Павло Гай-Нижник, Тетяна Бевз

Політична партія «Народна Самооборона»

Політична партія «Народна Самооборона» створена 6 лютого 1999 р. на Установчій конференції у м. Києві як Політична партія «Вперед, Україно!». Зареєстрована Міністерством юстиції України 13 травня 1999 р. (реєстраційний номер 1174). Перший голова партії – В.Мусіяка. Центральні статутні органи: з’їзд, національна рада, політична рада, центральний виконавчий комітет, центральна ревізійна комісія; керівні особи – голова, заступники голови партії. Місцезнаходження керівних органів – м.Київ.

30 квітня 1999 р. національна рада партії прийняла заяву «Позиція партії «Вперед, Україно!» про створення партії, у якій зазначалося, що головним завданням партії є реалізація у повному обсязі прав і свобод людини в Україні. Партія вважала себе нащадком великої філософської традиції гуманістів.

22 травня 1999 р. І з’їзд прийняв звернення до демократичних партій, доручив голові та заступнику голови до 15 липня 1999 р. провести переговори з керівниками партій, які поділяють позиції ПП «Вперед, Україно!». Крім того, у разі неможливості визначення єдиного демократичного кандидата у Президенти України національній раді партії до 1 вересня 1999 р. було доручено визначитися з підтримкою партією кандидата у Президенти за критеріями, визначеними у зверненні з’їзду.

18 червня 1999 р. В.Мусіяка, В.Шовкошитний (ДемПУ), Ю.Бут (ЛДПУ), Ю.Костенко (НРУ), А.Матвієнко (ВО «Відкрита політика») підписали спільну заяву, у якій йшлося «... про намір сконсолідувати зусилля з метою створення об’єднаної потужної політичної партії,... про утворення організаційного комітету в складі повноважних представників суб’єктів об’єднавчого процесу, метою якого є опрацювання програмових та організаційних принципів майбутньої об’єднаної партії та підготовка об’єднавчого з’їзду».

8 серпня 1999 р. національна рада партії ухвалила підтримати на виборах Президента України О.Мороза. 28 лютого 2000 р. О.Мороз та В.Мусіяка підписали угоду «Про спільну діяльність між Соціалістичною партією України та Політичною партією «Вперед, Україно!». Документ передбачав узгодження позицій партій, співробітництво у проведенні виборчих кампаній, взаємний обмін інформацією тощо. Рішення про спільну діяльність було прийнято без належного обговорення з рядовими членами партії. 8 квітня 2000 р. нацрада затвердила угоду про спільну діяльність, а також ухвалила заяву про бойкот українського референдуму 16 квітня. Партія входила до складу Координаційної ради партій на захист Конституції, парламентаризму і демократії і виступала з ініціативою подання до Конституційного Суду України заяви про неконституційність Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 1991 р., яку підтримала низка опозиційних депутатів.

23 вересня 2000 р. на засіданні нацради В.Мусіяка склав повноваження голови партії у зв’язку із отриманням посади директора Центру комерційного права (фінансованого урядом США). В.о. голови партії до чергового з’їзду було призначено В.Чемериса.

З грудня 2000 р. В.Чемерис став співголовою (разом з Ю.Луценком (СПУ) акції протесту «Україна без Кучми», яка розпочалася 15 грудня 2000 р. у м.Києві. Партія була активним її учасником. 16 грудня 2001 р. на засіданні нацради партії заступником голови було обрано В.Сівковича.

26 грудня 2000 р. засідання оргкомітету з проведення чергового з’їзду партії розглянуло проект нової програми, яка пропонувалася для узгодження керівними органами партій ПП «Вперед, Україно!» (в. о. голови – В.Чемерис) та Політичної партії «Молода Україна» (голова – О.Доній). У ході дискусії було вироблено основні постулати нової програми, яка мала базуватися на ліберальній ідеології. Передбачалося проведення спільного засідання керівних органів партій та їх об’єднавчого з’їзду. Також було прийнято рішення про розірвання угоди про спільну діяльність із СПУ, оскільки ліберальні ідеї не сумісні із соціалістичними постулатами. Також було ухвалено рішення не створювати жодних блоків з іншими політичними та громадськими організаціями до проведення партійного з’їзду та прийняття нової партійної програми.

26 січня 2001 р. перший заступник голови партії В.Чемерис подав у центральний виконком заяву про вихід з партії. 27 січня 2001 р. на засіданні нацради партії першим заступником голови (відповідно, і в.о. голови) обрано В.Сівковича. 17 жовтня 2001 р. було відновлено у партії В.Мусіяку (рішення затверджено ІІ з’їздом).

20 жовтня 2001 р. II з’їзд партії прийняв рішення про намір вступити до Виборчого блоку політичних партій «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», обрав головою В.Мусіяку, першим заступником голови В.Сівковича, заступниками голови В.Ульянченко і С.Хоровського, секретарем центрального виконкому І.Мамчура, а також політраду партії (17 осіб), центральну ревізійну комісію (5 осіб) та вніс зміни до статуту.

23 грудня 2001 р. III з’їзд партії прийняв рішення про утворення разом з іншими політичними партіями Виборчого блоку політичних партій «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», надав відповідні повноваження щодо утворення блоку голові партії, доручивши укласти угоду про утворення блоку, затвердив партійний список кандидатів у народні депутати України у багатомандатному виборчому окрузі (члени партії – В.Мусіяка, О.Садиков, С.Хоровський, О.Білозір, І.Томич, Д.Жванія, С.Хорошайлов, С.Дяченко, С.Провотар, С.Овчаренко, П.Сладковський) та список кандидатів у народні депутати від партії у відповідних одномандатних округах (у списках блоку): В.Сівковича (в.о. №92), В.Косміна (в.о. №201), С.Развадовського (в.о. №164). Обрав делегатів на міжпартійний з’їзд блоку (20 осіб), прийняв рішення утворити єдину політичну партію на основі партій-учасниць Виборчого блоку політичних партій «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» після завершення виборчої кампанії 2002 р. 24 жовтня 2001 р. В.Ющенко та В.Мусіяка парафували договір про входження партії до виборчого блоку. Угода була парафована на засіданні політради блоку 28 грудня 2001 р. 9 січня 2002 р. голови партій-учасниць блоку підписали угоду про утворення виборчого блоку для участі в парламентських виборах 2002 р.

16 січня 2002 р. міжпартійний з’їзд Виборчого блоку політичних партій «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» (1700 дел.) обговорив передвиборчу програму «Пора єднання та розквіту» та затвердив списки кандидатів у народні депутати України у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі і кандидатури від блоку в одномандатних виборчих округах. Блок здобув підтримку 6 млн 108 тис. 088 (23,57%) голосів виборців, набравши 112 місць у парламенті. Партія набула статусу парламентської.

У парламентських виборах 2006 р. партія брала участь самостійно, але не набрала необхідної кількості голосів (6 934 – 0,02% голосів виборців).

У квітні 2007 р. на об’єднавчому з’їзді ПП «Вперед, Україно!» та Партії Християнсько-Демократичний Союз було прийняте рішення про створення виборчого блоку для участі у позачергових парламентських виборах 2007 р. Згодом обидві партії увійшли до складу Блоку «НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА», який на позачергових виборах 2007 р. набрав 3 301 282 (14,15%) голосів виборців. У складі парламентської фракції «Наша Україна – Народна Самооборона» почала працювати депутатська група «Народна Самооборона».

26 лютого 2010 р. на 3-му етапі ІХ з’їзду партії назву Політична партія «Вперед, Україно!» було змінено на «Політична партія «Народна Самооборона». У зв’язку зі зміною назви та місцезнаходження організації партії було видано нове свідоцтво (13 квітня 2010 р.).

Громадянський рух «Народна Самооборона» виник у січні 2007 р. Ініціатором та його лідером був Ю.Луценко, на той час екс-міністр внутрішніх справ України. Лідер здійснив тур областями України для презентації руху. Згодом було прийнято рішення про перетворення руху на політичну партію шляхом об’єднання із Політичною партією «Вперед, Україно!», члени якої були активними учасниками руху. У листопаді 2010 р. Ю.Луценко заявив про плани об’єднання партії із Всеукраїнським об’єднанням «Батьківщина».

Опубліковано: Гай-Нижник П., Бевз Т. Політична партія «Народна Самооборона» // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – С.419–421.