2020
поезії
ЗІЗНА́ННЯ
Зізнаю́ся… Зухвало посмів Покохати тебе бездоганно… Як ніхто ще ніколи не вмів – Самовіддано і несказанно. Не зречуся: «так» скажеш чи ні. І грайливо, а може манірно Усміхнешся й промовиш мені: Все це марно і навіть офірно… Одізвуся відлунням богів, Поцілунково зорь, первозданно І шепну: Так ніхто не любив, Так розчутливо і ніжногранно. Доторкнуся до вуст наче в сні, Їх запе́щу уквітно-сумирно… Ти дозволиш? Віддашся весні? Заприречено вічно. Незмірно!
28 лютого 2020 р.