ГАРМОНІЯ
М’яко рожевим покривалом встеля́ туманне одіяло Молочний Місяць. Перли зорь сія з сузірних парасоль Прові́сними свіча́дами Світанку і вогко зніженого ранку По чаро-Ночі. Пелюстками розсі́є ро́си понад снами Вона… Чаклуючи і в’яло, віддасться Світлу, щоб буяло В короні Сонце. День-король зіграє з блиском свою роль На сцені Все́світого ґанку і знов розчинеться в Серпанку Немов цілунок між губами… Відлуння Бога над ланами… І благо Землю обійняло в Веселці, наче з раю вкрало Любов без міри. Жодну з доль, здається, не впійма́ Юдоль У цій гармонії в коханку. Уся ж Природа в вишиванку Зі щастя вбралася барва́ми і мліє з мрій під Небесами…
9 вересня 2021 р.