.jpg)
05.hai-nyzhnyk.jpg)
_s.jpg "Україна за двадцять років: матеріали міжнародної веб-конференції 22 серпня 2011 р.")
_s.jpg "Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи")
_s.jpg "Нариси історії державної служби в Україні")
_s.jpg "Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки")
_s.jpg "Науково-документальна збірка до 90-річчя запровадження державної служби в Україні")
_s.jpg "Згадуй мене...: Лірика кохання")
_s.jpg "Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР")
_s.jpg "Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського")
_s.jpg "Документальні джерела і матеріали до історії фінансової політики уряду Української Держави")
Павло Гай-Нижник
Денікін Антон Іванович
ДЕНІКІН Антон Іванович (Деникин Антон Иванович; 04 (16).12.1872, м.Влоцлавськ Варшав. губ., нині м.Влоцлавек – 07.08.1947, м.Анн-Арбор, щт. Мічиган, США) – російський військовий і політичний діяч. Закін. Київ. піхотне юнкер. уч-ще (1892), Академію Генштабу (1899). Відзначився під час рос.-япон. війни 1904-05. З поч. 1-ї світ. війни – ком-р 4-ї стрілец. "Залізної" бригади (1915 переформована у дивізію); від вересня 1916 – 8-го армій. корпусу; в квітні 1917 – начштабу верхов. головнокомандувача; у травні – липні 1917 – головнокомандувач арміями Зх., від вересня 1917 – Пд.-Зх. фронтів. Виступав за ліквідацію самодержавства та встановлення конституц. монархії у єдиній і неподіл. Росії. У серпні 1917 підтримав спрямований проти Тимчас. уряду заколот генерала Л.Корнілова, за що був усунений з посади і заарешт. У листопаді 1917, разом з ін. офіцерами, звільнений з-під варти за наказом в.о. верхов. головнокомандувача генерала М.Духоніна та виїхав на Дон. Один із організаторів, від 31 березня (13 квітня) 1918 – головнокомандувач Добровольчої армії, на чолі якої завдав низку поразок більшов. військам і захопив Пн. Кавказ. 8 січня 1919 став головнокомандувачем ЗС Пд. Росії. До осені 1919 його війська окупували значну тер. України й підійшли до Москви. У зайнятих р-нах встановлювався диктатор. режим, відновлювалися елементи цар. адміністрації, влаштовувались євр. погроми, переслідування національно свідомих українців (див. Денікінщина). У жовтні 1919 більшовики, мобілізувавши всі сили, розгромили денікінців, після чого розпочався їх відступ на Пд. України і Кубань. 4 квітня 1920 Д. передав командування генералу П.Врангелю і виїхав до Стамбула. Від 1926 мешкав у Франції, від 1945 – у США. Під час 2-ї світ. війни, залишаючись переконаним ворогом більшовизму, співчував поразкам рад. армії і вітав її перемоги. Автор кн.: "Очерки русской смуты" (т.1-5, Париж; Берлин, 1921-26; Москва, 1991), "Офицеры" (Париж, 1928; К., 1993), "Старая армия" (Париж, 1929), "Путь русского офицера" (Нью-Йорк, 1953; Москва, 1991). Перепохов. у Москвы 2005.
Опубліковано: Гай-Нижник П.П. Денікін Антон Іванович // Енциклопедія Сучасної України. – Т.7. – К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – С.393.
15kanal112(3).jpg)
