«Відчуття»
поезії
ТИША
Буває, Тиша стогне, мов могила І рве безодню, наче долі крик. У згустку пустки причаїлась сила Грому подібна, скуті сміх і рик Диха́ння Незбагненного й вітрила Прірви страхі́в. Розп’ятий єретик Молитви чрева Бога. Спорожніла Уява розуму, де часу лік враз зник. Осяжне зчавлено в Ніщо, уже зави́ла Мить жаху спів як мовчазний різник. В ній смерть себе вродила і зніміла: Нову симфонію там пише Чарівник.
14 квітня 2019 р.