В’ячеслав Яремчук, Павло Гай-Нижник

Партія «За Права Людини»

Партія «За Права Людини» створена на Установчому з’їзді 20 квітня 1997 р. (м. Київ) як Партія «Союз труда» (ПСТ). Зареєстрована Міністерством юстиції України 20 січня 1998 р. (реєстраційний номер 968). Ініціатором і керівником партії став В. Тарасов. Програма та статут партії ухвалені на І з’їзді ПСТ (10 листопада 1997 р.). Центральні статутні органи партії: з’їзд, центральний виконавчий комітет, секретаріат, центральна контрольна комісія; керівні особи: голова партії, секретарі центрального виконавчого комітету. Місцезнаходження центральних статутних органів партії – м. Київ. Станом на 1 січня 1999 р. партія нараховувала близько 1 500 членів. У 2003 р. ПСТ мала у своєму складі 17 структурних утворень (АР Крим, обласні, міські міст Києва та Севастополя).

Партія заявила про намір відстоювати інтереси громадян України, «основою життя яких є праця». Поява партії зумовлювалася вичерпаністю існуючих форм та засобів політичної роботи, особливо в умовах наростаючої кризи та посилення авторитарних тенденцій в управлінні державою. Позиціонуючи себе центристською партією парламентського типу та ґрунтуючись на принципах свободи, соціальної справедливості, рівноправ’я і солідарності, ПСТ у політичній сфері висунула комплекс загальних завдань, які зводилися до забезпечення народовладдя, захисту політичної і економічної демократії тощо. У соціально-економічній галузі передбачалося запровадження системи державного регулювання економікою та фінансовою сферою, покращення умов праці та життя працівників, забезпечення їх участі у керівництві виробництвом незалежно від форм власності, призупинення соціальної диференціації українського суспільства. У сфері міжнародно-національних відносин передбачалося зміцнювати дружбу та інтеграційні процеси з народами Росії, Білорусі, Казахстану та інших республік колишнього СРСР. Разом з тим партія актуалізувала проблему «подолання проявів націоналізму і дискримінації національних меншин» за мовно-етнічними ознаками у виробничій сфері та державній службі, підтримала ідею надання в Україні російській мові статусу другої державної.

Виконуючи рішення І з’їзду щодо участі партії у парламентському процесі, В. Тарасов балотувався до Верховної Ради України ІІІ скликання (29 березня 1998 р.) в одномандатному виборчому окрузі, однак не здобув достатньої підтримки виборців. У виборах до Верховної Ради України IV скликання (березень 2002 р.) партія брала участь у складі Виборчого блоку політичних партій «ЗУБР» (За Україну, Білорусію, Росію). У виборчому списку ПСТ була представлена 4 кандидатами (11,7%); лідер партії В.Тарасов посів у списку позицію № 8. За результатами парламентських виборів представники партії не здобули мандатів народних депутатів. У подальшому ПСТ не виявляла активності у суспільно-політичному житті України.

З 2005 р. партія діє за новою назвою – Партія «За Права Людини».

VII з’їзд партії (15 травня 2010 р.) акцентував увагу на тому, що мета партії – побудова у країні справедливого суспільства, впровадження міжнародних стандартів забезпечення прав і свобод людини, обстоювання та захист інтересів громадян, які своєю працею створюють чи створювали матеріальні і духовні цінності, підвищення їхнього життєвого рівня, сприяння розвитку вітчизняного виробництва, забезпеченню соціальних гарантій і реальних прав на працю та її гідну оплату, освіту, охорону здоров’я, достатній життєвий рівень, житло, відпочинок та гідну пенсію.

Нині партія політичної активності не виявляє.

Опубліковано: Яремчук В., Гай-Нижник П. Партія «За Права Людини» // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – С.314–315.