hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Марія Кармазіна, Павло Гай-Нижник

Ківалов Сергій Васильович

Ківалов Сергій Васильович

Ківалов Сергій Васильович (нар. 01.05.1954, м. Тирасполь, МРСР, нині – Республіка Молдова) – засновник та перший голова Української морської партії (створ. 2001 р.).

Дитинство минуло на Одещині. Листопад 1972 р. – грудень 1974 р. – служба в армії. Січень 1975 р. – вересень 1976 р. – слюсар, майстер АТП №1. 1976–1985 рр. – студент, аспірант, викладач, голова профкому Свердловського юридичного інституту. 1985–1987 рр. – працював в органах внутрішніх справ у містах Свердловськ та Одесі.

Впродовж 1987–1989 рр. – старший викладач, начальник циклу адміністративного права й адміністративної діяльності Одеської школи міліції. 1989–1997 рр. – викладач, старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри морського та митного права, проректор, ректор Юридичного інституту Одеського державного університету ім. І.Мечникова. У 1996 р. захистив докторську дисертацію.

З 1998 р. – президент Одеської державної юридичної академії. Того ж року обраний народним депутатом Верховної Ради України ІІІ скликання у Центральному виборчому окрузі м.Одеси №135 (набрав 25,8% голосів виборців). Був членом групи «Незалежні» (липень – листопад 1998 р.); членом фракції СДПУ(о) (з листопада 1998 р.). Очолював підкомітет парламентської реформи та парламентського контролю Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи.

Народний депутат Верховної Ради України IV скликання (обраний у Центральному виборчому окрузі м.Одеси № 136, висунутий Українською морською партією, здобув підтримку 39,10 % виборців). Був членом фракції «Єдина Україна» (травень – жовтень 2002 р.), очолював підкомітет з питань законодавчого забезпечення політичної реформи та організації парламентського контролю Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (з червня 2002 р).

З червня 2003 р. – голова Координаційної ради юстиції Росії та України; з жовтня 2003 р. – голова Ради юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України.

Після складання повноважень народного депутата України (березень 2004 р.) очолив Центральну виборчу комісію. Грудень 2004 р. – травень 2006 р. – ректор Одеської національної юридичної академії.

25 травня 2006 р. – 23 листопада 2007 р. – народний депутат Верховної Ради України V скликання (від Партії регіонів; на час виборів – ректор Одеської національної юридичної академії, безпартійний), член фракції Партії регіонів. Голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя (з липня 2006 р.).

Народний депутат Верховної Ради України V та VI скликань (обраний за списком Партії регіонів). Був головою Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.

Член Вищої ради юстиції (1998–2010 рр.). Член Робочої групи з питань судової реформи при Президентові України (з березня 2010 р.); член Національного антикорупційного комітету при Президентові України (з березня 2010 р.); заступник члена Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) (з квітня 2010 р.); член Робочої групи з питань реформування кримінального судочинства при Президентові України (з серпня 2010 р.).

Академік Академії педагогічних наук України та Національної академії правових наук України (2010 р.), державний радник юстиції першого класу.

Нагороджений орденом «За заслуги» усіх ступенів (1997, 1999, 2002 рр.); орденами преподобного Сергія Радонезького I ст. (РПЦ, 1999 р.), преподобного Нестора Літописця I ст. (УПЦ МП 1999 р.), князя Ярослава Мудрого V ст. (2004 р.), орденом Дружби (Російська Федерація, 2009 р.); Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004 р.). Заслужений юрист України (1998 р.), почесний працівник прокуратури України (2000 р.),

Автор (співавтор) близько 150 наукових праць.

Марія Кармазіна, Павло Гай-Нижник   

Опубліковано: Кармазіна М., Гай-Нижник П. Ківалов Сергій Васильович // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – С.213–214.


 
matrix-info БУЛАВА