hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ГРОМАДЯН
ЩОДО СПРОБ НИЩЕННЯ ЧИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ
ДЕРЖАВНИХ СИМВОЛІВ УКРАЇНИ



Опубліковано: Відкритий лист до громадян щодо спроб нищення чи фальсифікації державних символів України / П.Гай-Нижник, К.Гломозда, А.Гречило, М.Железняк, В.Сергійчук, А.Руккас, Б.Якимович та ін. // Українське геральдичне товариство. – 2014. – 23 серпня [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uht.org.ua/ua/news;11238/

Протягом останнього часу ведеться системне нищення, паплюження та дискредитація Державних символів України. Зокрема, вигадуються різні нісенітниці про герб України; піддається сумніву текст Державного гімну; поширюються провокаційні вимоги “перевернути прапор”. Йде відверте перекручування історичного фактажу, спекулюється на давніших вигадках та поширюється різні містичні інсинуації. Наприклад, щодо прапора активно роздмухується міф, що нібито «за наполяганням Грушевського 22 березня 1918 р. було прийнято жовто-блакитний прапор», покликаючись на давніші неперевірені публікації. При цьому не враховується, що фактично до початку 1990-х рр. у дослідників не було доступу до архівних матеріалів. Розсекречення таємних фондів та проведене впродовж останніх років системне вивчення документальної бази дозволило спростувати ці вигадки. Насправді 22 березня 1918 р. на засіданні Малої Ради М.Грушевський лише виніс на розгляд малюнки герба УНР та печатки, що й підтверджують протоколи цього засідання та інші матеріали. Про прийняття жодної ухвали щодо прапора навіть не йшлося.

Єдиним законодавчим актом Центральної Ради, який визначав саме блакитно-жовті прапори (де жовта смуга знизу), був закон «Про флот УНР», прийнятий на засіданні під головуванням М.Грушевського 27 (14 за старим стилем) січня 1918 р. Всі інші державні утворення – Українська Держава гетьмана П.Скоропадського, Західно-Українська Народна Республіка, відновлена Українська Народна Республіка також використовували синьо-жовті прапори й не здійснювали ніяких «перевертань». Синьо-жовте поєднання кольорів затверджено 15 березня 1939 р. Сеймом Карпатської України під головуванням А.Волошина. Під цим прапором вела визвольну боротьбу Українська Повстанська Армія. Тому саме з таким порядком кольорів і був затверджений Державний прапор України 1992 року, таким він і використовується досі.

За усіма т. зв. ініціативами «перевернути прапор» немає жодних ні історичних, ні юридичних, ні геральдичних чи вексилологічних підстав. Насправді це звичайнісінька політтехнологічна провокація, метою якої є посіяти чвари, створити штучне чергове протистояння в українському суспільстві, вигідне хіба що різної масті противникам української державності. Проводиться вона аналогічними методами, що й спроби розпалити конфлікти навколо неіснуючих мовних чи конфесійних проблем.

З огляду на зазначене звертаємо увагу державних структур на потребу посилити захист державних символів України. Ми, українські науковці, насамперед ті, які безпосередньо займалися дослідженням національної символіки України, а на зламі 80–90-х років ХХ ст. докладали неймовірних зусиль, щоб наша історична національна символіка стала державною, ті, хто нас підтримував і підтримує, закликаємо громадян України не піддаватися на підступні провокації наших ворогів та не допускати спроб зневажати й нищити національні та державні нині Герб, Прапор та Гімн України.

- Костянтин ГЛОМОЗДА, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія»

- Володимир СЕРГІЙЧУК, доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка

- Богдан ЯКИМОВИЧ, доктор історичних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка, заслужений працівник культури України

- Андрій ГРЕЧИЛО, доктор історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, пров. науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України

- Павло ГАЙ-НИЖНИК, доктор історичних наук, академік Української академії наук

- Микола ЖЕЛЕЗНЯК, кандидат філологічних наук, в. о. директора Інституту енциклопедичних досліджень НАН України

- Олег КУПЧИНСЬКИЙ, доктор історичних наук, голова Наукового товариства ім. Шевченка в Україні

- Андрій РУККАС, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії слов’ян Київського національного університету ім. Т. Шевченка

- Михайло КОВАЛЬЧУК, кандидат історичних наук, ст. науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України

- Микола ЧМИР, кандидат історичних наук, член Українського геральдичного товариства

- Андрій СОВА, кандидат історичних наук, доцент кафедри олімпійської освіти та кафедри гуманітарних дисциплін Львівського державного університету фізичної культури

- Ігор СКОЧИЛЯС, доктор історичних наук, декан Гуманітарного факультету Українського католицького університету

- Мирон КАПРАЛЬ, доктор історичних наук, керівник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України

- Мар’яна ДОЛИНСЬКА, доктор історичних наук, професор Українського католицького університету

- Віктор ОСТАПЕЦЬ, член Українського геральдичного товариства

- Олена БОГДАШИНА, доктор історичних наук, професор, професор Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди

- Тетяна ГОШКО, кандидат історичних наук, доцент кафедри Класичних, візантійських та середньовічних студій (КлаВіС) Українського католицького університету

- Роман ДЗЮБАН, мол. наук. працівник наук.-досл. відділу історичних колекцій Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника

- Владислав БЕРКОВСЬКИЙ, кандидат історичних наук, директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки, голова ради директорів Центральних державних архівних установ України

- Оксана ЮРКОВА, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України

- Валерій ЛАСТОВСЬКИЙ, доктор історичних наук, професор, Київський національний університет культури і мистецтв, кафедра міжнародних відносин

- Юрій ВОЛОШИН, доктор історичних наук, Полтавський національний педагогічний університет

- Наталія ЗІНЕВИЧ, кандидат історичних наук, ст. наук. співробітник, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України

- Олена БАЧИНСЬКА, доктор історичних наук, професор, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова

- Олександр ЖЕЛІБА, кандидат педагогічних наук, доцент Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя

Відкритий лист до громадян щодо спроб нищення чи фальсифікації державних символів України // Українське геральдичне товариство. Офіційний сайт. – 2014. – 23 серпня

Дивіться також: Гай-Нижник П. Під яким прапором здобувалася й існувала українська державність у ХХ столітті (Про Державний прапор України на підставі історії та фактів, а не емоцій)


 
matrix-info БУЛАВА