Архівні документи
X - XIV ст.
Володимир Всеволодович Мономах (Великий князь Київський). Молитва [З «Повчання» (За Літописом Руським з Іпатіївського списку поч. XV ст.; За Лаврентіївским літописом 1377 р.)]
Володимир Всеволодович Мономах
(Великий князь Київський)
великий князь київський 1113–1125 рр.)
Загальний настрій цієї молитви почасти
навіяно покаяним каноном Андрія Критського.
Град, що згадується в молитві, – Київ,
заступницею якого вважалася Богоматір
«Премудрості наставниче і розумодавче, нетямущих навчителю і вбогих заступниче! Утверди, врозуми моє серце, владико! Ти дай мені отче слово, а устами моїми не заборони волати до тебе: «Милостивий, помилуй падшого!»
«Уповання моє — бог, пристанище моє — Христос, покров мій — дух святий».
«Надіє і покрове мій, не зневаж мене, благословенна! Тебе бо маючи за помічницю в печалі, і в болісті, і од усяких зол, я славлю тебе, преоспівана!»
«І розумійте» і побачте, що я єсть бог, який спитує серця і знає помисли, який викриває діла, очищає гріхи, дає [правий] суд сироті, і бідному, і вбогому».
«Піднесись, душе моя, і про діла свої помисли, що ти їх вчинила, перед свої очі винеси [їх], і краплю пролий сліз своїх, і повідай наяву діяння [свої] всі і мислі Христу, і очистися».
«Андрію святий, отче треблаженний, пастирю Крітський! Не переставай молитись за нас, що шанують тебе, щоби збулися ми всі гніву, і печалі, і тліні, і гріха, і бід теж, шануючи пам’ять твою вірно».
«Град свій [Київ] сохрани, діво-мати чистая, який під [покровом] твоїм незмінно царствує! Хай тобою він укріпляється і на тебе надіється, побіждає в усіх бранях, повергає противників і заставляє [їх] покоритися».
«О преоспівана мати, що породила найсвятіше з усіх святих Слово! Прийнявши нинішнє приношення, од усякої напасті і грядущих мук заступи до тебе волаючих».
«Ми молимось тобі, раби твої, і схиляємо коліна серця свойого: прихили ухо твоє, чистая, і спаси нас, у скорботах поринулих вічно, і вбережи од усякого полонення ворожого твій град, богородице!»
«Пощади, боже, потомство твоє, прогрішення наші всі прости, нас, що нині молять тебе [і] ту, що породила на землі без сімені тебе, милість земную, зволивши втілитися [тобі], Христе, в чоловіка».
«Пощади мене, Спасе, ти, який родився і сохранив нерозтлінною після рождення [свого] ту, що тебе породила, коли сядеш судити діла мої, яко безгрішен і милостив, яко бог і чоловіколюбець!»
«Діво пречистая, в замужжі незаймана, богообрадувана, віруючим научителько, спаси мене, погиблого, який волає до сина твойого: «Помилуй мене, господи, помилуй! Коли будеш судити, не осуди мене в огонь [вічний], не обвини мене у гніві своїм,— молить тебе діва чистая, що породила тебе, Христе, і множество ангелів [молять], і мучеників сонм».
«Во ім’я Христа Ісуса, господа нашого, що йому подобає честь і слава, отцю і сину і святому духу, завжди і нині, [і] вічно вовік».
|
за Лаврентіївським списком] |
|
|
«Премудрости наставниче и смыслу давче, несмысленым казателю и нищим заступниче! Утверди в разумЂ мое сердце, владыко! Ты дажь ми слово, отче, се бо устнама моима не възбрани въпити ти: милостиве, помилуй падшаго!». «Упованье мое богъ, прибЂжище мое Христосъ, покровъ мой святый духъ». Надеже и покрове мой, не презри мене, благая! Тебе бо имуще, помощницю в печали и в болЂзни и от злых всЂх, и тебе славлю, препЂтая! И разумЂйте и видите, яко азъ есмь богъ, испытаяй сердця и свЂдый мысли, обличаяй дЂла, опаляяй грЂхы, судяй сиротЂ, и убогу и нищю». «Всклонися, душе моя, и дЂла своя помысли, яже здЂя, пред очи свои принеси, и капля испусти слезъ своих, и повЂжь я†дЂянья и вся мысли Христу, и очистися». АндрЂа честный, отче треблаженый, пастуше Критьскый! Не престай моляся за ны чтущая тя, да избудем вси гнЂва, и печали, и тля, и грЂха и бЂд же, чтуще память твою вЂрно. Град свой схрани, дЂвице, мати чистая, иже о тебЂ вЂрно царствуеть, да тобою крЂпиться и тобЂ ся надЂеть, побЂжать вся брани, испромЂтает противныя и творить послушанье. «О препЂтая мати, рожьшия всЂх святыхъ пресвятаго слова! Приимши нынешнее послушанье, от всякия напасти заступи и грядущия мукы к тебЂ вопьющих. Молим ти ся, раби твои, и прекланяем си колЂни сердця нашего: приклони ухо твое, чистая, и спаси ны в скорбех погружающаяся присно, и сблюди от всякого плЂненья вражья твой град, богородице! Пощади, боже, наслЂдья твоего, прегрЂшенья наша вся презри, нынЂ нас имЂя молящих тя, на земли рожьшюю тя бе — сЂмене, земную милость, изволивъ обратитися, Христе, в человЂчьство». Пощади мя, спасе, рожься и схрань рожьшюю тя нетлЂнну по рожествЂ, и егда сядеши судити дЂла моя, яко безгрЂшенъ и милостивъ, яко богъ и человЂколюбець. ДЂво пречистая, неискусна браку, богообрадованая, вЂрным направленье! Спаси мя погыбшаго, к Сыну си вопьющи: Помилуй мя, господи, помилуй; егда хощеши судити, не осуди мя въ огнь, ни обличи мене яростью си; молит тя дЂва чистая, рожшая ти, Христе, и множство ангелъ и мученикъ зборъ. О ХристЂ ИсусЂ господЂ нашемъ, ему же подобаеть честь и слава, отцю и сыну и святому духу, всегда и нынЂ, присно, вЂкъ. |
«Премудрості наставниче і розуму давче, нерозумних учителю і нужденних заступнику! Утверди в розумі серце моє, Владико! Ти дай мені дар слова, Отче, вустам моїм не перешкоджай волать до тебе: «Милостивий, помилуй падшого!» «Надія моя — Бог, пристанище — Христос, оборона — Святий Дух! Надіє і обороно моя, не зневаж мене, блаженна. Ти у мене помічниця в печалі, і в недугах, і від усіх бід, і тебе славлю, оспівана! І розумійте і видьте, що я Бог, випробовую серця і відаю помисли, викриваю діла, спалюю гріхами, даю суд сироті, і бідному, і злиденному». «Схилися, душе моя, і про діла свої подумай, які содіяла, очима своїми оглянь їх, і краплю зрони сліз своїх, і повідай відкрито всі діла свої і всі помисли Христу, і очистись». Андрію чесний, отче преблаженний, пастуше Крітський! Не лишай молитися за нас, шануючих тебе, хай позбудемося всі, шануючі пам’ять твою вірно, гніву, і печалі, і тління, і гріха, і бід. Город свій схорони, Діво, Матір пречистая, який тобою чесно царствує, хай тобою кріпиться і на тебе надіється, перемагає у всіх війнах, відмітає ворогів і тримає їх у послусі. «О Пречистая Матір, що народила найсвятіше із святих — Слово! Прийнявши нинішній послух, від всілякої напасті і грядущої муки захисти [нас], до тебе волаючих. Молимося тобі, раби твої, і схиляємо коліна серця нашого: схили вухо твоє, чистая, і спаси нас, в скорботах занурених вічно, і сохрани від всякого ворожого полону твій град, Богородице! Пощади, Боже, спадщину твою, прогрішіння наші всі зневаж, маючи нині нас, воздающих молитви тобі і тій, що родила тебе на землі без сімені, земну милість, призволившу обернути, Христе, в чоловіка». Пощади мене, Спасе, народився і зберіг ту, що народила тебе, нетлінною після народження твого, коли сядеш судити діла мої, як безгрішний і милостивий, як Бог і чоловіколюбець. Діво пречистая, неспокушена шлюбом, богообрадувана, віруючим настанова! Спаси мене, пропащого, до Сина твого волаючого: «Помилуй мене, Господи, помилуй! Якщо хочеш судити, не осуди мене на вогонь, не плямуй мене гнівом своїм,— молить тебе Діва чистая, рождениця твоя, Христе, і безліч ангелів і мучеників сонм». Во ім’я Христа Ісуса, Господа нашого, йому ж належить честь і слава, Отцю і Сину і Святому Духу, завжди і нині, і во віки віків. |