Павло
Гай-Нижник

Дописи у facebook

Порошенко обіцяється запровадити військовий стан. Знову бреше! Згадати все...

Згадати все. У червні 2014 р. П.Порошенко на засіданні РНБО обіцявся за тиждень мирно вирішити конфлікт на Донбасі за графіком, відповідно до власного мирного плану. «Я хочу наголосити, що час дії припинення вогню буде обмежений. Безвідповідально сьогодні втягуватись в затяжний переговорний процес, бо нам не потрібні переговори заради переговорів", – заявляв П.Порошенко.

«Вони просто вбивці, самі звичайні бандити і терористи. Ось в чому справа. І якщо ви очікуєте, що я буду шукати підтримки цих людей – ні в якому разі! Ні в якому разі. У жодній цивілізованій країні світу не ведуть переговорів з терористами» – так кандидат в президенти України П.Порошенко розповідав, що ніколи не піде на переговори з терористами з «ДНР» та «ЛНР». Вже 27 червня в Донецьку відбулися перші переговори, в яких взяли участь лідери проросійських бойовиків, а Україну на цих перемовинах представляв другий президент Л.Кучма. «За ним була держава, другий президент представляв Україну. Він має мандат від керівництва країни», – пояснив тоді його участь представник МЗС України О.Макеєв.

А вже 1 липня 2014 р. П.Порошенко заявляв, що «ми будемо наступати і звільняти нашу землю. Непродовження режиму припинення вогню – це наша відповідь терористам, бойовикам, мародерам".

5 червня 2014 р. Д.Кемєрон – прем’єр-міністр Великобританії, країни, солдати і громадяни якої не гинули від куль і ракет російських окупантів, держави, у якої Московщина не відтяла й міліметра її терену, не подав руки президентові Російської Федерації, терористові й спонсорові терористів В.Путіну. 26 серпня 2014 р. П.Порошенко – президент України, країни, вояки і громадяни якої масово винищуються російськими окупантами, держави, у якої Московщина анексувала Крим, прагнула анексувати Донбас, Херсонщину, Слобожанщину і Одещину, яка мала намір знищити саму Українську Державу, потиснув руку президентові Російської Федерації, ворогові України, агресорові, світовому зличинцю В.Путіну.

28 травня 2015 р. П.Порошенко божився, що якщо "бойовики" порушать перемир'я, то він запровадить військовий стан. Пам'ятаєте? Брехло залишився вірним собі... Збрехав, вкотре. Тож не варто і нині сприймати його слова на віру... Його і його клептомафіозної зграї...

Але що ж то за «мінський шлях», що то за «Комплекс заходів…» і яке їхнє правове підґрунтя? Ніяке! Як не мають ніякої юридичної і практичної сили й так звані «Мінські домовленості»! По факту їхня договірна основа – воля сторін. Однак вони не є актами національного чи міжнародного права. За договірною суттю – це декларації намірів, за формулюваннями – імперативні вимоги. Окремі з цих вимог суперечать одна одній, а неточності їхніх формулювань дозволяли кожній зі сторін конфлікту довільно трактувати усе, що було надруковано на тій макулатурі, яка не мала жодної юридично-правової підстави, ваги і сили.

Чи, можливо, оті «Мінські домовленності» були лише ширмою для сепаратних переговорів, за лаштунками якої велися торги-перемовини з таємними особистими домовленостями окремих, не таких вже й невідомих, політичних персонажів? Виглядає досить дивною швидка, практично миттєва, відмова П.Порошенка та його політичної команди як від Будапештського формату, так і від Женевського чи будь-якого іншого, в рамках яких до перемовної групи були б залучені США, Британія та Євросоюз. Натомість було зроблено безальтернативну ставку на формат з дорадництвом лояльних Кремлю Франції й Німеччини у панцирі так званих Мінських домовленостей, де Росію вмовляють безсила ОБСЄ і проросійські колаборанти-убивці українців. І яким чином одним із уповноважених представників української делегації у Мінську став В.Медведчук – відвертий українофоб і кум В.Путіна?

У жовтні 2016 р. в рамках «Нормандського формату» у Берліні було заявлено про потребу розробки нової дорожньої карти для реалізації Мінських домовленостей. Вочевидь ця карта буде не дорожня, а – порожня. Порожня карта від нормандських гравців у наперстки. Розігруватиметься ціла держава – Україна! Гравці критимуть «мінськом» і «зобов’язами» не виходити з гри й не міняти її учасників та колоду. При цьому шулеритимуть усі, а дехто й блефуватиме... Але хто гратиме за Україну і з Україною?..

Відповідь очевидна: сподіватися маємо лише на себе і наше славне військо українське!

P.S. Народний депутат Світлана Заліщук, обрана від Блоку Петра Порошенка, в інтерв'ю американським ЗМІ називає орків на Донбасі повстанцями ("Russia backed rebels" - "підтримувані Росією повстанці")! Чого ж очікувати від світової спільноти, коли члени президентської фракції в Україні говорять одне, а за кордоном їхня риторика набуває іншого сенсу?