Плинність
поезії
ОСТАННІЙ СНІГ
Самотній сніг розгублено кружляв Між небом і землею в танку смерті В цілунках юної веснянки. Він шукав Приречено рятунку в круговерті Її дихáння. І зітхав. У вогкості падіння Розгублено сніжинками блукав В тяжінні млосному уже невоскресіння. І врешті здався… До землі припав Розплáстано сльозою… Й вороття Сніг не чекав. Він, танучи, вмирав, Й скропив собою знов цвітінь життя.