.jpg)
05.hai-nyzhnyk.jpg)
_s.jpg "Україна за двадцять років: матеріали міжнародної веб-конференції 22 серпня 2011 р.")
_s.jpg "Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи")
_s.jpg "Нариси історії державної служби в Україні")
_s.jpg "Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки")
_s.jpg "Науково-документальна збірка до 90-річчя запровадження державної служби в Україні")
_s.jpg "Згадуй мене...: Лірика кохання")
_s.jpg "Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР")
_s.jpg "Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського")
_s.jpg "Документальні джерела і матеріали до історії фінансової політики уряду Української Держави")
Дописи у facebook
4 лютого 2011 р.
«У країнах, де при владі були комуністи, використовувався метод терору. У Радянській Росії 1918 р. було прийнято «Декрет про червоний терор», в якому шлях терору оголошувався «прямою необхідністю». Червоний терор поширився також і на інші радянські республіки. Продовженням червоного терору в СРСР стали Сталінські репресії, а також ряд штучно створених голодоморів, що забрали життя мільйонів людей. До методів терору вдавалися і комуністичні влади інших країн. Зокрема до терору вдавалися комуністи Угорщини (у березні–липні 1919 р.), комуністична військова хунта Ефіопії (1977–1979 рр.), неодноразово придушенням антикомуністичних повстань займалася Радянська армія (зокрема у 1956 р. – в Угорщині, у 1968 р. – в Чехословаччині). За приблизними оцінками спеціального Доповідача Ради Європи Г.Ліндблада, найбільша кількість жертв комуністичної влади припадає на Китай (65 млн.) та СРСР (20 млн.).
В Україні комуністичний режим проявив повною мірою своє злочинне антилюдське й антиукраїнське нутро: гоніння на українську мову й культуру, пригнічення спроб ведення власного господарства, вільнодумства, масові репресії та вбивства інакшомислячих, три голодомори (1920–1922 рр., 1931–1933 рр. та 1947 р.), один з яких (1930-х рр.) був геноцидом української нації, тощо виявили злочинну природу цієї ідеології та режиму, що її сповідувала Комуністична партія Радянського Союзу й правоприємниками якої є сьогоднішні комуністи України.
Після припинення існування СРСР, посткомуністичні країни Західної Європи засудили комуністичний режим на офіційному рівні. У Чехії 1993 р. був прийнятий Закон про протиправність комуністичного режиму і опору проти нього, в якому зокрема комуністичний режим був названий «злочинним, нелегітимним і неприйнятним». Подібний закон 1996 р. прийняв і Словацький парламент. Конституція Польщі від 1997 р. містить статтю, що забороняє існування організацій, що проповідують «тоталітарні методи і практики діяльності нацизму, фашизму і комунізму», а комуністичні злочини фігурує як законодавчий термін. 12 травня 2005 р. Сейм Латвії прийняв Декларацію про осуд тоталітарного комуністичного окупаційного режиму Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що здійснювався в Латвії. Того ж року сейм Латвії прийняв спеціальний закон, що забороняв публічне використання радянської та фашистської символіки Латвия заборонила серп и молот. Аналогічні закони були прийняті у січні 2007 р. в Естонії, та у червні 2008 р. в Литві. Рівність між комунізмом і нацизмом прозвучала і в офіційній заяві президента США Д.Буша, який сказав наступне: «В XX столітті зло радянського комунізму й нацистського фашизму була розгромлено і свобода поширилася по всьому світу в ході появи нових демократій». У 2006 р. була прийнята Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи, яка однозначно засудила злочини комуністичних тоталітарних режимів.
А Україна як завжди...».
15kanal112(3).jpg)
