу проти С. Бандери в тексті Європейського парламенту щодо України від 25 лютого 2010 р.

У червні 2012 р. був включений у «Список — 300» — авторитетних і найвідоміших українців (представників інтелігенції, науки, освіти, мистецтва, політики і громадських діячів), що створили «Всеукраїнський Комітет на захист української мови».

30 липня 2012 р. на передвиборчому з'їзді УНА-УНСО був включений до партійного виборчого списку. Увійшов до першої десятки (№6, як безпартійний) виборчого списку Української національної асамблеї (УНА-УНСО) як кандидат у народні депутати України (вибори до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 р.)

2012 р. — кандидат в народні депутати України (№ 7 у виборчому партійному списку Української Національної Асамблеї (УНА-УНСО).

3 серпня 2012 р. підписав «Відкритий лист генеральному директору (президенту) Національної телекомпанії України Єгорові Бенкендорфу» з протестом відомих громадсько-політичних і наукових діячів проти російськомовного коментування Першим національним телеканалом ХХХ літніх Олімпійських ігор Чому Перший Національний коментує Олімпіаду недержавною мовою?!.

Учасник Євромайдану та Революції Гідності (21 листопада 2013 р. — 21 лютого 2014 р.) у Києві.

Під час Революції Гідності — член політради революційної організації «Правий сектор».

У березні 2014 р. разом з групою провідних вчених України підписав «Звернення до російських вчених з приводу окупації російськими військами Криму та спроб кремлівського керівництва повернути на президентський пост в Україні В. Януковича».

У серпні 2014 р. був одним з підписантів (П. Гай-Нижник, К. Гломозда, В. Сергійчук, Б. Якимович, А. Гречило, М. Железняк, О. Купчинський, А. Руккас, М. Ковальчук, М. Чмир, А. Сова, І. Скочиляс, М. Капраль та ін.) відкритого листа вчених щодо спроб нищення чи фальсифікації державних символів України, поширеному з нагоди Дня Прапора. В листі наголошувалося, що «протягом останнього часу ведеться системне нищення, паплюження та дискредитація Державних символів України» і ця політтехнологічна провокація має на меті посіяти чвари, створити штучне чергове протистояння в українському суспільстві й проводиться вона аналогічними методами, що й спроби розпалити конфлікти навколо неіснуючих мовних чи конфесійних проблем. З огляду на зазначене історики звертали увагу державних структур на потребу посилити захист державних символів України.

П.Гай-Нижник та донька останнього гетьмана України П.Скоропадського Олена Отт-Скоропадська з чоловіком Людвіґом Отт-Скоропадським (13.IX.2005)

Від 2013 р. — засновник і голова Націонал-консервативного руху «БУЛАВА» [www.bulava.in.ua] (офіційно зареєстровано Міністерством юстиції України 24 жовтня 2017 р.)

У 2018 р. — один з активних ініціаторів переіменування Дніпропетровської області на Січеславську (у Верховній Раді України цю акцію очолив народний депутат А.Денисенко)


Сім'я

Одружений. Виховує доньок Дзвениславу (2005 р.н.) та Яснославу (2009 р.н.).

Нагороди, премії та відзнаки


1999 р. — премією Федерації профспілок України «За активну роботу і сприяння при підготовці і випуску журналу Федерації профспілок України „Профспілки України“ у 1998 році і в першому кварталі 1999 року».

2004 р. — Листом подяки Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради «за плідну роботу по організації науково-дослідницької діяльності учнів».

2004 р. — Листом подяки кандидата в Президенти України, народного депутата України В.Ющенка "за участь у Міжнародному Форумі «Освіта і наука — стратегічний резерв України».

2006 р. — Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня «за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Православної Церкви».

2007 р. — Почесною грамотою Міністерства освіти та науки України «за вагомий внесок у розвиток освіти та високий професіоналізм».

2008 р. — Грамотою Дунаєвецької районної державної адміністрації та Дунаєвецької районної ради Хмельницької обл. «за вагомий внесок у дослідженні історії Дунаєвеччини».

2012 р. — Дипломом лауреата редакції періодичних видань Національного банку України "за версією журналу «Вісник Національного банку України» в номінації "Топ-20 докторів наук — активних авторів журналу «Вісник НБУ».

2014 р. — Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця за 2013 рік.

2018 р. — Грамотою Івано-Франківської обласної ради та Ювілейною відзнакою «100 років Західно-Української Народної Республіки».

Наукові інтереси


• історія України першої половини XX ст.,

• історія світової та української політичної думки,

• історія української революції та національно-визвольних змагань 1917—1923 рр.,

• історія вітчизняної соціально-економічної та фінансової політики,

• біографістика,

• політологія,

• ідеологія,

• історія української даспори.

Персональний веб-сайт: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua

Автор понад 700 наукових досліджень, опублікованих в наукових фахових виданнях України, США, Канади, Росії, Білорусі, Угорщини, Сербії, Румунії, Ізраїля, Мозамбіку та інших країн. Один із співавторів передмови до «Спогадів» гетьмана України Павла Скоропадського (Київ-Філадельфія, 1995).

Монографії


• «Документальні джерела і матеріали до історії фінансової політики уряду Української Держави (29 квітня — 14 грудня 1918 р.). Довідник» — К., 2004. — 47 с.

• «Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918 р.)» — К., 2004. — 430 с.

• «Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР (1917–1930 рр.)» — К.: Цифра-друк, 2006. — 303 с.

• «Український Державний банк: історія становлення. Документи і матеріали (1917–1918 рр.)» — К.: Цифра-друк, 2007. — 340 с.

• «Науково-документальна збірка до 90-річчя запровадження державної служби в Україні» — К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2008. — 124 с. [У співавторстві]

• «Нариси історії державної служби в Україні». — К.: Ніка-Центр, 2008. — 536 с]. [У співавторстві];

• «Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи. Експертно-аналітична доповідь». — К.: Дорадо-друк, 2009. — 64 с. [У співавторстві];

• «Історія державної служби в Україні». У 5 т. — К.: Ніка-Центр, 2009. — Т.1. — 544 с. [У співавторстві]

• «Історія державної служби в Україні». У 5 т. — К.: Ніка-Центр, 2009. — Т.2. — 512 с. [У співавторстві]

• «УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917–1920 рр.)». — К.: ЩеК, 2010. — 304 c.

• «Економічна безпека банківської системи в контексті нового курсу реформ в Україні 2010–2015 років. Експертно-аналітична доповідь». — К.: Дорадо-друк, 2010. — 64 с. [У співавторстві]

• «Держава, влада та громадянське суспільство у документах політичних партій України (кінець 1980-х — перша половина 2011 рр.)». — К.: ІПіЕНД ім.І.Ф.Кураса НАН України, 2011. — 808 с. [Співукладач]

• «Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980- х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник». — К.: ІПіЕНД ім.І.Ф.Кураса НАН України, 2012. — 588 с. [У співавторстві]

• «Україна за двадцять років: матеріали міжнародної веб-конференції 22 серпня 2011 р». / Черніг. центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, органів місц. Самоврядування, держ п-в, установ і організацій; Ред. кол.: В.М.Бойко (голова ред.) [та ін.]. — Чернігів, 2013. — 48 с. [У співавторстві]

• «УНР у період Директорії: пошук моделі державного устрою (кінець 1918–1919 рр.)». — Ніжин, 2013. — 214 с. [У співавторстві]

• «Політичні партії України у парламентській виборчій кампанії 2012 року». – К.: ІПіЕНД ім.І.Ф.Кураса НАН України, 2013. – 400 с. [У співавторстві]

• «Час на зміни (політична публіцистика та інтерв'ю за 2010–2013 рр.)». — Київ, 2013. — 258 с.

• «Українознавство: концептуальні та теоретико-методологічні основи розвитку». — К., 2015. — 504 с. [У співавторстві]

• «Догматика віри в Кафолічній Церкві й запровадження християнства у Давній Русі (кінець ІХ — середина ХІ ст.). Нарис історико-герменевтичної інтерпретації». — К.: «МП Леся», 2015. — 278 с. [У співавторстві]

• «Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 2016 р.)». — К.: МП Леся, 2016. — 352 c. [У співавторстві]

• «Українська дипломатія й міжнародна фінансова політика урядів Центральної Ради, Української Держави (Гетьманату) та Директорії УНР (1917—1922 рр.)». — К.: Дуліби, 2016. — 532 c.

• «Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики». — К.: МП Леся, 2016. — 586 c. [У співавторстві]

• «Агресія Російської Федерації проти України: проблеми оптимізації державного управління та системи національної безпеки. Експертно-аналітична доповідь». — К.: МП Леся, 2016. — 28 c. [У співавторстві]

• «Росія проти України (1990–2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення». — К.: МП Леся, 2017. — 332 c.

• «Основні засади Стратегії деокупації та реінтеґрації Криму в контексті національної безпеки України: штрихи до проблеми й напрямки розв’язання». — К.: МП Леся, 2017. — 52 c.

• «Basic Principles of the Strategy for De-Occupation and Reintegration of Crimea in the Context of National Security of Ukraine: Aspects of the Problem and Solution Areas / Основні засади Стратегії деокупації та реінтеґрації Криму в контексті національної безпеки України: штрихи до проблеми й напрямки розв’язання». — К.: МП Леся, 2017. — 105 c.

• «Російська агресія проти України: правда і вигадки, причини і наслідки». — К.: МП Леся, 2018. — 435 c. [У співавторстві]

• «Aggression of the Russian Federation against Ukraine: ethnonational dimension and civilizational confrontation». — Saarbrücken (Germany): LAP Lambert Academic Publishing. — 229 p. [У співавторстві]

• «ЗУНР – ЗО УНР: становлення органів влади і державного управління (1918–1919 рр.)». – Київ, 2018. – 146 с.

• «Україна ХХ ст.: суспільно-політичні моделі національної держави (державницька ідеологія та програмні засади провідних українських політичних партій і громадсько-політичних об’єднань)». – К., 2018. – 705 c. [У співавторстві]

• «Велика війна 1914–1918: витоки, характер, наслідки». – К.: Видавничий дім «Кондор», 2018. – 536 с. [У співавторстві]

• «Світоч Української Церкви. До 90-річчя з дня народження Святійшого Патріарха Філарета (Денисенка)». – К.: ГДІП, 2019. – 157 с. [У співавторстві]

• «Павло Скоропадський і Власний Штаб гетьмана всієї України: боротьба за владу і державність». – К.: Крок, 2019. – 626 с.


Поетична творчість


• «Згадуй мене… Лірика кохання» (Київ, 2006. — 114 с.)

• «Смак свободи… Лірика життя» (Київ: Вид-во «Цифра-друк», 2009. — 95 с.)

• «Вілаґ почуттів. Збірник української поезії». — Ужгород: Вид-во «ФОП Бреза А.Е.», 2012. — С.408-411. (600 с.) [у співавторстві]

• «Тебе я колихав ночами». Поезії // Соборність (Ізраїль). — 2013. — №1-2 (46-47). — С.50-61. (261 с.)

• Воїнам Світла: поезія 2003—2014 рр. — Вип.1. — Ужгород: Вид-во «Серце патріота», 2015. — С. 61—63. (300 с.)

• Воїнам Світла: поезія (збірник віршів поетичної сотні України). — Вип.2. — Ужгород: Вид-во «Серце патріота», Благодійний фонд «Віта Дольче», 2015. — С. 51—53. (256 с.)

• Поезія // Соборність (Ізраїль). — 2015. — № 3–4 (54–55). — жовтень–грудень. — С. 3–19.

• «Плинність: Поезія» (Київ, 2015. — 100 с.)

Поезії автора друкувалися у часописах «Подолянин» (Кам'янець-Подільський), «Батьківщина» (Торонто, Канада), «Дніпро» (Київ), а також у збірнику української поезії «Вілаг почуттів» (Ужгород, 2012) та у міжнародному літературно-публіцистичному часописі українських письменників «Соборність» (Ізраїль, 2013).

Новітні поезії П.Гай-Нижника, а також «Лірична галерея» автора набули численного кола шанувальників і особливої популярності серед молоді, на слова його віршів складаються популярні пісні (зокрема: «Якби ти знала мила моя» та «Мамине кохання»), а також твори для хорового співу (як, наприклад, «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) — хорова композиція, що брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 р.).

Використана література
• Кабачинська С. Проблеми тисяча й однієї школи Хмельниччини обговорювали педагоги на традиційних серпневих конференціях // Радянське Поділля. — 1988. — № 168. — 30 серпня. — С. 2;
• Захар'єв В., Шандебура С. Ярлики // Корчагінець. — 1989. — № 4. — 22 січня. — С. 3-4;
• Оліфер В. Якщо ти лідер, то будь ним завжди // Ленінським шляхом. — 1989;
• Резонанс «Ярлики» // Корчагінець. — 1989. — 23 квітня;
• Ільєнко Д. Ми однієї землі сини // Ленінським шляхом. — 1990. — 10 лютого. — № 17. — С. 3;
• Ільєнко Д. Обрав професію офіцера // Радянське Поділля. — 1990. — 23 лютого. — № 38. — С. 3;
• Отт-Скоропадська О. Третя подорож на Україну // Батьківщина (Торонто). — 1993. — № 8-10. . — С. 8—9;
• Кифоренко Л. До нас повертається наша історія // Дунаєвецький вісник. — 1997. — 8 березня. — № 18. — С. 2—3;
• Отт-Скоропадська О. Повернення в Україну (1991—1998). — К., 1999. — С. 55, 57, 95;
• Чуприна О. Гай-Нижнику Павлу Павловичу // Чуприна О. Від щирого серця. — К., 2002. — С. 16—17;
• Соловйов С. Соборність: криворізький аспект // Червоний гірник (Кривий Ріг). — 2004. — № 14. — С. 2;
• Гай-Нижник Павло Павлович // Прокопчук В. С., Прокопчук Т. К., Олійник С. В. Дунаєвеччина в іменах. — Дунаївці, 2006. — Вип.1. — С. 27—28;
• Швидкий В., Шепель Л. Гай-Нижник Павло Павлович // Українські історики XX століття. Серія «Українські історики». — Вип. 2, Ч. 3. — К.: НАН України, 2006. — С. 43—45
• Оліфер В. Висока нагорода подолянина // Дунаєвецький вісник. — 2006. — № 98. — 15 грудня. — С. 1.
• Пам'ять століть. — 2007. — № 1. — С.169, 240;
• Журналу «Пам'ять століть» 10 років // Пам'ять століть. — 2007. — № 2. — С. 240;
• Головко І. Новий науковий погляд на історію // Вісник податкової служби України. — 2007. — № 41. — С. 78-80
• Noiret S. Publications on financial history 2004 // Financial History Review. — Vol.13. — Is.02. — Cambridge: University Press, Oct 2006. — Р.235-307;
• Бібліотека Стенфордського університету (США, Каліфорнія)
• Оліфер В. Відзначено вченого-Дунаївчанина // Дунаєвецький вісник. — 2007. — № 26. — 3 квітня. — С.2;
• Телячий Ю. Успіх нашого земляка // Дунаєвецький вісник. — 2008. — № 79-80. — 16 жовтня. — С. 3;
• Noiret S. Publications on financial history 2006 // Financial History Review. — Vol.15. — Is.02. — Cambridge: University Press, Oct 2008. — Р.203-261;
• Ідзьо В. Рецензія на автореферат докторської дисертації Гай-Нижника Павла Павловича «Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки (березень 1917 р. — квітень 1918 р.)» // Науковий вісник Українського Історичного клубу. — М., 2008. — Т. XIV. — С. 180—181.
• Павло Павлович Гай-Нижник // Україна наприкінці ХІХ ст. — у 30-х рр. XX ст. (наукова школа): біобібліографічний покажчик. — Серія: Наукові школи університету; Вип.2. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. — С. 42—56
• Історична секція Міждержавного Проекту «Україна-Польща» // Міжнародна Дипломатична Місія Народної Дипломатії «Європейська Україна».Офіційний сайт. — 2016. — 8 лютого

Примітки
1. ↑ Павло Гай-Нижник Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 р.): Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - Історія України.
2. ↑ Українська академія наук. Гай-Нижник Павло Павлович
3. ↑ Науковий щорічник «Україна дипломатична» Випуск XVII, 2016р.
4. ↑ «Правий сектор» сформував політраду і готовий долучитися до консультацій щодо врегулювання ситуації
5. ↑ [1]



 
matrix-info БУЛАВА