«Відчуття»
поезії

ПІСНЬ ЗА ПОЛЕГЛИМИ    

Заспівала тужну пісню залізна троянда
Й полетіла з нею в за́світ героїв команда.
Засвітилися у небі їхні серця-квіти:
Десь поділися у вирі людей земних діти.

Пелюсто́чками дощу сльози з висі па́да – 
Освящається журбою новітня балада:
Янгол чорний в крила болю устиг їх сповити;
Білий янгол пір’ям згадки вічно буде гріти

Душі кращих-наймиліших від криги Вола́нда.
Гру скорботи життя з смертю тризну п’є іздавна
Щоби грішні ще живії могли серця вмити,
Аби жертвою безсмертних світ свій відмолити.

Час – не вбити, не згубити вогники з свічада,
І запалить Милість в млі тій Любові розрада.
Чин Життя у Вічність кулі безсилі спинити,
Майбуття плин в вирій вої пішли боронити!