hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник



Павло Гай-Нижник (ukr) — Завантажити файл (PDF),
Pavlo Hai-Nyzhnyk (eng) — Download the file (PDF),
Pawło Haj-Nyżnyk (pol) — Pobierz plik (PDF)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Гай-Нижник Павло Павлович



Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Павло́ Па́влович Гай-Ни́жник (* 28 травня 1971, Дунаївці) — український історик, поет, громадсько-політичний діяч. Доктор історичних наук (2008 р.), академік Української академії наук (2010 р.). Під час Революції Гідності - член політради «Правого сектору» [1]. Завідувач відділу історичних студій Науково-дослідного інституту українознавства.



Біографія


П.Гай-Нижник.jpg

Народився 28 травня 1971 року в місті Дунаївці Хмельницької областів сім'ї творчої інтелігенції.

Був активним учасником самостійницького руху в період перебудови в СРСР. Засновник і провідник націоналістичної молодіжної організації «Союз Українського Народу», яка діяла у 1986–1989 роках у містах Дунаївці та Кам'янець-Подільський. У 1988 р. вперше на теренах радянського Поділля підніс національний прапор України (почепив на трубі Дунаєвецької суконної фабрики ім. В.Лєніна синьо-жовтий стяг).

1989 року був учасником Республіканської установчої конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка в Києві.

Переможець Кубка Хмельницької області з боротьби «самбо» на приз Героя Радянського Союзу Ф.Є.Гончарука (м.Нова Ушиця, 1985). Здобув «Золотий значок ГТО СРСР» (1985), ІІ юнацький спортивний розряд з легкої атлетики (1985) й з боротьби «самбо» (1986) та І спортивний розряд з футболу (1988).



Навчання

У 1978–1988 роках навчався у середній школі №4 міста Дунаївці. Закінчив із срібною медаллю.

У 1989–1991 роках був курсантом Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії Єпішева.

1991 року — рядовий Радянської армії.

У 1991–1995 роках — студент історичного факультету Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту ім.В.Затонського (нині Кам'янець-Подільський національний університет).

З 1995 р. живе і працює в Києві.

У 1995–1998 роках — аспірант Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського Національної академії наук України.



Праця

1999 р. — провідний археограф відділу пам'яток княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України.

2000 р. — у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертаційне дослідження на тему «Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918 р.)» і здобув науковий ступінь кандидата історичних наук із спеціальності 07.00.01 — Історія України.

2001–2003 рр. — провідний науковий співробітник відділу економічної реформи та удосконалення управління фінансовою системою Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України.

2002–2003 рр. — завідувач науково-інформаційним відділом Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства.

2002 (вересень) — член ініціативної групи Української гетьманської організації по створенню Всеукраїнського об'єднання громадян "Союз гетьманців-державників".

2003 р. — заступник головного редактора науково-популярного часопису «Гуманітарний seminarium».

2003 р. — науковий співробітник Інституту трансформації суспільства.

2003–2004 рр. — старший викладач кафедри історії України Криворізького державного педагогічного університету.

2004 р. — старший викладач кафедри гуманітарних наук Інституту ділового адміністрування в м.Кривий Ріг (за сумісництвом).

2004–2005 рр. — доцент кафедри історії та теорії держави і права Національної академії державної податкової служби України.

Вересень-грудень 2004 р. — Учасник Помаранчевої революції в Києві.

2005–2008 рр. — докторант історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

2008 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка достроково захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук із спеціальності 07.00.01 — Історія України: «Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки (березень 1917 р. — квітень 1918 р.)»

2007–2012 рр. — старший науковий співробітник відділу соціально-політичної історії Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса Національної академії наук України.

4 березня 2010 р. підписав Петицію — Відкрите звернення до депутатів Європейського парламенту з приводу наклепу проти С.Бандери в тексті Європейського парламенту щодо України від 25 лютого 2010 р.

2 липня 2010 р. обраний дійсним членом (академіком) Української академії наук.

У червні 2012 р. був включений у «Список—300» — авторитетних і найвідоміших українців (представників інтелігенції, науки, освіти, мистецтва, політики і громадських діячів), що створили «Всеукраїнський Комітет на захист української мови».

30 липня 2012 р. на передвиборчому з'їзді УНА-УНСО був включений до партійного виборчого списку. Увійшов до першої десятки (№7, як безпартійний) виборчого списку Української національної асамблеї (УНА-УНСО) як кандидат у народні депутати України (вибори до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 р.)

3 серпня 2012 р. підписав «Відкритий лист генеральному директору (президенту) Національної телекомпанії України Єгорові Бенкендорфу» з протестом відомих громадсько-політичних і наукових діячів проти російськомовного коментування Першим національним телеканалом ХХХ літніх Олімпійських ігор.

Від 17 квітня 2013 р. — Голова міжвідомчої Експертної ради з питань національностей, національних меншин та захисту українців у світі при Громадській раді при МЗС України.

Від 1 вересня 2013 р. - старший науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства і всесвітньої історії.

Учасник ЄвроМайдану та Революції Гідності (21 листопада 2013 р. - 21 лютого 2014 р.) у Києві. Член політради революційної організації "Правий сектор".

Засновник (фундатор) Музею української пропаганди, що був створений в травні 2014 р. на житловому масиві "Троєщина" в Києві (вул.Драйзера, 8). Музей став першим подібним культурним закладом на лівобережжі столиці України.

Член редколегій: наукового щорічника «Україна дипломатична» (засновники: Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України, Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв, Історичний клуб «Планета»); наукового часопису «Пам'ять століть» (засновники: Національний педагогічний університет ім.М.Драгоманова, Історичний клуб «Планета»); наукового збірника «Становлення та розвиток української державності» (засновник: Міжрегіональна академія управління персоналом), журналу «Музеї України».

Від 20 листопада 2014 р. - завідувач відділу історичних студій Науково-дослідного інституту українознавства.

Одружений. Виховує доньок Дзвениславу та Яснославу.



Відзнаки і нагороди

1999 р. — премією Федерації профспілок України «За активну роботу і сприяння при підготовці і випуску журналу Федерації профспілок України „Профспілки України“ у 1998 році і в першому кварталі 1999 року».

2004 р. — Листом подяки Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради «за плідну роботу по організації науково-дослідницької діяльності учнів».

2004 р. — Листом подяки кандидата в Президенти України, народного депутата України В.Ющенка "за участь у Міжнародному Форумі «Освіта і наука — стратегічний резерв України».

2006 р. — Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня «за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Православної Церкви».

2007 р. — Почесною грамотою Міністерства освіти та науки України «за вагомий внесок у розвиток освіти та високий професіоналізм».

2008 р. — Грамотою Дунаєвецької районної державної адміністрації та Дунаєвецької районної ради Хмельницької обл. «за вагомий внесок у дослідженні історії Дунаєвеччини».

2012 р. — Дипломом лауреата редакції періодичних видань Національного банку України "за версією журналу «Вісник Національного банку України» в номінації "Топ-20 докторів наук — активних авторів журналу «Вісник НБУ».

2014 р. — Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця за 2013 рік.



Наукові інтереси




• історія України першої половини XX ст.,

• історія світової та української політичної думки,

• історія української революції та національно-визвольних змагань 1917—1923 рр.,

• історія вітчизняної соціально-економічної та фінансової політики,

• біографістика,

• політологія,

• ідеологія,

• історія української даспори.

Персональний веб-сайт: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua

Автор понад 600 наукових досліджень, опублікованих в наукових фахових виданнях України, США, Канади, Росії, Білорусі, Угорщини, Сербії, Румунії, Ізраїля, Мозамбіку та інших країн. Один із співавторів передмови до «Спогадів» гетьмана України Павла Скоропадського (Київ-Філадельфія, 1995).



Наукове рецензування



• Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. — Т.12: Матеріали восьмого круглого столу «Культура, освіта і просвітницький рух на Поділлі. Присвячено 90-річчю Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка». — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2008. — 520 с.

Завальнюк О. М., Стецюк В. Б. Земства Поділля в добу Української революції 1917–1920 рр. — Кам'янець-Подільський: Іксіома, 2009. — 220 с.

Жванко Л. Біженство Першої світової війни в Україні: документи і матеріали (1914–1918 рр.). — Харків: ХНАМГ, 2009. — 389 с.

Комарніцький О. Б. Містечка Волині та Київщини у добу Української революції 1917–1920 рр. — Кам'янець-Подільський: Іксіома, 2009. — 312 с.

• Енциклопедичний вісник України: Збірник наукових праць. — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Ч.1. — 96 с.

Тарасов А. В. Суспільно-політичні та молодіжні рухи в Україні XIX-ХХ ст.: [Навчально-методичний посібник]. — Кривий Ріг, 2011. — 127 с.

Чуприй Л. В. Есть ли у человечества будущее? — Книга 1. Знаки Апокалипсиса. — К.: КАФЕДРА, 2012. — 280 с.

Чуприй Л. В. Апокалипсис сегодня. Правда и вымысел. — Книга 2. Гибель давних империй и деградация современной цивилизации. Есть ли пути спасения? — К.: КАФЕДРА, 2012. — 424 с.

Жванко Л. М. Біженці Першої світової війни: український вимір (1914–1918 рр.): монографія / Л.М.Жванко. — Х.: Віровець А. П. «Апостроф», 2012. — 568 с.

• Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. — Т.19: 130-річчю від дня народження Івана Огієнка присвячується. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2012. — 536 с.

Шурхало Д. Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники. — Львів: ПАІС, 2013. — 224 с.

Бондаренко А. Культ воїна-звіра в мілітарних традиціях на території України. - К., 2013. - 172 с.

Прокопчук В. Дунаєвеччина: край і люди. — Дунаївці; Кам'янець-Подільський, 2013. — 352 с.



Монографії

• «Документальні джерела і матеріали до історії фінансової політики уряду Української Держави (29 квітня — 14 грудня 1918 р.). Довідник» — К., 2004. — 47 с.

• «Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918 р.)» — К., 2004. — 430 с.

• «Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР (1917–1930 рр.)» — К.: Цифра-друк, 2006. — 303 с.

• «Український Державний банк: історія становлення. Документи і матеріали (1917–1918 рр.)» — К.: Цифра-друк, 2007. — 340 с.

• «Науково-документальна збірка до 90-річчя запровадження державної служби в Україні» — К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2008. — 124 с. [У співавторстві]

• «Нариси історії державної служби в Україні». — К.: Ніка-Центр, 2008. — 536 с]. [У співавторстві];

• «Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи. Експертно-аналітична доповідь». — К.: Дорадо-друк, 2009. — 64 с. [У співавторстві];

• «Історія державної служби в Україні». У 5 т. — К.: Ніка-Центр, 2009. — Т.1. — 544 с. [У співавторстві]

• «Історія державної служби в Україні». У 5 т. — К.: Ніка-Центр, 2009. — Т.2. — 512 с. [У співавторстві]

• «УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917–1920 рр.)». — К.: ЩеК, 2010. — 304 c.

• «Економічна безпека банківської системи в контексті нового курсу реформ в Україні 2010–2015 років. Експертно-аналітична доповідь». — К.: Дорадо-друк, 2010. — 64 с. [У співавторстві]

• «Держава, влада та громадянське суспільство у документах політичних партій України (кінець 1980-х — перша половина 2011 рр.)». — К.: ІПіЕНД ім.І.Ф.Кураса НАН України, 2011. — 808 с. [Співукладач]

• «Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980- х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник». — К.: ІПіЕНД ім.І.Ф.Кураса НАН України, 2012. — 588 с. [У співавторстві]

• «Україна за двадцять років: матеріали міжнародної веб-конференції 22 серпня 2011 р». / Черніг. центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, органів місц. Самоврядування, держ п-в, установ і організацій; Ред. кол.: В.М.Бойко (голова ред.) [та ін.]. — Чернігів, 2013. — 48 с. [У співавторстві]

• «УНР у період Директорії: пошук моделі державного устрою (кінець 1918–1919 рр.)». — Ніжин, 2013. — 214 с. [У співавторстві]

• «Політичні партії України у парламентській виборчій кампанії 2012 року». – К.: ІПіЕНД ім.І.Ф.Кураса НАН України, 2013. – 400 с. [У співавторстві]

• «Час на зміни (політична публіцистика та інтерв'ю за 2010–2013 рр.)». — Київ, 2013. — 258 с.




Поетична творчість




• «Згадуй мене… Лірика кохання» (Київ, 2006. — 114 с.)

• «Смак свободи… Лірика життя» (Київ: Вид-во «Цифра-друк», 2009. — 95 с.)

• «Вілаґ почуттів. Збірник української поезії». — Ужгород: Вид-во «ФОП Бреза А.Е.», 2012. — С.408-411. (600 с.) [у співавторстві]

• «Тебе я колихав ночами». Поезії // Соборність (Ізраїль). — 2013. — №1-2 (46-47). — С.50-61. (261 с.)

Поезії автора друкувалися у часописах «Подолянин» (Кам'янець-Подільський), «Батьківщина» (Торонто, Канада), «Дніпро» (Київ), а також у збірнику української поезії «Вілаг почуттів» (Ужгород, 2012) та у міжнародному літературно-публіцистичному часописі українських письменників «Соборність» (Ізраїль, 2013).

Новітні поезії П.Гай-Нижника, а також «Лірична галерея» автора набули численного кола шанувальників і особливої популярності серед молоді, на слова його віршів складаються популярні пісні (зокрема: «Якби ти знала мила моя» та «Мамине кохання»), а також твори для хорового співу (як, наприклад, «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) — хорова композиція, що брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 р.).




Pavlo Hai-Nyzhnyk



From Wikipedia, the free encyclopedia

Pavlo Hai-Nyzhnyk (Ukrainian: Павло Павлович Гай-Нижник) was born on May 28, 1971 in Dunaivtsi of Western Podillya (Khmelnytskyi Oblast), Soviet Union and is a Ukrainian historian, Doctor of Historical Sciences, Senior Research Scientist at I.F.Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of National Academy of Sciences of Ukraine, Academician of the Ukrainian Academy of Sciences (Kyiv), and Ukrainian poet.



Early life and education



Hai-Nyzhnyk was born in a small city of Dunayivtsi in Podillia in 1971. He was an active participant of the independence movement in the times of perestroika in the Soviet Union and the founder and leader of the nationalistic youth organization "Union of Ukrainian Nation" (1986-1989 in Dunayivtsi). In 1988, for the first time in the history of the Soviet Podilia, he hoisted the national flag of Ukraine on the pipe of the Dunayivtsi dress factory of V.I.Lenin. He studied in Donetsk higher military-political school of engineering troops and troops of connection (1989–1991), graduated from the historical faculty of Kam’yanets'-Podil'skuy Teacher Training University named by V.P.Zatonsky (1995), post-graduated from the M.S.Hrushevsky Institute of Ukrainian archeography and fontology of National Academy of Sciences of Ukraine (1998), and studied for the degree of doctor at National Taras Shevchenko University of Kiev (2008).

A circle of his scientific interests is history of Ukraine of the first half of the 20th century, history of the world and Ukrainian political history, history of national liberation competitions 1917–1921, history of domestic socio-economic and financial policy, biographical science.



Career



Candidate of historical sciences. The thesis submitted for a Candidate of History Degree in speciality 07.00.01. – History of Ukraine (National Taras Shevchenko University of Kiev, 2000): Financial police оf Government Ukrainian State headed by Hetman P.Skoropads’ky (29 April – 14 December 1918).

Doctor of historical sciences. Dissertation for a doctoral degree in speciality 07.00.01 – History of Ukraine (National Taras Shevchenko University of Kiev, 2008): Financial police headed by Central Rade and Governments of Ukrainian Peoples Republic (March 1917 – April 1918) [2].

Dr. Hai-Nyzhnyk worked at M.S.Hrushevsky Institute of Ukrainian archeography and fontology of National Academy of Sciences of Ukraine (Kiev), Research Financial Institute at Ministry of Finance of Ukraine (Kiev), Ukrainian Research Institute of the archives and documents sources (Kiev), Institute of society transformation (Kiev), Krivuy Rig State Pedagogical University (Kryvuy Rig), National Academy of Government Tax Service of Ukraine (Kiev), I.F.Kuras Institute of Political and Ethnic Studies fontology of National Academy of Sciences of Ukraine (Kiev).

Senior Research Scientist at I.F.Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv)

Academician of the Ukrainian Academy of Sciences (Kyiv).

Dr. Hai-Nyzhnyk has an award Order of the Sainted Prince Vladimir the Large the ІІІ degree (2006) and by the diploma of Department of Education and Science of Ukraine (2007).



Works



Dr. Hai-Nyzhnyk has more than 600 scientific publications, and also monographs:16



Pawło Haj-Nyżnyk



Pawło Haj-Nyżnyk, ukr. Павло Гай-Нижник (ur. 28 maja 1971 w Dunajowcach) – ukraiński historyk. Doktor habilitowany nauk humanistycznych.

Absolwent Wydziału Historycznego Ukraińskiego Uniwersytetu Państwowego w Kamieńcu Podolskim (1995).

W roku 2000 na Uniwersytecie Kijowskim uzyskał stopień naukowy kandydata nauk na podstawie rozprawy Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918 р.) (pol. Polityka finansowa rządu Państwa Ukraińskiego Hetmana Pawła Skoropadskiego 29 kwietnia 1918-14 grudnia 1918).

W roku 2008 na Uniwersytecie Kijowskim uzyskał stopień naukowy doktora nauk historycznych na podstawie rozprawy Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки (березень 1917 р. — квітень 1918 р.) (pol. Polityka finansowa Ukraińskiej Centralnej Rady i rządów Ukraińskiej Republiki Ludowej marzec 1917-kwiecień 1918)[2].

Autor ponad 600 publikacji naukowych i kilku tomików wierszy. Mieszka w Kijowie. Żonaty, ojciec dwojga dzieci.



 
matrix-info БУЛАВА