Павло
Гай-Нижник

Дописи у facebook

15 травня 2015 р.

П.Порошенко призначив громадянина США Джона МакКейна членом Дорадчої міжнародної ради реформ (нагадаю, що громадянин Джон МакКейн тимчасово працює в Сполучених Штатах сенатором, а громадянин Петро Порошенко тимчасово працює в Україні президентом).

Сам Дж.МакКейн повідомив американському виданню «BuzzFeed News», що він не давав своєї згоди на це призначення: «До мене звернулися з відповідною пропозицією як представники української влади, так і Саакашвілі, проте я сказав, що був би схильний погодитися, але спочатку маю зважити всі за і проти, подивитися наскільки це правомірно з етичних та інших міркувань». Тим не менш громадянин Грузії М.Саакашвілі, який тимчасово вже відпрацював на посаді президента цієї країни, з якогось дива поміркував і на своїй сторінці у Fecebook повідомив (цікаво з яких це повноважень?), що «Сенатор Джон Маккейн дав принципову згоду на участь, яку він підтвердив ще раз в бесіді зі мною сьогодні, хоча йому ще потрібно завершити офіційні формальні процедури згідно з правилами Конгресу США». Підстава? Не думаю!

А що ж сам громадянин США? А сенатор США Дж.МакКейн на своєму сайті просто взяв, та й повідомив, що відмовився від роботи в дорадчій міжнародній раді реформ при президенті України обмеженнями, прописаними в Конституції США, адже вона (Конституція США) забороняє членам Конгресу (обох його палат) брати участь у роботі іноземних державних структур.

Питання: а чим займається юридична служба при президентові України і чим займається Міністерство юстиції держави Україна, окрім того, що виставляти мою країну на посміховисько перед усім світом!?

Совпадєніє? Після клоунади і ганьби з низкою призначень на високі (і не дуже) державні посади дружбанів, синочків, пройдисвітів та інших родичів і компаньйонів? Після безсоромної брехні та політичної (і не тільки) безвідповідальності? Після корупційних скандалів і регулярних посміховиськ? Після Криму, донецького летовища, Іловайська, Дебальцевого тощо? Після таємного (не зовсім) вироблення нового тексту Конституції? Після безкарності та плювання на честь мого народу, на пам'ять героїв? Після безкінечних Мінськ-1, Мінськ-2 і далі до безкінця? Після продовження розкрадання та дискредитації моєї держави?

Запитаєте: чому немає судів ані над колишніми, ані над недавніми, ані над теперішніми урядовцями та державними високопосадовцями, генштабістами тощо, проте є лавина високопарних (насправді – пустопорожніх) просторікувань та ланцюжок «дивних» новин?

Українська влада (причому на усіх рівнях) цілком може заробляти шалені гроші даючи уроки політичної брехні в гарній обгортці красного письменства та риторичного словоблудства, мистецтва промов і бездіяльності, вишуканому лихварству під назвою «економічні реформи», різного роду зливу усього, уся й усіх, театральному мистецтву обіцянок і відмазок, клоунаді на вищому рівні й майстерному маніпулюванні, безсцеллерами з кримінального чтива та відео, мильними операми з нібито люстраціями, судовими серіалами та у сфері казок про обіцянки-цяцянки і наперстками з грішми, майном і навіть посадовими призначеннями, а головно – уроки з чарівного світу імітації та безвідповідальності (про совість, честь і закон, гадаю, згадувати не варто). І що важливо – усе це – в прямому ефірі української державно-політичної та соціально-економічної дійсності!

Боюся, що скоро на цей театр абсурду з балачок і цирк із жонглювання залишками державності остаточно смачно плюнуть оті «дурники» з Європ та Америк, а разом з тим і на Україну. Адже навіть дурні здатні вчитися, а там насправді дурнями лише прикидуються... До тих пір, поки триває їхня гра в карти (геополітичні) з Хуйлом... Зрештою невдовзі усьому світові, й усім нам, нарешті остаточно остогидне спостерігати за фрікціями усього цього збіговиська моральних виродків, патологічних брехунів, хронічних хапуг різного калібру та елементарних нездар із хворобливим комплексом величі і манії уявного державницького лібідо в їхньому таємному усвідомленні своєї державотворчої імпотенції... Усе на що вони здатні, це купували, грати і продавати... Купувати виборчі голоси, грати в політичні наперстки і продавати державу. Батьківщина у них – їхні садиби, а народом вони вважають лише самих себе... та й те – навряд чи, вони вважають себе над народом.

Совпадєніє? Навряд чи!