Павло Гай-Нижник
Ґрузенберг Оскар Осипович
ҐРУЗЕНБЕРҐ Оскар Осипович (1866, м.Катеринослав, нині Дніпропетровськ - 27.12.1940, м.Ніцца, Франція) - адвокат. Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1889). Відмовився від пропозиції залишитися при Ун-ті через вимогу прийняти християнство. Переїхав у С.-Петербург, працював присяж. повіреним. Співзасн. г. "Право", 1898-1901 редагував кримінал. відділ. Вів кримінал. справи, на судових процесах часто виступав захисником відомих письменників, громад. і політ. діячів, зокрема М.Горького, В.Короленка, К.Чуковського, П.Мілюкова, Л.Троцького. Брав активну участь у специфічно євр. справах - процесі Д.Блондеса (1900-02), звинуваченого у ритуал. вбивстві; судових розглядах погромів у Кишиневі (1903) та Мінську (1905); зробив знач. внесок у виправдання М.Бейліса (див. Бейліса Справа). 1917 обраний депутатом Всерос. установ. зборів; 1918-19 очолював Євр. раду самооборони та Раду з надання допомоги жертвам погромів. 1920 емігрував. 1921-23 мешкав у Берліні, 1926-32 - у Ризі, де займався юрид. практикою і заснував ж. "Закон и Суд" (виходив до 1938). Згодом переїхав у Францію. Автор спогадів "Вчера" (Париж, 1938). В 1944 у Нью-Йорку видано зб. "Грузенберг. Очерки и речи", до якої увійшли статті й судові промови, опубл. у г. "Право" та ж. "Закон и Суд", серед них - "Об умученном (Т.Г.Шевченко)". 1951 разом із дружиною перепохов. у Тель-Авіві.
Опубліковано: Гай-Нижник П.П. Ґрузенберг Оскар Осипович // Енциклопедія Сучасної України. - Т.7. - К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. - С.96.