hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник

Шановні друзі, наш сайт існує завдяки лише Вашій фінансовій підтримці. Не забутьте скласти благодійну пожертву на наш рахунок: ПриватБанк - 4149 6090 0384 6062
Dear friends, our website exists because of your financial support. Don’t forget to donate to this bank account: 4149 4993 8247 2718 (USD)

Архівні документи
XV - XVIII ст.


Король Владислав IV. Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому /переклад з польської/

(Лютий 1648 р.)


_____________________


Владислав IV з Божої ласки король польський, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, інфляндський, смоленський, чернігівський і шведський, готський, вандальський дідичний король. Оголошуємо цим листом нашим, усім узагалі і кожному зокрема, кому про те відати належить. Ідучи непохибним шляхом найясніших попередників наших, королів польських, оздобляємо особливою ласкою та нашою щедрістю гідних синів вітчизни, родини і визнаємо бути гідними нашої доброчинності власне тих, на чиїх порадах, поважних достатках і мужності полягає благо всієї Речі Посполитої, які виблискують високими чеснотами й відважними послугами в очах наших і всієї Речі Посполитої, які звикли захищати людьми, достатками та власним своїм здоров’ям і маєстат наш королівський, і цілісність вітчизни. Не є таємницею для всього світу те, що як славні предки вельможного Яреми, князя на Вишнівцю, широко поширювали і славу, і кордони народу польського; як у тамтешніх руських краях на самому прикордонні завжди виконували сторожу проти неприятеля св. Хреста; як власними грудьми мужньо захищали цілість Вітчизни та гідність королів, панів своїх, і, вступаючи безупинно в битви, часто над поганством одержували перемоги. І неодноразово або неприятелів, які входили на кордон країв коронних, військами своїми цілком громили, або тим, що поверталися, не раз криваво відплачували за спустошення. Також не лише громадянську корону вони заслужили, оберігаючи громадськість і вітчизну, а й навіть те, що будь­де зараз у диких і невідомих пустелях широкі осіли волості, то все вічній пам’яті та вдячності за мужність і діяльність князів на Вишнівцю слушно віддавати треба. А оскільки, через таку мужність їх і діяльність, великі взірці є у вельможного Яреми Корибута князя на Вишнівцю, воєводи земель руських, то він ретельно ніколи не упускав жодної оказії піти слідами гідних предків своїх, від свого князівського народження, як єдино за віком належить добре заслуженому у нас і цілій Речі Посполитій, і завжди намагався, аби і вітчизні безсмертну славу у сторонніх народів, і собі та всьому домові своєму у наступних поколінь вічну міг отримати пам’ять. І для того ж величезними люду свого підмогами неприятельські напади, щораз на Корону наступаючі, відбивав вірно і зичливо, нам і Речі Посполитій щоденно прислужував. А насамперед під час Московської війни, котру ми скінчили з безсмертною славою нашою і народів нам від П[ана] Бога довірених, власним своїм коштом належне набравши військо, з іншого боку турбував Московську монархію і такою значною відвагою своєї сили допоміг нам [дістати] таку велику перемогу. Так само охоче, з коня практично не зсідаючи, виставляв значну підмогу своїми людьми і чудовим військовим спорядженням у головному нашому таборі під Кам’янцем­Подільським, коли султан турецький Амурат зі всією потугою готував [вторгнення] до країв наших. А потім, під час розгнузданої сваволі козацької, аж до останнього кінця кривавої та жорстокої війни залишався з гетьманом нашим вельможним Миколаєм Потоцьким, також і там за завершення війни не посередню славу отримав з немалою в людях шкодою і при великих своїх відвагах. Не втомлюючись же і в подальших роках, задля того блиску слави – кожному набігу татарському протидію та відсіч чинив людьми і силами власними, а саме під Охматовом, вчасно прибувши, на думку самих гетьманів наших, не останню серед переможців заслужив славу. Аби тоді в тій ревності своїй не переставав [перебувати] (бо Речі Посполитій дуже залежить на тому, щоб усі урочища та переправи, через які поганство наші держави звикло турбувати, були залюднені) замислили ми Хортицю, острів на Дніпрі, що у воєводстві Київському пусто лежить, з обома берегами Дніпра, від останнього порогу почавши, з річками, що плинуть під нього, також річками Томаківкою та іншими, що впадають аж до Тавані [до Дніпра], і з тими полями, котрі прилеглі до тих річок та урочищ, і тими, що в них містяться, луками, пашами, лісами, борами, гаями, деревами бортними, озерами і також усіма, котрі могли б вимислитися пожитками, за винятком, однак, селітри і товарів лісних, у лісах і пущах тамтешніх (якби якісь відповідні до тих­то товарів зайшли, то їх без особливого дозволу нашого розробляти не можуть) дати і приєднати ленним вічним правом означеному вельможному Яремі князю і дружині його з нащадками їхніми, від чресел їхніх, чоловічої статі нащадкам, даємо та приєднуємо цим листом нашим. На тому­то згаданому острові Хортиця вільно буде названому вельможному воєводі земель руських з дружиною та нащадками своїми осаджати слободи і волості людьми, розробляти ґрунти і поля, що пусто лежать, на поля і ріллю та інші корисні пожитки, які зможуть тут винайтися. Вільно також буде йому і нащадкам його ті добра передавати, дарувати, продавати, спекулювати і будь­яким способом на свій власний пожиток обертати, за дозволом, однак, нашим. З чого ані нам, ані до скарбу нашого ніякі не повинні будуть вносити повинності. Однак, за звичаєм права ленного, досить мають нести повинність оборони тамтешніх місць і кордонів, зберігаючи у силу того права цілком права наші королівські, Речі Посполитої та костьолу католицького. На що для ліпшої віри й ваги, рукою нашою підписавши, печатку коронну притиснути наказали ж ми.

Даний у Варшаві дня [29? 24?] місяця лютого року 1648.

Панування королівств наших польського 15­го і шведського – 17­го [років].

Владислав король.

Томаш Уєйський с[екретар] с[вятого] к[оролівського] м[аєстату].

Archiwum Głόwne Akt Dawnych. – Zbiόr Dokumentόw Pergaminowych. – Sygn.8916
(переклад Д.Вирського)




 
БУЛАВА Youtube Youtube