«Відчуття»
поезії
КАМІННЯ
Я знаю: ка́мені уміють говорити, Кричати, плакати і зтужено молити. Вони – як вічність, часу варта й злам, Як оповідь і сповідь про землян богам. Розкидані між душ, наче могильні плити, Скрижалі сенсу в них і заповіт творити Приречено й нетлінно мудрих істин храм. Каміння не мовчать. Нагадують гріхам, Що люди – праху дух, дар пізнання і жити, А світ під небом – метушня й сповитий Клубок марнот. Плинність святих оман. І кожен камінь – монумент всім нам.
18 серпня 2019 р.