Дописи у facebook
8 вересня 2014 р.
Деякі ознаки сьогодення. По "5 каналу", який, як відомо, належить П.Порошенку, цілий день крутять виступи деяких політологів і аналітиків, які наполегливо доносять до глядачів тези, що наймудріша позиція України, проваджувана тепер Президентом України, полягає у тому, аби залишити підконтрольні росіянам та їхнім бойовикам-терористам території Донецької та Луганської областей й визнати їх тимчасово окупованими територіями або ж теренами із замороженим конфліктом. Потім, мовляв, якось розрулимо і колись повернемо назад. Отже суспільну думку починають готувати до моральної готовності проковтнути фактичне визнання Лугандону із юридичними заувагами, що все тимчасово й заради миру. Риторика подібна до Криму: не визнаємо, але мусимо погодитися. Тільки Крим вже де-юре москалі приєднали до Рашки, а Лугандон буде приєднано де-факто. Питання лише в різниці: все буде втілено в життя за схемою "Придністров'я / Абхазія" чи за "Боснійським" сценарієм... Пропонується логіка: здамо Донбас - збережемо Україну, або ж Мир понад усе. Проте якою ціною для держави Україна та українського народу. За умови неспроможності втримати Донбас збройно, важливо унеможливити повторення ланцюга (Крим - Донбас - ?) путінського прориву вглиб України силою, або блокування її федералізації політичним шляхом. І чи достатньо цього Путіну?
P.S. Тим часом накопичуються військові контингенти окупантів в Криму на межі з Херсонщиною, розгортається важке озброєння й здійснюється мобілізація у Придністров'ї, а СБУ дивним чином "не помічає" активізацію та поширення сепаратистських організацій та пропаганди на Буковині та в Закарпатті. Чи не готують Україні під страшилкою поширення сепаратизму-тероризму та під туманом широкого самоврядування-децентралізації примус до "боснійської" моделі. А це вигідно не лише Росії, а й деяким суміжним з Україною державам й місцевим князькам-олігархам...