Павло Гай-Нижник

Перша летунська сотня Української Галицької армії

Опубліковано: Гай-Нижник П. Перша летунська сотня Української Галицької армії // Батьківщина (Київ). - 1998. - №1778. - вересень. - С.4.

У передчас вибуху революційних подій в Російській імперії до складу Подільської губернії* входило дванадцять повітів, в межах яких (за останнім на той час переписом від 1897 р.) налічувалося 7 тисяч 207 населених пунктів, в тому числі 17 міст і 120 містечок з населенням у 3 мільйони 031 тисячу 513 чоловік. Одним з таких невеличких подільських населених пунктів було село Шатава (нині Дунаєвецького району Хмельницької обл.).

Розташована у торговельно-економічно і військово-стратегічно вигідній місцевості (контроль над перевалом через Товтри у напрямкові Кам’янця-Подільського й зливу Збруча з Дністром), до того ж у безпосередній близькості до Кам’янецької твердині з виходом шляхів на тогочасні Румунію та Австро-Угорщину, Шатава завжди розглядалася як важливий прикордонний населений пункт Західного Поділля. Це й зумовило її неостаннє місце у складних військово-політичних перепетіях початку ХХ століття. Одним з невідомих епізодів в історії подільської землі взагалі й Шатави зокрема в бурхливій круговерті українських національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., були її роль і місце в обороні Західної України від польських окупантів та зародженні вітчизняних військово-повітряних сил у 1918 році.

Осінь 1918 року в Західній Україні була порою надій українського народу на скоре пришестя довгочеканої свободи і об'єднання в єдиній соборній і ні від кого незалежній державі з Великою Україною. Розвал Австро-Угорщини в жовтні-місяці та доконаний факт існування на схід від Збруча Української Держави надавав наснаги і віри на західно-українських землях у скоре вивільнення всієї етнічної української землі від чужоземного панування. Центральні держави терпіли поразку у світовій війні, а Вільсонова декларація обіцяла національне самовизначення народам Европи. За таких умов і сподівань розпочалася підготовка лідерами національного руху в українських землях Австро-Угорської імперії до перебрання влади у свої руки, акції що здобула в історії назву ”листопадовий зрив” і по якій згодом постала Західно-Українська Народна Республіка. Невдовзі ж розпочалася чергова польсько-українська війна. Вже тоді від уряду ЗУНР до Гетьмана Павла Скоропадського зі Львова було надіслано кількох делегатів від Галичини з проханням допомогти братам-українцям в боротьбі з поляками.

З огляду міжнародної та внутрішньої ситуації, що склалася в той момент для Гетьманату, П.Скоропадський не міг відверто стати в оборону Західної України силовими заходами. Проте нелегально ним було надано для Української Галицької Армії кілька мільйонів готівкою й кількадесят вагонів військового майна, серед яких і вагони з цукром – на той час найліквідніший продукт і найціннішу валюту. Спрямовано було в західно-українському напрямі і бойовий панцерник з набоями. Крім того, Гетьман дозволив добровольцям вільно, але знову таки ж “нелегально”, перебиратися в допомогу Українській Галицькій Армії, а також наказав Січовим Стрільцям ніби-то самовільно з Білої Церкви вирушити в допомогу галицькому війську для боротьби з поляками. Проте Стрільці відмовилися від подібної акції, а згодом виступили на чолі з Директорією в авангарді повстання проти Гетьмана.

Серед вищенаведеної допомоги ЗУНРеспубліці з Гетьманської України була ще одна – особлива допомога. Першого листопада 1918 року організатори львівського перевороту доручають старшині Начальної Команди Української Галицької Армії Дмитрові Кренжаловському виїхати до Києва і дізнатися: чи не міг би Гетьман П.Скоропадський допомогти УГА в заснуванні її військово-повітряних сил. Відомостей чи документів з цього приводу зберіглося одиниці, в основному то спогади безпосередніх учасників цієї акції, і зокрема, спогади самото Д.Кренжаловського, що були видруковані у календарі ”Український інвалід” за 1937 рік під заголовком ”Перший Летунський Полк УГА”. А осередком зародження збройно-повітряних сил Української Галицької Армії з волі Гетьмана П.Скоропадського стало подільське село Шатава, що поблизу Кам'янця-Подільського.

Прибувши до Києва, Д.Кренжаловський відвідав свого знайомого – директора щойно заснованого державного театру – Миколу Садовського, якому і розповів про причину свого приїзду. Невдовзі М.Садовський влаштував Д.Кренжаловському відвідини міністра закордонних справ Д.Дорошенка. Проте, справи такого гатунку вирішувати міг лише сам П.Скоропадський, і Д.Дорошенко влаштував аудієнцію делегату з Галичини у Гетьмана. Вислухавши прохання західних українців, Павло Скоропадський пообіцяв зробити все, що тільки буде в його силі, зазначивши, що ”це загальноукраїнська справа”.

За кілька днів по розмові з Гетьманом, до Д.Кренжаловського прибув полковник армії Української Держави Борис Губер і повідомив, що П.Скоропадський наказав йому (Б.Губеру) очолити летунську сотню, яка розташовувалась в Одесі, й що саме ця сотня стане першою початковою військово-повітряною допомогою Української Держави війську ЗУНР. Як свідчив згодом полковник Б.Губер, Гетьман наказав сотню літаків перебазувати з Одеси до Шатави під Кам'янцем-Подільським і там очікувати подальших наказів зі Львова.

Наприкінець листопада – початок грудня 1918 року летунська сотня вже була розташована у Шатаві. Таким чином с.Шатава стало місцем зародження летунських (авіаційних) бойових сил УГА, першим командиром став полковник Б.Губер, а фактичним засновником Летунства Української Галицької Армії – сам Гетьман Павло Скоропадський. Варто відзначити, що на час переліту літаків до Шатави в Центральній Україні вже розпочалося антигетьманське повстання, проте Гетьман не вжив тієї сотні проти повстанців, а залишив її для потреб галицьких українців.

Тим часом в перші дні грудня 1918 року до Шатави прибула Начальна Команда Летунської Сотні у складі, крім полковника Б.Губера, ще п’ятьох старшин, а саме: полковника князя Канукова, хорунжого Хазбулата-Канукова, поручника Шеремецінського, сотника Евського та сотника Булатова. Тоді ж до служби у Шатаву прибули ще шість підстарший та дев'ять стрільців. Згодом летунська сотня, сформована у Шатаві для УГА в допомогу боротьбі Західно-Українській Народній Республіці, вступила у бої проти поляків. Старшини, що з шатавських ланів вилетіли на захист української справи, переважно у своєму походженні були неукраінці, стали героями України, бо більшість з них знайшла звитяжну смерть у лавах Української Галицької Армії.

Невеличке у ті часи подільське село Шатава, завдяки розпорядженню Гетьмана Павла Скоропадського і лицарській боротьбі стрілецтва Галицької Армії за волю і незалежність своєї Батьківщини, стало відтоді не лише місцем зародження Першого Летунського Полку Української Галицької Армії ЗУНР, а й ще одним символом єдности, нерозривности й державної соборности Українського Народу.

Примітка: Подільську губернію з центром у Кам’янці-Подільському, як українську адміністративно-територіальну одиницю Російської імперії кінця XVIII – початку ХХ ст., було створено відповідно до царського наказу від 12 грудня 1796 р. До її складу увійшли Кам’янецький, Ушицький, Вербовецький, Грудецький, Зіньківський, Летичівський і Проскурівський повіти. На початку 1917 р. адміністративно-територіальний поділ губернії складали дванадцять повітів: Балтський, Брацлавський, Вінницький, Гайсинський Кам’янецький, Летичівський, Літинський, Могилівський, Ольгопільський, Проскурівський, Ушицький, Ямпільський.