Дописи у facebook
8 серпня 2015 р.
що чомусь радіють з перемоги у Польщі
поляка (не українця) Дуди
Щось останнім часом шириться між людей українських дурнувато-порожня ейфорія від того, що президентом Польщі став нібито онук воїна УПА А.Дуда.
Ну, по-перше: факт цей не підтверджено документально, а використовувався під час виборчої кампанії його опонентами проти нього (що, в свою чергу, свідчить про поширені антиукраїнські, антиупівські настрої у польському суспільстві).
По-друге: сам А.Дуда неодноразово відмовлявся і заперечував своє українське походження (тобто, навіть якби щось з вищевказаного було б хоч частково правдою, то реакція його свідчить, що він соромиться своєї частки української крові тощо).
По-трете: цей нібито "українець", нібито "нащадок упівця" й нібито "друг" України у своїй інавгураційній промові жодного разу не згадав про Україну. Тож ура-дружби по-сусідньому не буде, тим паче за польський рахунок...
По-четверте, нагадаю: У Медведчука батько теж був засуджений за членство в ОУН і за звязок з УПА. І що? Такі "діти", як правило ще більше вислуговуються перед новою "Батьківщиною" і перед новим "своїм" народом та новою вірою. От і Ярема Вишневецький, нащадок православних українців, став католиком-поляком і православних українців (козаків і селян) вогнем випалював.
Тож немає чому радіти, наївні поціновувачі чужими руками каштани з вогню таскати. Поляки обрали собі президентом поляка, який обстоюватиме інтереси поляків і Речі Посполитої! Ви тут до чого, убогі, й обійсця ваше? Озирніться на справи у власній державі, гляньте у дзеркало своїх справ національних і втілення сподівань та волі народної у власній хаті. Бо буде вам не "від Сяну до Дону", а дуда й лядське "від можа до можа", вкупі з "русскім міром" в Кієвє з новорашкіними лизоблюдами, букурештними бомбоанами в Черновіцах (а не в Чернівцях), та мадярськими кирдиками тощо.
І, зрештою, по-п'яте і головне. Вчіть, люди добрі й недобрі, історію, навчайтеся з її досвіду й тоді усвідомите принаймні ще п'ять непростих, проте очевидних до простоти у своїй визначальності, аксіом майбутнього національно-державного шляху України, яке неможливе без розуміння, що:
Ніхто, окрім нас самих, не збереже нам державу;
Ніхто, окрім нас самих, не створить нам українську Україну;
Ніхто, окрім нас самих, не здобуде її справжню самостійність і соборність, як і
Ніхто не захистить наші громадянські права та
Ніхто не збереже нашу національну гідність, окрім нас самих!