.jpg)
05.hai-nyzhnyk.jpg)
_s.jpg "Україна за двадцять років: матеріали міжнародної веб-конференції 22 серпня 2011 р.")
_s.jpg "Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи")
_s.jpg "Нариси історії державної служби в Україні")
_s.jpg "Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки")
_s.jpg "Науково-документальна збірка до 90-річчя запровадження державної служби в Україні")
_s.jpg "Згадуй мене...: Лірика кохання")
_s.jpg "Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР")
_s.jpg "Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського")
_s.jpg "Документальні джерела і матеріали до історії фінансової політики уряду Української Держави")
Дописи у facebook
7 жовтня 2014 р.
стагнація нових лідерів із залаштунковим олігархічним лоббі
та імітація перетворень є основною загрозою
національній безпеці України
Люмпенізація українського політичного простору набирає подальших обертів й, що прикметно, ці процеси відбуваються під погано приховуваним кермуванням і сприянням нинішньої (ново-старої) так званої політичної верхівки відчизняного політикуму. Під прикриттям примітизованих до крайності у донесенні до народу високих понять та термінів, фактично відбувається реанімація попередніх моделей управління, що, у супроводі традиційного перерозподілу (переділу) політико-економічних сфер контролю, елементарно вкотре вкидає країну у кругову поруку трясовини та втрати історичного шансу на зміни.
Імітація перетворень та профінація показного (удаваного) оновлення партійно-кланових пірамід під виборчий процес означає лише одне – сьогоднішні політичні сили не мають (і не прагнуть мати) дійсно державницьких програм оновлення та реанімації країни та її господарства, а тим паче – уявлення та розроблених шляхів щодо нової моделі розбудови держави та обгрунтованих методів і шляхів її господарчого розвитку.
Примітивізація виборчих гасел та відсутність реальних програм та рецепців виведення країни з прірви нігілістично-люмпенського уявлення про політику, військову доктрину, економіку та суспільно-правові відносини означає, що наявний спектр правлячої політично-корпоративної верхівки та олігархічно-плутократичного лоббі, після перемоги над іншим конкурентним табором, не ставить собі за мету та за завдання побудову оновленої й очищеної державної моделі України.
В умовах війни та постреволюційного синдрому, політичної стагнації та фінансово-економічної кризи, такий напрямок руху дає лише початковий (енерційний), але не довготривалий, ефект, який невдовзі заволочить країну до чергового еволюційного ступору й призведе до нових революційних суспільно-політичних та соціально-економічних потрясінь. Усвідомлення неминучості подібного сценарію у разі подальшого тривання вищезазначених тенденцій та курсу розвитку, який цілком здатен стати тривалою дійсністю й призвести також і до кризи державності як такої, є питанням національної безпеки України й мусить змінити ставлення вітчизняних еліт в усіх сферах, а надто – у політичній, до форм і методів, тактики і стратегії, вольових і морально-етичних підходів свої діяльності. Звісно ж, якщо нам та їм не байдужа доля українського народу та держави Україна.
