Павло Гай-Нижник

Боротьба може бути тривалою і жорсткою,
навіть жорстокою і безжально-аморальною з боку влади

Опубліковано: Гай-Нижник П. Боротьба може бути тривалою і жорсткою, навіть жорстокою і безжально-аморальною з боку влади // Our life – Наша жизнь. – 2014. – 10 січня [Електронний ресурс] Режим доступу: http://sveola.blogspot.com/2014/01/10.html

Останнім часом з'являються закиди щодо присутності політиків на Майдані. Вважаю такі заяви (а, подекуди, й вимоги) безвідповідальними або ж зумисно запущеними у повстанське середовище.

Ніхто не стверджує, що лідери опозиції непогрішимі, що вони не зробили (чи не зроблять) помилок, ніхто не вважає, що політиків неможна критикувати. Можна і потрібно, інколи й гостро, але не для дискредитації цієї повстанської визвольної боротьби, а з метою корисності, з метою відповідальності й дієвості на шляху до спільної перемоги.

Так, вважаю, що слушний час скористатися революційними моментом й здійснити та очолити революцію (як з огляду на мобілізацію народу, запалу повстанців, так і з огляду тогочасного стану режиму) лідери цієї опозиції свідомо приспали (не були готові / не були здатні). Проте зараз вже не час за це їх вкотре цькувати.

Сьогодні Україна має таких опозиційних лідерів, які вони є. Нині боротьба, хоче цього хтось чи ні, перейшла у нову площину і на новий етап. Ліпше це чи ні – покаже час й залежатиме від багатьох факторів, дій, осіб, в тому числі й від цих політиків і від цього народу (від нас). Країна і доля держави (історія і наше спільне майбутнє) залежатиме від подальшого згуртованого і дієвого Майдану!

Влада обрала нову тактику і стратегію боротьби з народом, Майдан і політики-опозиціонери (бо Майдан – це не якесь аморфне тіло, яке існує само по собі, і це слід усвідомлювати попри романтизм, ідеалізм чи ура-геройство), усі і спільно, також мусять не лише бути готовим до цього, і й іще й до більшого (враховучи неадекватність і садистські інстинкти режиму), політики-опозиціонери мають розробити свою оновлену тактику і стратегію (і впевнений, що саме цим вони зараз і займаються).

Не варто недооцінювати цей режим. Боротьба може бути тривалою і жорсткою, навіть жорстокою і безжально-аморальною з боку влади. І це також слід усвідомлювати та мати на увазі.

Майдан – це спільний здобуток і спільна боротьба усього українського народу за своє майбутнє, за своє право бути вільним і мати право на життя та вибір способу життя.

Потрібен один спільний кандидат в Президенти від опозиції? Потрібен! Потрібно вимагати його висунення від опозиції, якщо вона справді мислить категоріями інтересів народу і держави? Безумовно! Та чи доцільно висувати ультиматуми і ще й у 24 години тощо? А от це вже смішно (і хто виставляє ці ультиматуми)!

Тиск, критика і вимога бути відповідальними за свої слова та дії до цих лідерів цієї опозиції – потрібні. Але вимагати політиків піти з Майдану – не просто помилка, це – абсолютне нерозуміння ситуації, складнощів історичного моменту і далекоглядних критичних наслідків такого кроку, якщо б він був втілений у життя.

Чому? Та хоча б тому, що Майдан – це не концертна сцена, яку усі ми візуально бачимо, це не етнофестиваль забави під назвою "Владу геть!", це – війна (хай і на данному етапі не у своїй активній фазі), але це боротьба, яка триває, і відбувається ця битва саме у політичній площині, позаяк (і це факт!) це – політика! А політика без політиків – це вже фарс! Тож не варто намагатися перетворити Майдан на фарс.