«Відчуття»
поезії

ГЕНОЦИД       

Відчуй присутність зла,
Ми – в землю врощені,
І впа́дем перегноєм тла
Німі заме́ртво й зморщені
У плоть її. Стиглі тіла…
А душі, в до́бре зрошені,
Чи є насінням? Для гріха
Там сіячем зпорошені
Зерна чого? І хто це зна?
Всі до життя запрошені…
Любов зколуплена була
З сердець дитячих і в вогні
На долю попелом лягла
Смерть обійняти у різдві.

А блуд на пошук нарекла
Спрага наживи. І в борні
За істину оман зросла
Квітка буття чи лан стерні?
Світанок зорь ніч заплела.
Та вже не кожен у весні
Зустріне сяйво. Відцвіла
Й зів’яла іскра. Згасли дні.
Людина в морок відійшла…
В несамовитій цій війні
Долає світ безмежна мла.
Добро ж і зло ведуть пісні,
Що вічність людству замала
Й колиску вбо́жено в труні.