hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Дописи у facebook


12 липня 2015 р.

УСЕ ЩЕ ПОПЕРЕДУ!
(Або Національна Револьта, або Революція Очищення,
або ж – еволюція очищення!
)

Усе ще попереду (Або Національна Револьта, або Революція Очищення, або ж - еволюція очищення!) Нині усі дуже багато пишуть про події у Мукачевому. Одні – «за» ПС, інші – «проти»; одні – «за» т.зв. «державу-владу», інші – «проти»; одні – «за» мовляв дії проти корупції, інші – «проти», бо т.зв. і є розподіл корупції; одні – «це початок національної революції», інші – «добровольчі загони – заколотники».

Читаю ці коментарі і «плачу»: в одних – напівграмотний маразм з претензією на істину; інші – зі слиною «за» і «проти» просто так (вата); треті (найпоширеніші) – боти (ну, вони на роботі, хоч і підлій роботі, продажній); четверті – політологи, які трансформують події у потрібне русло громадсько-політичної думки...

Влада (продажна, аморальна, безпринципна і захлано-кінчена) – блазні і брехуни (сподіваюся, нікого не здивував) буде намагатися дограти «прокол» до кінця, тобто добити спершу хлопців-учасників мукачівського бою, потім – ПС (фізично і ідеологічно), а потім увесь національно-визвольний рух. Тут – ознаки дій і напрямків вже неприкрито висвітлено (в тому числі й з метою морального залякування та фізичного знищення). Обидві (насправді – три) сторони подають на публіку піну, сутність (а отже й її корені та правда) – глибша й не така очевидна, як здається з «картинки», як і огидніша, аніж здається... За лаштунками – гравці вищої політичної та вбивчої ліги... Решта – вистава та підстава...

І лише ті, хто насправді в курсі справи (в тому числі й в курсі власних кадрових, тактичних і стратегічних помилок політичного та внутрішнього будівництва) або мовчать і намагаються «розрулити», або ж дає з перших вуст дость слизькі (що зрозуміло) коментарі й, знову ж таки, діє й намагається «розрулити». Водночас, керівництву ПС було б бажано дати відповідь (і перш за все самим собі): що це було і в чому внутрішньоорганізаційні, кадрові й політичні прорахунки?, а не вигадувати навколополітичні завіси...

Дай Боже, аби на користь нації та державі.

А ще, дай Боже, аби було зроблено висновки (про що я свого часу неодноразово говорив з тими, з ким треба). Висновки, які слід було виправляти у кадровій і політико-ідеологічній та партійно-організаційній сфері вже в березні-травні 2014 р., окремі ознаки корозії (надто на місцях) були кричущо наявні вже наприкінці революції та у перші місяці по ній.

Висновки щодо будівництва національного руху, його тактики і стратегії, кадрової й дисциплінарної політики, а ще – уникання голослівних ультиматумів й вироблення реальної оцінки сил (обох сторін + зовнішніх обставин). Наявність відсутності політичного досвіду – очевидна, як і політико-ідеологічної та внутрішньополітичної аналітики (проблема вічна – «свої» та сраколизи).

Утім, загальний висновок (попри усі неоднозначні нюанси, про що знають ті, кому варто знати), висновок непростий, проте очевидний: внутрішньоукраїнський фронт має набути більшого інтелектуального й аналічно-ідеологічного політрівня та кадрово-морального відбору й струкруризації та координації, а щодо влади... – нинішня українська влада (усі її гілки) – це Янукович навиворит, корінь лежить у словоблудстві уряду і президенства та у їхній бездіяльності, джерело – в імітації перетворень, а не в перетворенях, у круговій поруці перерозподілу ринку та контролю тощо.

Хтілося б також попросити (покищо наполегливо попросити) замкнути пельку псевдодержавникам і політичним пі..расам-зрадникам, колишнім міністрам і сьогоднішнім президентам, прем'єр-міністрам, очільникам МВС, МО, так званим коаліціянтам (окрім напівосвічених тіл-маріонеток та професійних політповій – вівці та курви не винні, та й не вирішують ніц) чи перевертням-регіоналам та с-д(о): ви, тварюки, будучи при влади гамселили патріотів під гасла «Слава Україні!»; ви, будучи при владі, продали державу і зрадили свій нарід!; ви – зраджували своїх (нам це байдуже), але не смійте тепер вкотре галасувати про «Слава Україні! Слава Нації!», позаяк ані до України, ані до Нації ви, покидьки, не маєте жодного ані кровного, ані морального стосунку! (чуєте Ющенки, Порошенки, Яценюки, Авакови, Луценки (Юрки Луценки, – сука, – які за міністрування били й зрадили свого часу УНСОвців) та інші більші чи менші перевертні й пристосуванці!

А ще ці події показали, що будь-який більш-менш добре озброєний загін легко (за потреби) може захопити (або купити) місцеву адміністрацію, відділок міліції та, зрештою, владу у будь-якому місті (про села зле навіть й думати), бо уся риторика нашої блюзнірської кролячо-лихварської влади спрямова на особисте збагачення та зростання власного добробуту («Слава Нації!» вони за потреби легко б змінили б на «Гайль Гітлер!» чи «Слава КПСС!»), а уся їхня реформаторсько-войовнича публічна діяльність на справі є елементарним самозакоханим фетишем і гіперзакомплексованим потягом до імітації реформації, чи, простіше – посадовим політананізмом (вибачте).

Отож, на вскидку маємо очевидне (попри приховане):

ПС захищає народ і державу на фронті, лікоть в лікоть із ЗСУ, захищає звитяжно? ТАК!

Патріоти (не лише з ПС, а з усіх збройних сил України (в т.ч. й добровольчих) б'ються за права, вольності і справедливість у свой державі, у державі, де владою є їхні мами, батьки, діти й вони самі? ТАК!

Що має робити народне військо, коли бачить зраду народної справи у проданому владою запіллі, перебуваючи на фронті? Коли: влада = мафія = злив держави?! Знищити зрадників!

І ще (попри усе) корінь проблеми, що може вибухнути громадянською війною (отаманщиною, у сумішші з безталанною у державотворенні владою) в умовах війни із зовнішнім ворогом та соціальної напруги – в антинародності нинішньої влади, в її антиукраїнській сутності та зухвалій злочинності дій, у її круговій поруці та суцільній корупції, під прикриттям війни, європейської риторики та зраді інтересів нації – української нації.

Тож – усе ще попереду...

Або Національна Револьта, або Революція Очищення, або ж – еволюція очищення! Так далі жити не просто неможливо, а й згубно як для державності, так і для самого існування народу українського!

© Гай-Нижник П.П.    




 
БУЛАВА