Павло Гай-Нижник
Таємні видатки Гетьманату П.Скоропадського
Опубліковано: Гай-Нижник П. Таємні видатки Гетьманату П.Скоропадського // Київська старовина. – 2000. – №4. – С.44–51.
“HAUTE POLITIQUE: QUANTUM SCIMUS GUTTA EST” (1). Велика політика. Історики завжди намагалися знайти в ній таємні рушії прагли виявити невідомі непосвяченим принуки тих чи інших подій, що відбувалися у далекім і недавнім минулім. Велика політика вимагає великих коштів, а таємна політика, відповідно, – коштів таємних. Донедавна весь період української державності 1917-1920 рр. являв для нас період історичного затуманення, а невеликий її етап у формі Гетьманату Павла Скоропадського, що тривав, протягом семи з половиною місяців (з 29 квітня по 14 грудня) 1918 року, і зовсім був непізнаною плямою національного державотворення. Змінилися часи, змінилися і погляди дослідників минулого, які отримали можливість зазирнути до раніше недоступних для них документів і матеріалів. Таємні грошові видатки існували завжди і застосовувались урядами практично всіх державних утворень. Робилися такі і урядом Гетьмана Павла Скоропадського, що підтверджується окремими документальними матеріалами під грифом "таємно", які збереглися у сховах Центрального державного архіву вищих органів влади та державного управління України (ЦДАВОВ України).
Виявивши в архівному зберіганні більше двадцяти офіційних розпоряджень про асигнування коштів під грифом "таємно" ми помітили, що всі вони (а не виключено, що можливо існують ще й інші) були вироблені восени 1918 року, коли над владою П.Скоропадського збиралися хмари. Нагадаємо, що лише на межі літа-осені ледь вчухли повстання, як з жовтня хвилювання народу, що збуджувалися більшовиками й соціалістами, знову почали наростати. Погіршилася і зовнішньо-політична ситуація. Центральні держави терпіли поразку, вже в жовтні розвалилась Австро-Угорщина, а в листопаді революція сколихнула Німеччину. Гетьманат же не мав ще власної армії для захисту від більшовизму зовнішнього і соціал-більшовизму внутрішнього. І хоча на потреби Військового Міністерства було витрачено вже 352 млн. 101 тис. 302 крб. (2) на практиці до сформування армії можливо стало приступити лише у вересні 1918 р. після відвідин Гетьманом Німеччини на запрошення Кайзера Вільгельма. Однак, ще раніше, розуміючи всю складність своєї ситуації у мілітарному сенсі, П.Скоропадський прагне відновити українське козацтво на державному рівні, яке б до сформування армії підтримало його у державному будівництві. Нагадаємо, що у червні 1918 р. П.Скоропадським було написано Відручний лист Гетьмана всієї України до Міністра Військових Справ в якому ним оголошувалося про розпуск Вільного Козацтва і всіх приватних козацьких організацій. Втім вже 10 серпня 1918 р. П.Скоропадський надсилає до Ради Міністрів Закон про відновлення Українського Козацтва на чолі з Ясновельможним Паном Гетьманом. Невдовзі закон було опубліковано у "Державному Віснику", а отже справа ця мала державний характер і не була таємною. Проте бюджетових витрат на відновлення козацтва зафіксовано не було. Не підпорядковувалося воно і Військовому Міністерству, а лише Генеральній Козачій Раді і особисто Гетьману. Окупаційна влада, яка ще у вересні 1918 року твердо вірила у власні сили, навряд чи схильно ставилася до озброєння ще не організованого нового козацтва після майже безперервних повстань. Значить, повинно було бути щось таємне. І дійсно, 15 вересня 1918 року в розпорядження Начальника Штабу Гетьмана всієї України таємною постановою на потреби Українського козацтва було асигновано 900 тисяч карбованців. Сума порівняно невелика. Втім, головне, що нас цікавило, це те, що кошти надавалися таємно й через начальника гетьманського штабу, і робилося це, очевидно саме через вищенаведені причини.
Наступна таємна передача грошей тому ж розпорядникові відбулася майже через місяць, проте адресат вже не вказано (правопис збережено):
На первотворі:Посвідчив: Державний Секретар, Сенатор Сергій Завадський
Асігнувати з коштів Державної Скарбниці по сміті Штабу Гетьмана всієї України на 1918 р. в розпорядження Начальника Штаба П. Гетьмана десять міліонів /10.000.000/ карбованців.
ГОЛОВА РАДИ МІНІСТРІВ /Підпис/ ГЕРБЕЛЬ
МІНІСТР ФІНАНСІВ /Підпис/ А. РЖЕПЕЦЬКИЙ
З первотвором згідно:
Секретар Ради Міністрів /підпис/
З копією згідно:
За Начальника ІХ-го Відділу
Департаменту Державної Скарбниці /підпис/
Звірив: За Діловода С. Ковалевський
Сума доволі велика, якщо врахувати, що згідно графи "таємні видатки" у бюджеті за 1918 рік вказано суму лише у 10 млн. 348 тис. 752 крб. Надзвичайні видатки в допомогу Західній Українській Республіці становили, наприклад, згідно бюджетного зведення, 6 млн. крб., але вони є окремою графою поряд з іншими державними витратами і не були зазначені таємними, лише надзвичайними. Розв’язку може підказати ситуація, що склалася у листопаді 1918 року в країні. Центральні держави програли війну, їх армії на терені України революціонізуються і поступово займають нейтральні позиції щодо українських державних справ в той час, як в самій країні знову наростає протигетьманське повстання, а на півночі скупчується Червона гвардія. 10 листопада 1918 р. П.Скоропадський у Грамоті Гетьмана всієї України до всіх громадян України закликає націю до об’єднання в ім’я Батьківщини і спокою, "що порушати в ці дні звиклий хід державного життя навіть з найкращими замірами було б те саме, що наражати нашу країну на велику небезпеку, а може бути, не дай Боже, і на загибель". Після цих слів, які за іронією подій виявились пророчими, Гетьман висловлює сподівання на розуміння ситуації громадянами, одночасно, попереджаючи, що в його "розпорядженню мається достаточно сили, щоб не допустити до жадного порушення державного порядку". Однак, власних сил щоб приборкати повстання, яке очолили покинувши обітницю вірности Січові Стрільці під проводом Директорії було замало для приборкання ще й більшовицького наступу. Гетьман шукав союзників. Ними могли стати лише Дон, Добровольча армія та країни Антанти, як гаранти державності України. Але саме цього потенційні союзники і не бажали. Вихід Гетьман знайшов у проголошенні 14 листопада 1918 року федерації з білою Росією. “У цій федерації, – як було зазначено у грамоті Гетьмана, – Україні належить одне з чільних місць". Не вдаючись у контроверзи оцінок наведеного акту, відмітимо, що за ним одразу відбулося таємне надання коштів на придушення повстання. Так, вже 15 листопада "на заходи громадського спокою" в розпорядження Голови Ради Міністрів Гербеля було надано 15 млн. крб., а 18 листопада в розпорядження Начальника Штабу Гетьмана передано вже згадані раніш 10 млн. крб. 20 листопада на потреби Державної Варти (знову ж таки таємно) було надано 40 млн. крб., а 21 листопада "на заходи громадського спокою" Міністром Внутрішніх справ було отримано ще 10 млн. крб. Разом з тим, прагнучи привернути прихильність до захисту державного ладу солдатських комітетів німецьких військ було виявлено турботу і в цьому напрямкові (правопис збережено):
Затверджую: ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ 15(11)[1]918 року м. Київ
Посвідчив: Державний Секретарь, Сенатор Сергій Завадьскій
Асігнувати в розпорядження Міністра Продовольчих Справ чотирнадцять міліонів сто шістнадцять тисяч чотириста сімдесять карбованців на постачання німецьким військовим на Україні продовольчих продуктів.
ГОЛОВА РАДИ МІНІСТРІВ ГЕРБЕЛЬ
МІНІСТР ФІНАНСІВ А.РЖЕПЕЦЬКИЙ
Одночасно, не маючи можливостей протистояти просуванню Червоної гвардії (дивізія полк.Болбочана, що мала прикривати північні кордони Української Держави приєдналась до повстання і пішла на Полтаву), Гетьманський уряд таємно надає додаткову грошову допомогу 19 листопада 1918 року для мобільнішого сформування у Пскові Північної армії "на захист Південно-Західної Росії" 3 млн. крб., до яких згодом додається ще стільки ж мільйонів, аби силами білого офіцерства з України дати відсіч більшовикам. Втім, як вже відомо, це не допомогло Гетьманові. Одразу ж, після проголошення Грамоти про федерацію для формування Південної (Астраханської) армії на боротьбу з більшовиками урядом України було виділено кошти Донському Війську отамана П.Краснова. Документ подається із збереженням правопису:
На первотворі: "Затверджую. Павло Скоропадський 15.11.918 р. м. Київ
Посвідчив: Державний Секретар, Сенатор Завадський
Асігнувати в розпорядження Міністра Фінансів з коштів Державної Скарбниці десять міліонів /10.000.000/ карбованців для передачи їх Урядові Всевеликого війська Донського на організацію та утримання Південної Армії.
Голова Ради Міністрів /підп/ Гербель
Міністр Фінансів /підп/ Ржепецький
З первотвором згідно: Секретарь Ради Міністрів /Підпись/
З копією вірно:
Начальник ІV-го
відділу Руденко
З копією згідно:
За Прав. К-рії Пасічний
Всього ж бюджетовим визначенням на формування і утримання різних армій гетьманським урядом було витрачено 46 млн. крб.
Крім того, Радою Міністрів було таємно виділено мільйон карбованців для витрат на особистий погляд Гетьмана України (правопис зберігається):
На первотворі:
ЗАТВЕРДЖУЮ ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ 19-11-918 М. КИЇВ
ПОСВІДЧИВ: ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАРЬ, СЕНАТОР СЕРГІЙ ЗАВАДСЬКИЙ
Асігнувати з коштів Державної Скарбниці по сміті Міністерства Внутрішніх Справ один міліон (1.000.000) карбованців для витрат їх по вказівкам Гетьмана Всієї України, -
В.Об. Голови Ради Міністрів /Підппись/ А. Ржепецький
За Міністра Фінансів /Підпись/ К. Замен
З первотвором згідно:
Секретарь Ради Міністрів /Підпись/
З оригіналом згідно:
За Начальника Х-го відділу
Д-ту Державної Скарбниці
Ст. Діловод
З копією згідно:
За Прав. К-рі. - Пасічний
А з Європи донеслась інформація про Декларацію країн Антанти про підтримку влади Гетьмана П.Скоропадського і необхідність майбутньої інтервенції в Україну.
Тим часом, як повідомляла преса, "28 листопада народне військо на чолі з своїм славним хоробрим отаманом Петлюрою з боєм підступило до самого Києва і обложило його зо всіх сторін". Війська Директорії спробували захопити Лису Гору на якій знаходилося багато сховищ з порохом, динамітом та іншим військовим знаряддям. Зав’язався бій з гетьманською залогою у який було втягнуто і німецьких вояків. Сутичка врешті, закінчилася перемир’ям. Розуміючи складність і вирішальність моменту, і не маючи змоги впливати на загальний перебіг подій, Скоропадський прагнучи послабити тиск повстанців й наступ більшовиків за ними, а також виграти час для мобілізації власних сил, намагається спонукати до активних дій денікінців. Він затверджує урядову Постанову про таємну фінансову допомогу армії ген. Денікіна (правопис збережено):
Затверджую. Павло Скоропадський 30.11.918 р. м. Київ
Посвідчив: Державний Секретарь, Сенатор Сергій Завадський
Про асігнування в розпорядження Міністра Фінансів 10.000.000 карб. для видачі їх позичково Головному Командуванню Добровольчої армії на видатки цієї армії.
Асігнувати в розпорядження Міністра Фінансів з коштів Державної Скарбниці по сміті Кредітової Канцелярії 1918 року десять міліонів (10.000.000) карбованців для видачи їх Головному Командуванню Добровольчої армії на видатки цієї армії, як безвідсоткову позику.
За Голову Ради Міністрів А.Ржепецький За Міністра Фінансів К.Замен
Копія за належними підписями
З копією згідно:
Начальник відділу [пидпис]
Тим часом Київ залишався в облозі. Гетьманські урядовці намагалися заручитися підтримкою Антанти. Столиця жила очікуванням союзників, в повітрі віяло ім’я французького начальника військової розвідки Енно. Німецькою газетою "Фолксцайтунг" навіть було надруковано чутку (не підтверджену документально), що Міністр Внутрішніх Справ І.Кістяківський доручив одному з генералів 30 млн. крб. аби той найняв в допомогу проти повстанців і більшовиків вояків киргизів. Проте допомоги не було. Слід було обпиратися на власні сили і сили добровольців. 2 грудня 1918 р. в розпорядження Міністра Внутрішніх Справ таємною постановою асигнується на захист громадського спокою ще 5 млн. крб., а 3 грудня 1918 р. гетьманський штаб таємно отримує додаткові кошти в сумі 348 тис. 752 крб. (правопис збережено):
ЗАТВЕРДЖУЮ. ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ 3.12.918 Р. М. КИЇВ
ПОСВІДЧИВ: ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАРЬ, СЕРГІЙ ЗАВАДСЬКИЙ
ПРО АСІГНУВАННЯ В РОЗПОРЯДЖЕННЯ НАЧАЛЬНИКА ШТАБУ ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ УКРАЇНИ 348.752 КАРБОВАН. НА ТАЄМНІ ВИДАТКИ.
Асігнувати в безвідомне розпорядження Начальника Штабу Гетьмана Всієї України з коштів Державної Скарбниці триста сорок вісім тисяч сімсот п’ятьдесят два (348.752) карбованців на таємні видатки з 1-го вересня по 31 грудня 1918 р.
ГОЛОВУ РАДИ МІНІСТРІВ ГЕРБЕЛЬ
ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАРЬ ЗАВАДСЬКИЙ
З оригіналом згідно:
Віце-Директор Департаменту
Законодавчих Справ Державної Канцелярії
Начальник Відділу (Підпись)
З копією згідно:
За Начальника ІХ відділу
Департаменту Державної Скарбниці (Підпись)
Звірив:
За Діловода (Підпись)
З копією вірно
Зав. канцелярієі [підпис]
5 грудня Гетьман затвердив урядову постанову про таємне надання Міністерству Торгу і Промисловости 35 млн. крб. на купівлю військового спорядження, а голові уряду того ж дня було таємно виділено на невідомі нам тепер розтрати 2 млн. крб.
ЗАТВЕРДЖУЮ. ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ 5.12.918 Р. М. КИЇВ
ПОСВІДЧИВ: ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАРЬ, СЕНАТОР СЕРГІЙ ЗАВАДСЬКИЙ
Асігнувати в розпорядження Голови Ради Міністрів з коштів Державної Скарбниці два міліона (2.000.000) карбованців на видатки, що не належать до оголошення.
ГОЛОВА РАДИ МІНІСТРІВ ГЕРБЕЛЬ
МІНІСТР ФІНАНСІВ А.РЖЕПЕЦЬКИЙ
В. О. Віце-Директора Департаменту Законодавчих Справ
Державної Канцелярії (Підпис)
Начальник відділ[у] (Підпис)
З оригіналом згідно:
За Начальника Х-го відділу
Д-ту Державної Скарбниці
Ст. Діловод (Підпис)
На що йшли всі ці таємно виділені кошти? На зброю, платню добровольцям, делегації до потенційних союзників? Певно, на все і всіх, що і хтоб могли б допомогти гетьманцям виправити своє становище під Києвом.
Всю трагічність ситуації, що склалася в Україні в першу половину грудня 1918 року, коли набирало шалено-кривавої дійсності оте легендарне Платонове "Bellum omnimum contra omnes", могли б характеризувати обопільні з протиборних сторін надії на допомогу Антанти. Обложені в Києві гетьманці тримали оборону і сподіваючись на допомогу військ та дипломатії союзників виділяли гроші на утримання їхніх армій (правопис збережено):
На первотворі:
"Затверджую: Павло Скоропадський
7/12/918 м. Київ"
"Посвідчив: Державний Секретар, Сенатор Сергій Завадський
ПРО АСІГНУВАННЯ В РОСПОРЯДЖЕННЯ МІНІСТРА ПРОДОВОЛЬЧИХ СПРАВ Г.В.ГЛИНКИ 10.000.000 КАРБ. НА ВИДАТКИ ПО ПОСТАЧАННЮ ПРИБУВАЮЧИХ НА УКРАЇНУ ВІЙСЬК ДЕРЖАВ ЗГОДИ ТА ОДЕСЬКОГО ГАРНИЗОНУ.
Асігнувати в роспорядження Міністра Продовольчих Справ Г.В.Глинки з коштів Державної Скарбниці десять міліонів (10.000.000) карбованців на видатки по постачанню прибуваючих на Україну військ Держав Згоди та війська Одеського гарнизону.
ГОЛОВА РАДИ МІНІСТРІВ /ПІДППИС/ ГЕРБЕЛЬ
МІНІСТР ФІНАНСІВ /ПІДПИС/ А. РЖЕПЕЦЬКИЙ
З оригіналом згідно:
Секретарь Ради Міністрів /підпис/
Выпись из постановленія Совъта Министровъ отъ 7 Декабря 1918 года. "Ассигновать въ распоряжение Министра Продовольствія Г.В.Глинки 10.000.000 кар. на расходы по снабженію прибывающих на Украину войск Держав Согласія и войск Одесскаго Округа, с тъм чтобы расходованіе этого кредита производилось Г.В.Глинкою по соглашенію с Морским Министром адмиралом Покровским."
С подлинным върно: Секретарь Совъта Министров
(підпис)
З копією згідно:
(підпис)
Тим часом війська Антанти висадились на Чорноморському узбережжі, і невдовзі вже зустрілися з петлюрівцями в Одесі, що увійшли в місто без бою 10 грудня. Наступного ж дня, відомий всім представник Держав Згоди Енно настійливо рекомендує німецькому командуванню допомогти П.Скоропадському утримати владу. Очікуючи підмоги антантівців гетьманський уряд до останнього дня влади П.Скоропадського сподівався на вдалу для себе розв’язку громадянської війни в Україні. Про це свідчить й те, що ним (із затвердженням Гетьмана) до передостаннього дня існування Гетьманату робились таємні видатки у Військовий фонд держави. Графа військового фонду з державного бюджету Української Держави вказувала, що офіційні надзвичайні видатки до нього складали 25 млн. крб. Однак таємні видатки на поповнення Військового Фонду лише за три дні грудня 1918 року досягли 70 млн. крб. Так, згідно цих таємних постанов в розпорядження Головного Начальника Постачання 10 грудня було надано 10 млн. крб., а 12 грудня – 25 млн. крб. У переддень зречення Гетьмана (13 грудня) до Військового Фонду Української Держави таємно було асигновано вже 35 млн. крб. Проте, Гетьманат вже був приречений до падіння. У спішній таємній телеграмі представника німецького посольства в Києві Ліндемана до німецького таємного радника Надольного про стан в Україні і необхідність втручання у хід подій Антанти, переданій 13 грудня 1918 р. з Бреста-Литовського, вказувалося, що повстанських рух набув набагато сильнішої потужності, аніж це усвідомлюється у Києві. Ліндеман аналізуючи ситуацію зазначав, що “постільки армія Гетьмана слабка, а наші [тобто німецькі – П. Г-Н.] війська не хтять прийняти участі [у придушенні повстання – П. Г-Н.], падіння Києва, очевидно, беззаперечне не пізніше ніж через кілька тижнів”. Втім, події прискорив сам Гетьман. Вже наступного дня, 14 грудня 1918 р. Гетьман Павло Скоропадський зрікається влади. Українська Держава у формі Гетьманату припинила своє існування. Roma deliberante, Saguntum periit (3).
Примітки:
1. Haute politique: quantum scimus gutta est – Велика політика: те скільки знаємо – крапля (лат.).
2. За підрахунками асигнувань на потреби військового міністерства опублікованих у офіційному "Державному Вістникові" вони становили 800 млн. крб.
3. Roma deliberante, Saguntum periit - Поки Рим зважував, Сагунт загинув (лат.).