hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Павло Гай-Нижник

Чернишов Євген Олександрович

Чернишов Євген Олександрович (1953 р. н., ст. Троїцька Слов’янського району Краснодарського краю; нині – Російська Федерація) – один із чотирьох перших співголів Української народно-демократичної партії (діяла у 1990–1992 рр.). Учасник українського дисидентського та правозахисного руху у СРСР. Під час перебудови у 1980-х роках був членом Українського культурологічного клубу та лідером Київської організації «Демократичного Союзу» – антикомунiстичного, антиiмперського об’єднання у колишньому СРСР, з якого 1 вересня 1988 р. виокремилася самостійна Українська демократична спілка (з 1989 р. – Українська Народно-демократична ліга (УНДЛ). 12 лютого 1989 р. на Установчій конференції УНДЛ (м.Рига) був обраний головою її Тимчасової координаційної ради. 24 лютого 1989 р. під час протестів проти політики М. Горбачова (під час приїзду останнього до м.Києва) на площі Жовтневої Революції (нині – майдан Незалежності) був заарештований і засуджений на 15 діб адміністративного арешту. Один із фундаторів Української мiжпартiйної асамблеї. На IV сесії УМА (30–31 березня 1991 р.) як співголова УНДП заявив про свій вихід з організації. Був одним з тих, хто в жовтні 1991 р. голодував біля стін Софійського собору (м.Київ) з вимогою його повернення у розпорядження УАПЦ. Згодом відійшов від політичної діяльності.

Павло Гай-Нижник   

Опубліковано: Гай-Нижник П. Чернишов Євген Олександрович // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – С.550–551.


 
БУЛАВА