«Відчуття»
поезії

ЧАД         

За гаслами величними доби
Людинки поховалися дрібні
І скавулять пихато про журби́
Вівців заблеяних. У ницій галасні́
Розлунюються оди і хвальби
Про вівчарів отарних. І німі
Приречені пасуться. Не раби,
А безголосі у кошарі та в теплі,
Чекаючи на постриг, гнуть горби
З погордою. Немовби нарівні
Із різунами душ, без боротьби
Йдуть на закла́ння, що́би у вогні
Сакрально харчом стати худоби́
В людській подобі. Чудні дні
Настали в світі. Виявом ганьби
Став думки дух й у шати маячні
Мудрість одягнуто. У чаді ворожби
Зкума́рів ґлузд й паркани розписні
За скрепи вдавано. Поводирі ж юрби
Віщують здуреним у прірвовому дні.