hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Олена Любовець, Павло Гай-Нижник

Зубець Михайло Васильович

Зубець Михайло Васильович

Зубець Михайло Васильович (нар. 07.04.1938, с.Нова Басань Бобровицького р-ну Чернігівської обл.) – перший голова Аграрної партії України (створ. 1996 р.; нині – Народна Партія). Згодом – перший голова Аграрної партії України, обраний Установчим з’їздом партії 7 жовтня 2006 р.

У 1956 р. закінчив Київське технічне училище №1, працював токарем на Київському заводі порційних автоматів ім. Дзержинського. У 1957–1962 рр. – студент зоотехнічного факультету Української сільськогоспо-дарської академії. Після закінчення – старший зоотехнік Прилуцької держ-племстанції, з 1963 р. – головний зоотехнік-селекціонер держплемзаводу «Тростянець» Ічнянського району Чернігівської області. У 1972–1978 рр. – головний зоотехнік, заступник, начальник відділу з племінної справи Головного управління тваринництва Міністерства сільського господарства УРСР.

У 1974 р. у Харківському зооветеринарному інституті захистив кандидатську дисертацію. Упродовж 1978–1980 рр. був начальником управління м’ясного скотарства; з 1983 р. – начальником Головного управління сільськогосподарської науки Міністерства сільського господарства УРСР. У 1983–1984 рр. – заступник міністра сільського господарства України. Упродовж 1984–1986 рр. – начальник Головного управління сільськогосподарської науки, пропаганди, впровадження науково-технічних досягнень і передового досвіду, старший науковий співробітник, член колегії Міністерства сільського господарства УРСР. З 1986 р. до 1987 р. – начальник Головного управління виробничої перевірки, пропаганди і впровадження науково-технічних досягнень та передового досвіду Держагропрому УРСР; начальник Головного управління науково-технічного прогресу у галузях АПК Держагропрому УРСР. У грудні 1989 р. обраний заступником Голови Президії Південного відділення ВАСГНІЛ.

У 1990 р. захистив докторську дисертацію. З 1991 р. – професор. Упродовж 1991–1996 рр. – віце-президент новоствореної Української академії аграрних наук (УААН). З 1992 р. до 1996 р. виконував обов’язки директора Інституту розведення і генетики тварин УААН. З 1993 р. – член Академії аграрних наук Республіки Білорусь. Був президентом Української академії аграрних наук. Указом Президента України від 29 березня 1996 р. був призначений віце-прем’єр-міністром України з питань агропромислового комплексу, а з квітня до липня 1997 р. одночасно працював віце-прем’єр-міністром і міністром сільського господарства та продовольства України. З 1997 р. – член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, член Російської академії сільськогосподарських наук. У 1997–1999 рр. – член Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України.

У 1998 р. – кандидат у народні депутати України від АПУ (№ 30 в списку). З листопада 1998 р. – член Президії ВАК України, а з грудня 1998 р. – член президії НАН України. Упродовж 1998–2000 рр. – позаштатний радник Президента України. У 1999–2001 рр. – член Комісії з питань аграрної політики при Президентові України. У 1999–2000 р. – член Ради з питань інтелектуальної власності й трансферу технологій. З березня 2000 р. – член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України. З квітня 2001 р. – голова спостережної ради НАК «Украгролізинг». З вересня 2001 р. – голова спостережної ради ЗАТ «Укрпиво». Із травня 2003 р. – член Національної ради зі сталого розвитку України, а з червня 2003 р. – член урядового комітету з реформування аграрного сектору.

Квітень 2002 р. – квітень 2006 р. – народний депутат Верховної Ради України IV скликання від Виборчого блоку політичних партій «За Єдину Україну!» (№ 15 у списку). У Верховній Раді України: член фракції «Єдина Україна» (травень–червень 2002 р.), член фракції АПУ (червень–липень 2002 р.), член групи «Демократичні ініціативи» (липень 2002 р. – вересень 2003 р.), позафракційний (вересень–жовтень 2003 р.), член групи «Народовладдя» (жовтень 2003 р. – травень 2004 р.), член групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (14–21 травня 2004 р.), член групи «Союз» (травень 2004 р. – травень 2005 р.), член фракції «Блоку Юлії Ти-мошенко» (з травня 2005 р.), член Комітету у закордонних справах (з червня 2002 р.).

З квітня 2006 р. – народний депутат Верховної Ради України V скликання від «Блоку Юлії Тимошенко» (№ 59 в списку). Член фракції «Блоку Юлії Тимошенко» (травень–липень 2006 р.). У Верховній Раді України – голова підкомітету з питань науки Комітету з питань науки і освіти (з липня 2006 р.).

З листопада 2007 р. – народний депутат Верховної Ради України VІ скликання від Партії регіонів (№174 в списку). З 2010 р. – президент Асоціації аграрних академій Європи.

Автор 20 законопроектів із питань аграрної політики та виробництва. Опублікував близько 800 наукових праць з питань селекції, біотехнології та генетики сільськогосподарських тварин, має 26 авторських свідоцтв і патентів. Головний редактор науково-теоретичного журналу «Вісник аграрної науки».

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (двічі: 1971 р., 1976 р.), орденом Держави (2009 р.), орденом Ярослава Мудрого V та ІV ст. (1998 р., 2004 р.). Двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1993 р., 1999 р.), лауреат премії Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці», Заслужений діяч науки і техніки України (1996 р.), лауреат премії ім. В. Я. Юр’єва Національної академії наук України (1997 р.). У грудні 2009 р. М.Зубцю було присвоєно звання Герой України.

Олена Любовець, Павло Гай-Нижник   

Опубліковано: Любовець О., Гай-Нижник П. Зубець Михайло Васильович // Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2012. – С.205–207.


 
matrix-info БУЛАВА