«Відчуття»
поезії
МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ…
Мені не ба́йдуже, коли в мої́й країні Правду на блуд звели́, а трелі солов’їні У спів Сирен спотворили й Людині Долі шляхи плетуть облудливо причинні. Мені не ба́йдуже як на народній спи́ні Хліви́ із бісеру лаштують собі свині В людській подобі й ро́хки блювотинні Вдають за мову й су́рми янголи́ні. Коли ґвалтують совість в свят-ряднині А честь запродують й глузують з милостині Мені не байдуже… Я ігрища тваринні Не перевтілю в цінності родинні Й у сенс буття. Коли хтось в серцевині Глумом гризе життя і шмарклі жабуринні В Любов жбурля – не гріх? Чи у стернині Ще є зерно? Чи є дух в мертвечині? Мені не ба́йдуже, коли мінливоплинні Божки́ удавані віщують Батьківщині Оманливі дива́ і в злидні баговинні Цей рай занурюють, в тенета хомутинні. Я зневажаю ниць (там ду́ші – в комірчині), Блюзнірство, рабство дум і волю в домовині. Не ба́йдуже мені як у майбутній днині Йтися крізь час буде́ мої́й й твої́й дитині…
19 липня 2018 р.