Павло Гай-Нижник

Пинзеник Віктор Михайлович

Пинзеник Віктор Михайлович (нар. 15.04.1954, с.Смологовиця Іршавського р-ну Закарпатської обл.) – перший голова Партії «Реформи і порядок» (створ. 1997 р.).

У 1975 р. закінчив Львівський державний університет ім. І.Франка, у 1979 р. – аспірантуру. 1975–1981 рр. – на викладацькій роботі. У 1980 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Економічні проблеми стимулювання підвищення рівня якості продукції (на матеріалах підприємств машинобудівної промисловості)» (Львівський політехнічний інститут). 1981–1987 рр. – доцент Львівського державного університету ім. І.Франка. 1987–1989 р. – докторант Московського державного уні¬вер-ситету ім. М.В.Ломоносова, у якому у 1989 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Ціни у механізмі управління якістю машинобудівної продукції виробничо-технічного призначення». З 1990 рр. – доцент. 1987–1989 рр. – старший науковий співробітник, з 1990 р. – професор. У 1991–1992 рр. – завідувач кафедри економіки і управління народним господарством економічного факультету Львівського державного університету ім. І.Франка.

4 січня 1992 – 10 травня 1994 рр. – народний депутат Верховної Ради України І скликання (позапартійний); член Комісії з питань економічної реформи та управління народним господарством. Березень – жовтень 1992 р. – заступник голови Колегії з питань економічної політики Державної думи України. 27 жовтня 1992 – 13 серпня 1993 рр. – міністр економіки України, віце-прем’єр-міністр України з економіки. З вересня 1993 р. – голова Українського фонду підтримки реформ.

11 травня 1994 – 12 травня 1998 рр. – народний депутат Верховної Ради України ІІ скликання (позапартійний); член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності; член депутатської групи «Реформи».

31 жовтня 1994 – серпень 1995 рр. – перший віце-прем’єр-міністр України. 3 серпня 1995 – квітень 1997 рр. – віце-прем’єр-міністр України. Був головою Ради з питань економічної реформи при Президентові України (з грудня 1994 р.), головою Національної ради з питань статистики при Президентові України (з квітня 1995 р.).

12 травня 1998 – 14 травня 2002 рр. – народний депутат Верховної Ради України ІІІ скликання; член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності з липня 1998 р.; керівник фракції ПРП – «Реформи-центр» з грудня 1998 р.

Липень 1997 – січень 1999 рр. – член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи. Позаштатний радник Президента України з питань економічної політики (вересень 1994 р. – січень 2000 р.).

14 травня 2002 – 7 липня 2005 рр. – народний депутат Верховної Ради України IV скликання (обраний за списком Виборчого блоку політичних партій «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна»); член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності; перший заступник голови фракції «Наша Україна».

Під час «помаранчевої революції» активно підтримував опозиційного кандидата в Президенти України В.Ющенка. 4 лютого 2005 – 4 серпня 2006 рр. – міністр фінансів України в урядах Ю.Тимошенко та Ю.Єханурова.

На виборах до Верховної Ради України 2006 р. балотувався за списками «Громадянського блоку «ПОРА–ПРП», однак блок не подолав 3-відсоткового бар’єра і до Верховної Ради України не потрапив.

23 листопада – 19 грудня 2007 р. – народний депутат Верховної Ради України VI скликання (обраний на позачергових парламентських виборах за списком «Блоку Юлії Тимошенко»); заступник голови фракції «БЮТ» (листопад–грудень 2007 р.). Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007 р. у зв’язку з призначенням на посаду міністра фінансів України.

18 грудня 2007 – 17 лютого 2009 р. – міністр фінансів України у другому уряді Ю.Тимошенко. 12 лютого 2009 р. подав заяву про звільнення з посади міністра фінансів України через незгоду з бюджетною політикою уряду в часи фінансово-економічної кризи. 17 лютого Верховна Рада України дала згоду на відставку.

З 24 січня 2011 р. – заступник голови Правління наглядової ради АТ «УкрСиббанк».

Почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1996 р.), Тернопільської академії народного господарства. Заслужений економіст України (2004 р.).

Автор понад 400 статей, а також монографій: «Матеріальне стимулювання підвищення рівня якості праці» (1985 р.), «Ціни і якість продукції виробничо-технічного призначення» (1988 р.), «Азбука повного госпрозрахунку» (1991 р.), «Коні не винні, або реформи чи їх імітація» (1998 р., 1999 р.).

Опубліковано: Гай-Нижник П. Пинзеник Віктор Михайлович // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – С.381–382.