hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Дописи у facebook


Павло Гай-Нижник

ПРО МОЖЛИВЕ ПЕРЕНЕСЕННЯ ЧИ ДУБЛЮВАННЯ
ДНЯ ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ... ЧОМУ Я «ПРОТИ»...

 Павло Гай-Нижник Як відомо, 10 жовтня група народних депутатів зареєструвала проект постанови 9192, який передбачає зміни дати Дня Незалежності. Пропонується перенести її на 22 січня. Ці депутати, зокрема, оперують тим, що 22 січня 1918 р. Центральною Радою було прийнято IV Універсал, яким проголошувалася незалежність УНР.

Один з співаторів законопроекту економіст і нардеп від ВО «Свобода» М.Головко з цього приводу зазначив: «Ми повинні пам’ятати нашу історію та про боротьбу наших предків. Те, що Україна була державою вже давно, бо нам не 27 років, як хтось хоче нав’язати. Ми маємо набагато довший період існування державності, і я вже не кажу про націю». Інший співавтор, теж львівянин і депутат облради від ВО "Свобода", але вже бодібілдер, С.Шеремета додав, що, мовляв, «українці не повинні вигадувати велосипед. Коли ми говоримо про Литву та Литовську державу, то там дуже гармонійно святкуються два дні незалежності. Проголошення Литовської державності 16 лютого 17 року і відновлення державності 11 березня 1990 року».

«У період радянсько-московської окупації продовжував діяти уряд Української Народної Республіки у вигнанні. Також протягом ХХ століття робилися спроби відновити українську державність у 1938 році (в формі Карпатської України) та у 1941 році (у формі відновлення Української держави). Спадкоємцем всіх державних утворень виступає сучасна Україна, що було визнано передачею повноважень останнім легітимним главою уряду у вигнанні Української Народної Республіки М.Плав'юком президенту України Л.Кравчуку», – зазначили нардепи, а також додали, що цей факт не був прописаний у законодавстві.

Документом пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України та визнати дату 22 січня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне свято. 24 серпня 1991 року слід вважати Днем відновлення Незалежності України і щорічно відзначати його як державне свято.

Усвідомлюючи, що ці співатори законопроекту є далекими від правознавства та історії, а прагнення свят перевищує щільний робочий графік, дозволю собі кілька ремарок з цього приводу.

Українська Народна Республіка була проголошена не IV-м, а ІІІ-м Універсалом 7 (20) листопада 1917 р. За ним територією УНР вважалися (йдеться про колишні губернії Російської імперії): Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму)! Тобто і без Донбасу, і без Буковини, і без Галичини, і без Закарпаття тощо.

До чого я згадав тут ІІІ Універсал? До того, що ним було започатковано Українську державність. Увага: ним не зазначалося про її відновлення (це щодо деталі щодо "проголошення" / "відновлення"). І ще, аби було більш зрозуміло, IV-й Універсал не змінював територіальний устрій та межі УНР, а натомість апелює саме до визначень ІІІ-го Універсалу! Ви зрозуміли?! У цьому Універсалі також не зазначено про «відновлення» державності, а говорилося, зокрема: «Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Отже, не йшлося про плинність ані від козацтва, а ні від Русі тощо!

А Ви цим саме переймаєтеся, законодавці?

Більше того, а якого числа і ким було прийнято IV-й Універсал? Його було прийнято в ніч з 11 на 12 січня 1918 р., але датовано 9-м січням того ж року! Як так? А так: УНР де-юре ще не перейшла на новий стиль календаря, тож де-юре дата 22 січня не є навіть зазначеною на цьому Універсалі. Що ж, коли взяти й новий стиль, то насправді його текст остаточно було вироблено в ніч на 25 січня за н.с., а нотовано заднім числом 22 січня н.с. (тобто 9 січня). Причина полягала у перемовинах у Бересті й у потребі укладання Мирового договору з Центральними державами...

Хто ж його тоді ухвалив? Не Центральна Рада, а Мала Рада!

І ось ще один нюанс (Ви ж, панове, не читали того Універсалу!): державна незалежність УНР проголошувалася, але тимчасово! Цитую: «Ми наказуємо всім громадянам нашим проводити вибори до них як найпильніше, вжити всіх засобів, щоб підрахунок голосів [було] закінчено як найскорше, щоб за кілька тижнів зібрались всі наші Установчі збори – найвищий господар і впорядник землі нашої і закріпили свободу, лад і добробут Конституції нашої незалежної Української Народної Республіки на добро всього трудящого народу її тепер і на будуче сьому ж найвищому нашому органові належатиме рішити про федеративний зв’язок з народними республіками бувшої Російської держави». Зауважили: «рішити про федеративний зв'язок»!

А ви не замислювалися над тим, а який державно-правовий та юридичний статус Універсалів? Ніякий!

Тож IV Універсал, як Акт про незалежність (як і Конституція УНР), де-юре мав би бути затверджений / незатверджений Установчими зборами. А вони так і не відбулися!

Директорія УНР, яка засобом збройного перевороту повалила Гетьманат, не зібрала ані Центральну Раду, ані Установчі збори. Трудовий конгрес визнав незалежність та Акт Злуки, але національною Конституантою не був!

Голова уряду УНР не вважався головою держави, а «президент УНР в екзилі» не є державною посадою, а головою одного з таборів української політичної еміграції. Тож апеляція на легитимність Плав'юка є доволі сумнівною з багатьох кутів зору тощо.

Тож яку легітимізаційно-правову та історико-наступницьку обскубану міну уповільненої дії та ідеологічно-пропагандистські козирі Ви прагнете вкласти в руки ворогам нашої соборності і державності на догоду власному піару, ура-патріотизму та з огляду на необізнаність й поспішність такого кроку (вже не кажучи про те, що Ви навіть не додумалися здійснити належні консультації з фахівцями). А Ви замислювалися хоча б про міжнародно-правові акти та територіальні межі України після розвалу СРСР тощо. Маю сумніви, що Ви не усвідомлюєте навіть про те, що я зараз маю на увазі!

Зрештою, скільки проіснувала УНР і скільки сучасна держава Україна? Співставно і на чию користь?

Крім того, датуючи державність від 22 січня 1918 р. та її відновлення 24 серпня 1991 р., Ви відрізаєте право України на державність Русі, Галицько-Волинську, Виговського...

Ваше козиряння щодо Литви не витримує критики (зо всіх держав світу Ви відкопали єдиний приклад, до того ж не узрівши підстав дуалістики датувань та її відмінність в історико-політичних обставинах і плинності від України)!

22 січня 1919 р. був історичний Акт Злуки, а коли була Соборність, то вочевидь у соборну злуку входили державні одиниці, тож День Соборності і є днем відновленої державної незалежності (і не частини України, а усієї держави, усього Народу Українського)! І в Акті цьому та за історичних обставин його прийняття ми усі вбачаємо і всі Універсали Центральної Ради, і державно-соборницькі зусилля Гетьманату, і удержавлення західноукраїнських земель у ЗУНР (а це і Закарпаття, і Буковина, і Галичина тощо).

24 серпня 1991 р. відбулося відновлення Державної Незалежності України, тож таку поправку варто прийняти (власне, так мало би бути занотовано ще у день прийняття Акту про Державну незалежність тощо). Відповідно, у всіх належних державно-правових і конституційних актах має бути зазначено, що новітня держава Україна є спадкоємницею і правонаступницею усіх слов'янських і русько-українських державних (і напівдержавних) утворень, що існували на її теперішніх теренах від давніх і до новітніх часів, зокрема державно-племених союзів Антів і Склавінів, усіх східних слов'ян, Русі, Галицько-Волинської держави, козацько-гетьманської держави, Великого князівства Руського, УНР, УД (1918), ЗУНР, Карпатської України, УД (1941), УРСР...

Тож не влаштовуйте двох днів незалежностей, бо у сьогоднішньої України, у сучасних українців він настав у 1991 році і тоді ж було відновлено Українську Державність з довічних давен (а не лише від 1918-го року)! Мисліть державницьки, а не примітивно!

У цьому контексті хочу звернутися до усіх депутатів, державних діячів та громадян України: не перетворюйте усе й уся на ура-ідиотизм, а у депутати та у владні органи обирайте мислячих людей, а не приматів, що не обтяжені ані логікою, ані мораллю, ані інтелектом...


© П. П. Гай-Нижник    




 
matrix-info БУЛАВА