ЧУТТЯ    

У безлічі чуттів затаїнний дзиґа́р
Вихор заплів зі збуджень і зомління
В п’янкий аркан душі і мов мольфар
Кляне і зцілює без манни провидіння.

У вірі в чудо має скарб злида́р,
З надією в пророків – сказ жевріння – 
Пуска́ у млі туман про щедрість скнар
І щирість бога в чині сотворіння.

В закоханості зрошено нектар
Соло́ддя хмелю марення сумління
Й дурман святий сягання з-поза хмар
Вершин блаженства вічного весніння.

В нена́висті з пітьми обра́з б’є жар
Багаття помсти і вогню звіріння
З печіння ран і гніву, з прірви чвар
У самоспалення до скону і зотління.

У силі про́щення розбуджує дзвонар
Шляхетну мить у смерті збайдужіння
І розбиття кайдан, як до́левих примар
Із прірви блуду в світ благовоління.

У гіркоті розчарування є свій чар,
Що зачаївся в звільненні прозріння
І в пізнанні оман між світочу стожар,
І в набутті в собі́ граалю омовіння.

В любові щирій – достеменний дар
Душі блаженства й духу воскресіння,
В ній щедрий лан і рятівний вівтар
Щастя чуттів й людини вознесіння.