hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Павло Гай-Нижник

Марки-шаги – грошові знаки державної України 1917–1920 років

Фнанси України

Опубліковано: Гай-Нижник П.П. Марки-шаги – грошові знаки державної України 1917–1920 років // Фінанси України. – 1997. – №4. – С.112–114.


112

Крайова влада, репрезентована Центральною Радою, ставши на шлях будівництва державності в Україні після Лютневої (1917 р.) революції в Російській імперії, з перших же днів проголошення Української Народної Республіки зіткнулася з проблемою тотального браку грошової маси, необхідної для господарських потреб країни. Плануючи самостійно розпоряджатися своїми фінансами, провідники автономної республіки, проте, не ставили у 1917 р. на порядок денний організацію власної національної грошової одиниці. Сподіваючись на розуміння потреб і проблем України в питанні фінансового забезпечення з боку петроградського Тимчасового уряду, Центральна Рада у липні 1917 р. "Статутом Вищого Управління Україною" визначила права і обов'язки свого уряду в цій сфері:

"§ 11. Генеральний Секретаріят передає на затвердження Тимчасового Правительства тимчасові фінансові обрахунки видатків на потреби України, які розглянула і ухвалила Центральна Рада.

§ 12. Тими коштами, які надходять на рахунок Центральної Ради, роспоряджується Генеральний Секретаріят по бюджету, ухваленому Центральною Радою".

Але кошти від Тимчасового уряду або не надходили зовсім, або надходили у вкрай мізерній кількості. Більшовицький переворот у Росії підштовхнув можновладців у Києві до організації власного бюджету і податкових зборів, а коли 4 грудня Рада Народних Комісарів взагалі припинила грошові асигнування в Україну, Центральна Рада нарешті змушена була започаткувати національну фінансову систему та фінансові заклади. З огляду на наявні обставини виникла і нагальна потреба у створенні в Україні власної грошової одиниці.

У класичному розумінні "грішми" (money) може вважатися будь-який предмет, що, як правило, береться продавцем в обмін на свої товари та послуги. Але на той час як платіжний засіб і засіб обігу світові держави вже широко використовували паперові гроші (paper money). Першими паперовими українськими грошима законом Центральної Ради УНР від 6 січня 1918 р. затверджено було, одночасно із започаткуванням їх випуску, кредитові білети Української Народної Республіки, що отримали назву карбованців. Поряд з карбованцем ми зустрічаємо і таку фінансову категорію, як "шаги". В одному з пунктів вищезазначеного закону з цього приводу, зокрема, зазначалося:

"4) кредитові білєти УНР випускаються в карбованцях, при чому один

113

карбованець містить 17,424 долі щирого золота і ділиться на 200 шагів". Отже, як бачимо, "шаги" - це певна грошова одиниця, але окремо в обігу вона ще на той час не з'явилася через її тимчасову натуральну відсутність. Із 1 березня 1918 р. згідно з опублікованим законом Центральної Ради в Україні з'явилася нова грошова одиниця - "гривня", що становила половину карбованця і ділилася на 100 шагів. І нарешті майже через півтора місяця законодавчо було започатковано друкування третього законного платіжного засобу державної України - "шагів". 18 квітня 1918 р. генеральний Секретаріат Фінансів отримав право випуску цього нового платіжного засобу (legal tender) у вигляді "поштових розмінних марок", що "ходять нарівні з дзвінкою монетою". Марки-шаги, проте, належали не до грошей типу карбованця чи гривні, а до категорії нерозмінних на дорогоцінні метали паперових грошей (fiat money). Фінансове відомство УНР дістало право випустити розмінних марок на загальну сумму 60 млн. крб. вартістю в 1, 2, 4, 6, 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Проектуванням марок-шагів зайнявся світової величини український графік Юрій Нарбут (1886-1920).

Ю.Нарбут народився у с.Нарбутівка (нинішня Сумщина). Після закінчення навчання він переїжджає до Києва і з грудня 1917 р. очолює Українську академію мистецтв. Використовуючи у своїй творчості попередні здобутки українського мальовничого мистецтва, а особливо бароко, Нарбут став творцем новітньої національної графіки. Йому належить створення державних знаків України. Протягом 1917-1918 рр. він працював над українською абеткою і спроектував перші державні українські марки. Саме вони п'ятивартісною серією з'явилися з липня 1918 р. в обігу в Україні та являли собою: "тризуб" (вартістю у 10, 40 і 50 шагів), "українець" (вартістю у 20 шагів), "українка" (30 шагів). Усі вони були оформлені рослинним орнаментом. На марці у 30 шагів, наприклад, була зображена жіноча голівка, прикрашена віночком із квітів і розташована у рамках восьмикутника.

Щоправда, на той час, коли марки-шаги з'явилися в обігу, Української Народної Республіки як такої вже не існувало. На зміну їй 29 квітня 1918 р. постала Українська Держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Разом із випуском розмінних марок вийшла на початку липня 1918 р. і постанова Ради Міністрів Української Держави, яка законодавчо регулювала їх забезпечення. До кінця Гетьманату марки-шаги друкувалися у Києві та одеській друкарні Фесенка і оберталися на українському ринку загальною кількістю майже 71,5 мільйона одиниць.

114

З приходом до влади в Україні 14 грудня 1918 р. Директорії та відновленням внаслідок цього Української Народної Республіки марки продовжували виконувати свої попередні функції. Однак невдачі української армії у війні проти більшовиків і денікінської Добровольчої армії звузили територію УНР до "трикутника", окресленого річками Дністер, Південний Буг та Збруч, а відтак - й обсяг реального обігу та маси марок-шагів. Загальний катастрофічний стан війська УНР на чолі з головним отаманом С.Петлюрою і повна руйнація господарської системи, у тому числі й фінансової, змусили український уряд, що знаходився у тодішній столиці УНР Кам'янці-Подільському, вдатися до необмеженої емісії грошовиї знаків. Наприкінці 1920 р. у новій столиці УНР було випущено нові розмінні марки вже гривневої вартості. Так, марка у 20 гривень містила зображення Т.Шевченка з автопортрета, намальованого поетом у 1860 р., яке виконав Іван Крамськой. Про І.Крамського відомо, що народився він 1837 р. у родині українських міщан в Острогірську, що на півночі Слобожанщини. Навчався в Академії мистецтв у Петербурзі, а пізніше став одним із засновників групи "передвижників". Помер І.Крамськой у 1887 р.

Поряд із вищезгаданою маркою-портретом Шевченка на Поділлі (терен, що контролювався армією УНР від Волочиська до Кам'янця-Подільського) наприкінці 1920 р. ходила поштова марка із зображенням головного отамана С.Петлюри вартістю 40 гривень.

Тоді ж були випущені марки УНР із зображенням погруддя Б.Хмельницького з булавою у руці (вартістю у 10 гривень), портрета І.Мазепи (у 15 гривень) і гірки св.Володимира у Києві з постаттю Великого князя (у 100 гривень), які, однак, не встигли вийти в обіг через прихід на Україну більшовиків. Не потрапили в обіг і марки, виконані відомим українським маляром Миколою Івасюком (1865-1930), які були випущені наприкінці 1920 - на початку 1921 рр. М.Івасюк народився на Буковині, а згодом навчався у Відні та Мюнхені. У 1913 р. заснував у Чернівцях власну художню школу, а 1925 р. виїхав до Києва, де викладав у Художньому інституті. Івасюком було створено цілу серію марок УНР, а саме: "Дівчина з прапором" (2 гривні), "Хата Шевченка" (3 гривні), "Павло Полуботок" (30 гривень), "Бандурист" (50 гривень), "Козацькі чайки" (80 гривень) і "Вітряний млин" (вартістю у 200 гривень), що, як уже зазначалося, не набули обігу через втрату Україною державності.

Українські марки з'явилися разом із народженням державності України і разом з її крахом були тривалий час вкриті туманом забуття. Сьогодення повертає нашому народові правду про історію державотворення в Україні у 1917-1920 рр., повертає воно нам і символи будівництва незалежної держави в буремні післяреволюційні роки, одним з яких є розмінні марки.

Про марки-шаги дивіться також: Гай-Нижник П.П. Розмінні марки-шаги, їхній характер і завдання // Фінанси України. – 2005. – №3. – С.152–155.


 
matrix-info БУЛАВА