hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Павло Гай-Нижник

Як і коли загинув Дмитро Вітовський


Опубліковано: Гай-Нижник П. Як і коли загинув Дмитро Вітовський // Час і події (Чикаго, США). – 2012. – №19. – 9 травня.

Павло Гай-Нижник, Київ. Спеціально для «Час і Події»    
05/09/2012    
номер #2012-19    

Досі серед істориків не існує єдиної думки щодо ідентифікації точного дня трагічної загибелі відомого українського державного та військового діяча Дмитра Вітовського. Так, наприклад, у примітках до видання щоденника Є.Чикаленка вказано, що Д.Вітовський загинув 8 липня 1919 р. в авіакатастрофі. Не відповідає дійсності й повідомлення колишнього начальника відділу закордонної преси Генштабу армії УНР – підп. Я.Макогона. Він стверджував, що падіння збитого літака відбулося 7 вересня.

Документи архіву уряду УНР, що нині зберігаються у Варшаві в архіві Biblioteky Narodowie, натомість, містять точну дату загибелі Д.Вітовського. Автором даної статті знайдено документ, який свідчить, що «2 серпня 1919 р., над Польщею (в районі Познані), з якоїсь причини загорівся аероплан, що перевозив для уряду УНР українські грошові знаки з Німеччини до Кам’янця-Подільського і впав вже на терені Німеччини (в околиці Ратібора у Сілезії). Загинули усі пасажири, в тому числі й перший державний секретар військових справ ЗУНР полк. Д.Вітовський, якого згодом поховали в Берліні».

Тими днями, фактично, один за одним (протягом двох діб), катастрофи зазнали два біплани виробництва «Zeppelin Staaken». Подібність літаків в очах пересічних випадкових свідків, близькість подій, розголос у пресі, ажіотаж і політична кон’юнктура (доцільність / недоцільність розголосу події в умовах постверсальської Німеччини, протистояння Польщі та УНР тощо досить швидко заплутали головні відмінності двох катастроф, сприяли виникненню низки подальших плутанин і навіть вигадок у визначенні головних ознак та, зокрема, дат трагедій.

4 серпня 1919 р. розбився інший літак, а саме – «Zeppelin Staaken (R-VI)» під маркуванням «R-39/16», який не належав УНР і не був перероблений на цивільний. То був модифікований військовий бомбардувальник «Zeppelin Staaken (R-VI)». Крім того, цей літак мав не п’ять, а чотири мотори. Саме його було збито польською зенітною артилерією близько 9-ї год. ранку під Ратібором у Верхній Сілезії (Oberschlesien), коли біплан якраз перелітав р.Руду – тогочасний кордон між Німеччиною та Польщею. Літак мав розпізнавальні знаки німецького військово-повітряного флоту. Це був саме «Zeppelin Staaken, R-VI» (R-39/16), і летів він усталеним повітряним маршрутом між Бреслау та Станіславовим (згодом – Кам’янцем-Подільським), проте Д.Вітовського та М.Чучмана на його борту не було. Про те, що літак було збито, а також про відсутність на його борту міни або сторонніх осіб заявила й спеціальна слідча комісія німецьких повітряних сил, як і начальник летовища в Бреслау, що особисто контролював підготовку машини до вильоту.

Натомість, як свідчить розслідування української Ревізійної комісії в Німеччині, 2 серпня 1919 р. з Бреслау до Кам’янця-Подільського о третій з половиною ранку повинні були вилетіти два літаки «Zeppelin Staaken (R-XIVa)» під маркуванням «R-70» та «R-71») з українськими грішми. Перший літак («R-70»), крім грошей, узяв на борт ще й Ю. Бачинського і своєчасно вилетів. Інший літак («R-71/18») з вантажем у 3 млн. крб., на якому мав летіти й Д. Вітовський та його ад’ютант М. Чучман, не вилетів через злам у моторі, і його довелося лагодити. Вилетів він з Бреслау (з Д. Вітовським на борту) того ж дня, але близько 10-ї годині ранку. Це факт офіційно занотований у звіті Ревізійної комісії в Берліні для уряду УНР.

Таким чином, літак на кордоні тогочасних Німеччини і Польщі міг зазнати катастрофи лише 2 серпня 1919 р., позаяк не робив зупинок на цьому відрізку шляху, а отже – саме ця дата і є днем загибелі Дмитра Вітовського. Як свідчить висновок Ревізійної комісії Міністерства фінансів УНР, Д.Вітовський загинув 2 серпня 1919 р. у катастрофі літака «Zeppelin Staaken (R-XIVа)» (R-71) під час перельоту з Бреслау до Кам’янця-Подільського.

Поховали його у Берліні, 14 серпня 1919 р., на цвинтарі Гугенотів. Того року йому мало виповнитися лише 32 роки. 1 листопада 2002 р. Дмитра Вітовського було урочисто перепоховано у Львові.

Павло Гай-Нижник,    
доктор історичних наук    




 
matrix-info БУЛАВА