hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Трішки злоби на злобу дня

Майдан вирує. Хочеться вірити в його перемогу. Попри все.

Жиропуд-комуніст уже заявив про неофашистський переворот. Дійсно, скинутий пам'ятник большевицькому кату Леніну – велика й свята справа. У ній узяв участь друг і союзник "Східної Фаланги" – відомий науковець і політичний діяч, голова політичного об'єднання "Булава" Павло Гай-Нижник. Слава героям! Цей подвиг житиме у віках. Будемо сподіватися, що більше ніколи ідол комуністичного вічно живого бога не осквернить собою бульвара Тараса Шевченка й святого міста Києва.

Це перший крок до декомунізації України й заборони марксистської пропаганди.

Великою перемогою також є те, що ліволіберальних і соціялістичних політиків-чужинців із "апазиції" примусили терпіти поряд із собою натовп українських націоналістів із червоно-чорними прапорами, слухати націоналістичні гасла, кричати націоналістичні вітання й співати гімн націоналістів. Погано, що наші люди знають так мало націоналістичних пісень...

Проте скажу інше. Не таке хороше.

Ті, хто вилазять говорити на Майдані, часом лякають мало не більше за тих, проти кого зібрався мільйонний натовп.

Серед самопризначених моральних авторитетів - чимало відвертих україножерів. Дехто з них не так вже й погано почувався й при цьому режимі, й у пітьмі кучмізму.

Тому кажу: я хочу жити в іншій Україні.

В іншій. Інакшій.

Не в тій, де миршавий плюгавець Арсеній Яценюк і гей Віталій Клічко – "українські політики".

Не в тій, де Сергій Жадан – "український поет", а Юрій Андруховіч і Юрій Винничук – j "українські письменники".

Де Сергій Квіт – "патріотичний ректор". Де Наталя Яковєнко та Ярослав Гріцак – "українські історики", а Мирослав Візентальович Попович – "український філософ".

Де Мустафа Найем, Вахтанг Кіпіані й Олена Білозерська – "українські журналісти".

Чи захоче хтось із майданників будувати ту, справжню Україну й чистити наш Край од ліберальної нечисти, що вважає за обов'язок зараз засвітитися перед майданним людом, аби отримати собі індульгенцію на подальшу боротьбу супроти українців!? Чи прокинеться в людях гайдамацький дух? Чи стане Майдан дійсно націоналістичним і фашистським у найкращому значенні а чи послугує лише масовкою для тріюмфального сходження до влади й багатства тих україножерів, які виявилися кмітливішими?

Революція без вождя триває...





 
matrix-info БУЛАВА