hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Павло Гай-Нижник

Лебідь-Юрчик – директор Державної скарбниці України в 1917-1919 роках


Завантажити файл


Гай-Нижник П.П. Лебідь-Юрчик – директор Державної скарбниці України в 1917-1919 роках // Вісник Національного банку України. – 2003. – №9. – С.68.



історія, Харитон Михайлович Лебідь-Юрчик, історія україни, українська держава, унр, українська революція 1917-1921, гетьманат, гай-нижник, лебідь-юрчик, державна скарбниця

Павло Гай-Нижник

Лебідь-Юрчик – директор Державної скарбниці України в 1917-1919 роках

Опубліковано: Гай-Нижник П. Лебідь-Юрчик – директор Державної скарбниці України в 1917-1919 роках // Вісник Національного банку України. – 2003. – №9. – С.68.

Х.М.Лебідь-Юрчик є одним з відомих державних діячів і фахівців з фінансових справ періоду національного відродження 1917-1923 рр. в Україні, а також вітчизняних істориків фінансово-економічного поступу українських державних утворень початку ХХ століття. Харитон Михайлович Лебідь-Юрчик народився 1877 року на Східному Поділлі. До новітньої історії України цей державний діяч і економіст увійшов як визнаний авторитет з питань ведення державних фінансів взагалі і бюджетної галузі зокрема та історик українських національних фінансів.

З оголошенням УНР самостійності і утворенням Республікою власної Державної скарбниці Х.М.Лебідь-Юрчик посідає крісло її директора. З переворотом 29 квітня 1918 р. і встановленням Гетьманату П.Скоропадського його було залишено виконуючим обов’язків директора Департаменту Державної скарбниці Української Держави, а 19 липня наказом Гетьмана по Міністерству фінансів його було офіційно затверджено директором Департементу Державної скарбниці. До її завдань входило господарювання державними фінансами країни, забезпечення державного бюджету через акамуляцію податків, інших прибутків та кредитових операцій, знаходження фондів для надзвичайних витрат тощо. Грошові знаки випускалися Держскарбницею як позика від Державного банку, на що останньому подавалося письмове зобов’язання сплати наданого кредиту. На базі Держскарбниці з літа 1918 р. планувалося також заснувати Головну скарбницю Української Держави, а також Гербову скарбницю.

Головний тягар законодавчої праці та аналізу пов’язаних з грошовою сферою державного життя справ за Гетьманату П.Скоропадського лежав на заснованій 28 червня 1918 р. при Міністерстві фінансів Фінансовій комісії. Запроваджувалося її, “для розгляду законопроектів та справ фінансового значіння, або пов’язаних з асігнуванням коштів з державного скарбу". Статутом же на Фінансову комісію покладалися такі обов’язки, як розгляд по суті і з технічно-фінансового боку законопроектів та справ фінансового значення або пов’язаних з асигнуванням коштів з державного скарбу, які вносяться на ухвалу урядові та представлення по цим законопроектам і справам своїх висновків через міністра фінансів до Ради міністрів. Голова Комісії призначався Гетьманом по представленню Міністра Фінансів. Цю важливу посаду також зайняв Х.М.Лебідь-Юрчик.

Фінансова комісія несла важкий тягар у законотворчому житті країни, і її ролю у нім важко переоцінити, адже на її обговорення виносилися багатогранні й різновартісні фінансові проблеми молодої держави. До 16 грудня 1918 р. цією Комісією було затверджено позабюджетових кредитів на суму 4 млрд. 156 млн. крб. Ці суми мали увійти як складові елементи в кошторис офіційних відомств й до держбюджету, а отже, саме на стільки було скорочено надмірні витрати з Держскарбниці. Немала заслуга перед державою в цьому належала й самому її директорові. Х.Лебідь-Юрчик був досить самокритичною людиною, яка відзначала й інший бік справи, а саме те, що Комісія зіграла й "від’ємне" значення, бо "замість інтенсивної праці над бюджетом, над цілістю державних потреб і пляном їх заспокоєння, окремі відомства й фінансова комісія працювали над сепаратними законопроектами про ріжні асигнування на рахунок бюджету".

Укладання бюджету є одним з головних завдань фінансово-господарського життя держави. З цією метою при Департаменті Державної скарбниці Міністерства Фінансів УНР, а згодом і Гетьманату, було створено спеціальну Бюджетову комісію, яку очолив знову ж таки Х.М.Лебідь-Юрчик, що свідчить про рівень фахової підготовки цієї людини і її неабиякі організаторські та розумові здібності. Бурхливі події кінця 1917-початку 1918 рр. не дали змоги створити держбюджет за часів УНР. Х.М.Лебідь-Юрчик вказував ще й на такі причини, що стали на заваді у цій праці: "1) Зруйнована залізнична комунікація й анархічна демобілізація, що продовжувалась ще в січні (1918 р.) стояли на перешкоді до зносин з губерніяльними й повітовими інституціями, які мали достарчити потрібний бюджетовий матеріял і 2) брак в окремих міністерствах фахівців у бюджетових справах, які мали би досвід і рутину в складанні кошторису".

Після гетьманського перевороту новому урядові довелося зіткнутися з подібними ж складнощами. Основна маса кошторисів надійшла до Бюджетової комісії тільки наприкінці вересня, а отже лише з тої пори стало можливим приступити до їх розгляду і розпочати працю над укладанням бюджету. За таких обставин Бюджетова комісія під керівництвом Харитона Михайловича, установлюючи фактично зроблені видатки за 1918 р., розпочала обчислювати очікувані прибутки і розробку бюджету вже на рік 1919-й. Комісія закінчила свою роботу вже після падіння Гетьманату, а саме 30 грудня 1918 р., після чого й представила проект бюджету до розгляду Директорії, яка затвердила його 24 січня як державний бюджет УНР на 1919 рік.

У 1919 році Х.М.Лебідь-Юрчик – заступник міністра фінансів УНР і доцент Державного Українського університету в Кам’янці-Подільському.

Він вніс значний внесок у створення української грошової системи доби національного відродження 1917-1920 рр. і становлення фінансової політики державної України. Під його безпосереднім керівництвом у 1918 році було створено перший в історії незалежної України державний бюджет (Гетьманату), якого в січні 1919 р. було прийнято як державний бюджет УНР. Його прізвищем занотовано перші українські національні паперові грошові знаки: вісім знаків Державної скарбниці і чотири облігації УНР.

Після поразки українських визвольних змагань Х.М.Лебідь-Юрчик емігрував до Польщі, а звідти до Німеччини. На вигнанні він зайнявся науковою працею та написом спогадів про свою службу на благо Української держави, які стали важливим аналітичним джерелом до історії становлення і розвитку вітчизняної фінансової і бюджетної політики початку ХХ ст. Перш за все, це німецькомовна праця "Перший український державний бюджет на 1918 р.", що була опублікована в Берліні у "Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes in Berlin" в 1929 році (Lebid-Jurcyk Ch. Das erste ukrainische Staatsbudget fur das Juhe 1918 // Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes in Berlin. - Bd.2. - 1929. - S.148-186). Про видання цієї праці в першому та другому томах Записок Українського наукового інституту в Берліні листом ще від 3 квітня 1927 р. М.Стороженка повідомляв Д.Дорошенко. Того ж таки 1927 р. у Львові Х.Лебідь-Юрчиком було випущено грунтовну монографію-спогади "Бюджетове право", яка і досі залишається цінним дослідом з бюджетової справи тих часів.

Харитон Михайлович Лебідь-Юрчик помер в Німеччині у 1945 році.


 
matrix-info БУЛАВА