hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Архівні документи
Центральна Рада, УНР (1917-1918 рр.)


Протокол засідання Малої Ради

(6 квітня 1918 р.)


_______________________


Протокол засідання Малої Ради


6 квітня 1918 р. – Протокол засідання Малої Ради

6 квітня 1918 р.    

Засідання відбулося в кімнаті для засідання без сторонніх осіб. Головою на засіданні М.С.Грушевський.

З приводу убивства Є.Нероновича

На початку засідання член фракції соціал-демократів Скнар з приводу розстрілу члена Центральної ради Євгена Нероновича подав думку утворити особливу парламентську комісію, яка б цю справу розслідувала і притягла б винних до відповідальності. До думки Скнара приєднався М.Салтан, який порадив не утворювати окремої комісії в цій справі, а передати справу анкетно-слідчій комісії, яка має бути утворена взагалі для таких справ.

Самостійник доктор Луценко висловив думку, що парламентська комісія повинна не тільки розслідувати справу убивства Нероновича, а також учинки самого забитого, про котрого говорять, що він був зрадник Української Республіки.

М.Рафес, заперечуючи думку доктора Луценка, зазначував, що проступки Є.Нероновича, коли вони були, повинна розслідувати не парламентська комісія, а судові власті.

Те саме висловив д-дій Корчинський, який підкреслював, що в даному разі не так важно, кого саме убито: чи зрадника, чи ні, чи члена Центральної Ради, чи приватну людину, а важний самий той факт, що незаконно, без суду забито людину, і винні в цьому повинні бути покарані.

Голосуванням ухвалено передати розслідування справи про убивство Є.Нероновича анкетно-слідчій комісії, яка для цієї справи має виділити окрему підкомісію.

Член комісії законодатних внесень Корчинський подав до уваги Малої Ради вироблений цією комісією проект закону про анкетно-слідчу комісію, котра буде збирати відомості та розслідувати на місцях різні випадки порушення місцевими властями законів.

М.Стасюк порадив, щоб разом з цим прийнято було також закон про недоторканість членів Центральної Ради, бо інакше члени комісії не зможуть нормально працювати.

М.Рафес додав, що членам анкетно-слідчої комісії треба надати право вільно заходити в тюрми і мати зносини з арештованими.

Після обміну думками Мала Рада одноголосно прийняла внесений комісією законопроект в такій редакції:

1. Анкетно-слідчій комісії доручається: а) розслід неправомірного поводження властей, цивільних і військових, на місцях; б) вживання заходів і видання розпоряджень щодо усунення та упередження цих явищ в разі безпосереднього дотикання з ними; в) з’ясування політичних та соціальних умовин на місцях.

2. Для переведення розсліду на місцях анкетно-слідча комісія уповноважується виділяти з поміж себе спеціальні підкомісії.

3. Всі представники цивільної та військової власті і взагалі всі особи, що числяться на державній чи громадській службі, зобов’язуються на вимогу комісії, особисто являтися до комісії і давати пояснення, допускати комісію до ознакомлення з діловодством, матеріалами, архівами тощо всіх державних та громадських інституцій, а також видавати копії всіляких документів та справки.

4. По постанові комісії відповідні міністри повинні прикомандировувати до спеціальних підкомісій належно уповноважених урядовців для вживання, з доручення комісії, належних заходів до припинення, або усунення неправомірних вчинків, а також для переведення судового слідства згідно з карним статутом.

5. Спеціальним комісіям надається право долучати до свого складу місцевих членів Центральної ради з правом дорадчого голосу.

6. Для участі в діловодстві комісії надається право притягати урядовців усіх відомств, а також приватних осіб; перших за згодою їх безпосереднього начальства і з умовою залишення за ними їхніх посад та одержання.

Д-дій С.Веселовський вніс від імені комісії законодатних внесень другий законопроект – про утворення парламентської бюджетової комісії, яка працюватиме над укладанням майбутнього сталого розпису прибутків та видатків Української Республіки, переглядатиме проекти нових податків і взагалі доглядатиме за всіма справами, які стосуються державних фінансів.

Щодо складу комісії, то проф. М.Грушевський, а також докладчик радили делегувати до цієї комісії членів не по фракціях, а персонально, для того, щоб у комісію попали фахові люди, які добре розуміються на фінансових справах. Проте більшість Малої ради ухвалила делегувати членів до цієї комісії, як і до інших, на фракційному принципі. Складатиметься комісія з 25 чоловік.

Меншовик Павлов подав думку, щоб у бюджетову комісію можна було делегувати від фракцій також і не членів Центральної Ради, але цієї думки ніхто не підтримав, так що до бюджетової, як і до інших комісій, можна буде запрошувати в співробітники фахівців із не членів Центральної ради тільки з правом дорадчого голосу.

Докладчик Березняк пропонує обновити і поширити економічну комісію, що приймала участь при підписанні торговельного миру, позаяк при будові держави економічний уклад життя цікавий не тільки з того боку є, що обговорювався при підписанні мирного договору, але й при теперішньому становищі потрібен для всієї України.

Новаковський (о.є.п.). «Ми стоїмо перед масовим безробіттям, дякуючи демобілізації і розрусі на шляхах. Це велика погроза. Ми мусимо запобігти. Хоч це найбільше цікавить Міністерство праці, а почасти і другі міністерства, але й парламент повинен наперед вирішити цю справу. Я пропоную поновити комісію і запропонувати їй скласти негайно наказ, котрий ми мусимо затвердити».

Березняк погоджується.

Крижанівський пропонує, щоб економічно-фінансова комісія працювала вкупі з бюджетною комісією.

Зборами доклад про економічно-фінансову комісію прийнятий.

Інтерпеляція народно-соціалістичної партії з приводу незаконних вчинків німецького війська

Слінко (н.с.). «Фракція народних соціалістів внесла до правительства запитання, що німецьке військо робило в м.Березані Переяславського повіту (на Полтавщині) різні шкоди місцевим людям, забираючи у них самочинно і по більшості без видачі реквізиційних квитків худобу, пашу, хліб і навіть одежу та гроші, які не підлягають реквізиції. Коли мешканці м.Березані послали до німецького коменданта делегата з проханням припинити насильства, то цього делегата комендант заарештував, посилаючись на те, що людність містечка не віддала зброї, яка у неї є. Делегата було увільнено тільки на другий день. Такі насильства над людністю німецьке військо робило впродовж трьох день – 11, 12 і 13 березня».

Далі п.Слінко від імені фракції заявляє, що їх партія зауважила при попередніх інтерпеляціях, що багато було суперечок на вузькопартійних та національних підставах. Ми не сперечались і далі не будемо сперечатись, а спокійно, бажаючи добра, як соціалісти, будемо мирити партії. Коли це не вдасться, ми перейдемо на сторону правди і простуватимемо до інтересів народу, котрий нам дорогий. Ми будемо намагатись злитися з ним, вивчитися його мови і побуту. Запитання наше ділове, через те просимо поставитись до нього серйозно. До організації анкетно-слідчої комісії мусять бути закликані і німці, щоб вони бачили те безладдя, яке робиться, і розслідували як треба

Я пропоную це запитання прийняти негайно і певен, що Мала Рада вживе всіх заходів, щоб налагодити цю справу.

Кушнір (с.-ф.) пропонує передати питання до інтерпеляційної комісії.

Більшістю голосів інтерпеляцію передано в комісію.

Інтерпеляція російських соціалістів-революціонерів
з приводу бідування московського війська та залізничників

Перед тим, як прочитати інтерпеляцію, представник фракції московських с.-р. д-дій Скловський каже: «В цей мент, коли я балакаю з вами, може десятки тисяч людей тут коло нас страдає від голоду. Тепер мир, але була війна, на Українському фронті було багато офіцерів-росіян. Тепер вони сталися тут і ці люди, що ризикували життям, тепер тут мучаться. Не дивімся на їх політичні та національні погляди, будьмо демократами і робім по справедливості. Я думаю, що наша інтерпеляція не буде передаватись до комісії, а тут вже буде розглянута по справедливості…».

Далі читає зміст самої інтерпеляції, в якій фракція московських с.-р., вказуючи на те, що на Україні тепер перебуває багато москалів-вояків та спроваджених з захоплених німцями частин бувшої Росії залізничних служащих, яким тепер приходиться виїздити за межі України, причому вони дуже бідують і голодують, бо з українського скарбу не видають майже жодної допомоги, внесла до Голови та міністрові по великоруських справах Ради міністрів такого змісту інтерпеляцію: «Чи відомі п.Голові Ради народних міністрів наведені факти, а коли відомі, то яких заходів він думає вжити, щоб упорядкувати матеріальне становище всіх згаданих вище людей, які до кінця додержували свої обов’язки перед батьківщиною і боронили фронт Української Народної Республіки аж до того часу, коли зможуть спокійно виїхати додому, і чи негайно забезпечить цих людей від голоду і пошестних хвороб по змозі і в тих місцях, де вони живуть».

З цього приводу виступає з промовою міністр по великоруських справах д-дій Одинець: «Це запитання я вважаю важливим і сучасним. Я сам бачу щодня всі страждання цих людей в своєму міністерстві Це відомо мені, але, на жаль, я не можу взяти на свою відповідальність цього становища, позаяк це не від нас залежить.

Ми перші почули про ці страждання і зараз же звернулись до Військового міністерства. Ми давали приклади, як запобігти цьому горю: збірні пункти, харчові пункти, общежиття, виплата жаловання і т. ін. Міністр згодився і частина цієї справи вже полагоджена. Найбільша вина цьому сумному становищу – це брак грошей. Будь вони – евакуація була б налагоджена.

Що торкається служащих, то я знаю і про їх величезну нужду. Ми ідемо їм назустріч. Ми звертались до Голови Ради міністрів, щоби полегшити їхню долю. Ми пропонували, поки налагодиться залізна дорога, лишити їх на службі, або видати їм за три місяці платню. Буде в Московщині уряд, він порахується потім з нами. Голова [Ради] міністрів пішов назустріч і обіцяв допомогти, але й тут на перешкоді стоять гроші. Наше міністерство приватним робом запобігає гореві. Ми збираєм жертви, і кількість їх росте з кожним днем. І я певен, що люди одержать те, що їм належить. Перед явищем страждання, голоду ми будемо безпартійні і справедливі. Люди роз’їдуться скрізь по великому простору Росії і рознесуть славу про Центральну Раду. Через те ми повинні іти демократичним шляхом».

Луценко (самостійник). «Тут виступають московські соціалісти-революціонери і вимагають, щоб ми годували російських офіцерів, що колись нібито страдали за Україну. Коли ми оповіщали федеративну Україну, всіх ми закликали залишитись на місцях, працювати разом з нами, але чи працювали вони. Покинули фронт і пішли в середину тилу для праці розвалити нашу справу. Правда, кажуть, офіцерство не могло нічого зробити і мусіло само тікати, але в Києві, коли вони зібрались і думали про «єдину і неделиму», як прийшли більшовики, чи багато їх об’єдналось, щоб боротися з ними. Ні, тільки невелика частина, решта і пальцем не повернули для захисту України. Тепер, кажуть, вони голодують, ми мусимо їх годувати, ми мусимо улаштувати концентраційні пункти і потім порахуватись з Московщиною. Вважати на дяку і славу – нічого».

Далі промовець нападає на міністра Одинця, що виступив неначе не міністр, а московський посол.

Запитання направлено не по адресі, а тому його треба одкинути.

Салтан (у. с.-р.): «На мій погляд, інтерпеляції не треба надавати політичного характеру, бо коли почнем балакати про це, то зайдемо дуже далеко. Члени Малої Ради знають, скільки приходилось турбуватися в свій час про те, щоб забрати від нас російське військо. Знаємо, що і наші полки, наприклад, Гордієнків йшов з Північного [у документі помилка. Полк ім. K.Гордієнка знаходився на Західному фронті – П.Г-Н.] фронту 300 верстов пішки, а багато ще й тепер наших вояків сидить по московських тюрмах. У нас є багато москівчан, вони ніби бранці і голодають, але не в наших інтересах турбуватись ними. Ми мусимо одправити їх до кордону, а там нехай піклуються ними росіяни. Я не вважаю, що тут порушено право національне і не розумію, чого ця інтерпеляція направлена до Міністерства великоруських справ, тоді, як вона мусить бути направлена до Міністерств військового та закордонних справ. Поки вона не буде переадресована, ми не будемо голосувати за неї».

Скловський (московський с.-р.) погоджується переадресувати.

Крижанівський (український трудовик) погоджується, що треба допомогти, але звертає увагу на технічний бік цієї справи: грошей немає заплатити навіть нашим служащим, але міністерство мусить дати допомогу з умовою, що потім порахується з Москівщиною.

«Я хочу звернути увагу, що не тільки росіяни страждають у нас; в Москівщині з нашими осередками обходяться далеко гірше. Там одбирають у них добро і виганяють до нас старцями. І нехай не дивуються росіяни, що мало ми їм допоможемо грошима, бо їх у нас немає, і якщо будемо давати, то не од багатства свого, а од скудості своєї».

Зарубін заперечує д-дію Луценкові проти концентраційних лагерів. «За віщо ви їх почнете сажати у тюрми? Міністр Петлюра віддав приказ стояти в окопах, і вони стояли до цього часу і захищали республіку. Я знімаю з них вину, як контрреволюціонерів, бо більшість їх була партійними людьми. Ми повинні і будемо піклуватися про них».

Рафес (Бунд) приєднується до пропозиції Салтана і повстає проти Луценка.

Новаковський (єврейська об’єднана партія) приєднується до Рафеса і запитує про демобілізаційну комісію, що колись утворювалась при Малій Раді.

Гіндес (сіоніст) пропонує добре розібратись, кого треба покарати, і того покарати, а про останніх мусимо піклуватися.

Кушнір (с.-ф.) каже, що багато військових частин на фронті не слухало нашого уряду, а виконувало розпорядження «главковерхів» та інших і через те зупинились тут. З політичного боку цієї інтерпеляції ми ідемо проти неї, а з практичного – ми приймаємо її.

Луценка «На нас нападають, що ми і не соціалісти, і не демократи. Ми мусимо людям помогти, але коли вони вороже проти нас настроєні, як наприклад, більшовики, то ми мусимо боронитись і боротись. Ми переживаємо тяжкі часи і не тільки для Москівщини, а й для України. Через те насамперед ми мусимо допомогти своїм».

Качура (у. с.-р.): «Чого це російські соціалісти дбають тільки про офіцерство, є і у нас люди, про котрих треба подбати, наприклад, залізничники. Для росіян вже дещо зроблено. Робить же все тільки тому, що зараз нічого не роблять, ми цього не можемо. На фронті росіяни казали, що багато витрачають на нас, українців, грошей, але ми нічого не бачили з тих витрат, мусіли голодувати».

Скнар (у. с.-д.) пропонує припинити балачки. Більшістю голосів пропозиція приймається.

Одинець: «Не послом ворожої держави являюсь я тут, через те пропоную вам, товариші, члени Малої Ради, звернути увагу на голодаючих. Ми не повинні дивитись на те, що роблять росіяни з українцями. Хто робить погано, то не слід і нам так робити».

Інтерпеляція ставиться на голосування і негайно приймається.

Поза чергою бере слово Чопківський, котрий докладує про те, що робиться зараз в Миколаєві. Чорна сотня і буржуазія повели агітацію серед робітників і там піднялася знову бійка. Докладчик прохає організувати негайно слідчу комісію і послати в Миколаїв для розслідування справи.

Крижанівський: «Хто підняв бійку?»

Балабанов (російський меншовик): «Все одно, хто підняв. Треба негайно утворити комісію і послати її туди, коли не буде перешкоди з грішми».

Галаган (у. с.-д.) пояснює, що кошти для комісії є і перешкоди з цього боку немає.

Стасюк пропонує зараз же обрати комісію.

Гіндес пропонує доручити цю справу Корчинському.

Збори одноголосно ухвалили передати справу утворення комісії д-дію Корчинському, котрий і скличе її негайно. Інтерпеляція російських меншовиків з приводу увільнення урядовців, що удержувались на військовий кошт, з посад Міністерства шляхів. З докладом виступає від фракції меншовиків д-дій Біск.

Зарубін: «До інтерпеляції, що прочитав д-дій Біск, приводить ще деякі приклади з фактичних документів. Промовець каже, що Українська Народня Республіка мусить вжити заходів, щоб поліпшити становище увільнених урядовців».

Новаковський каже, що в Міністерстві шляхів, в цьому важному державному апараті, нема плану будівництва, і через те так виходить, що є зайві руки, тоді як їх повинно навіть не вистачати. Нам треба почути від міністра шляхів, що він думає зробити в цій справі, тоді і будемо балакати так, чи інакше.

Корчинський. «З юридичного боку ця інтерпеляція неясна, і я пропоную передати її до інтерпеляційної комісії». Більшістю голосів інтерпеляція передана до комісії.

Товариш голови п.Веселовський підраховує кількість членів Ради, щоб вияснити, чи є кворум. Порахувавши, упевнилися, що кворум є.

Інтерпеляція про залізничних служащих

Від імені. фракції. моск[овських] соц.-рев. М.Зарубін вніс інтерпеляцію до міністра шляхів з того приводу, що залізничні. служащі ще з грудня місяця майже зовсім не одержували платні за службу. Більшість цих служащих дуже бідують, а деякі просто сидять голодні, бо не мають навіть за що купити хліба.

Деякі з членів Малої Ради в своїх заявах підтримували внесену Зарубіним інтерпеляцію і висловлювались за те, щоби її негайно було прийнято.

М.Чечель, прилучаючись цілком до запитання, зазначив, що треба його прийняти не як інтерпеляцію, а як просто питання міністрові, бо в даному разі ні з боку правительства, ні з боку його агентів нема порушення законів чи якогось зловживання – просто державна скарбниця не має. грошей і через те служащим видавали тільки частину платні.

Скловський бере слово для того, щоби висловитись, чи приймати внесення Зарубіна як інтерпеляцію, чи як запитання, але каже: «Все одно, чи це буде запитання, чи інтерпеляція. Багато важніше те, що правительство вперто не відповідає на наші численні і.нтерпеляції і запитання, внесені нашими фракціями раніше».

Товариш голови зборів С.Веселовський: «Член Ради, Скловський, ви говорите не про питання, я вам пропоную скінчити промову».

Дебати скінчились.

Поза чергою бере слово міністр внутрішніх справ М.Ткаченко. Він заявив, що подібне запитання для парламентської фракції, яка обстоює роботу в контакті. З парламентом, є. недопустимим.

«Пред’явлена нам інтерпеляція не має під собою ніяких фактичних даних. Ця інтерпеляція єсть демагогічний прийом, бо ми: знаємо, що залізничники одержали спеціальний фонд. Тільки сьогодні їм одпущено 2,5 млн, і ті, що насмілились поставити це питання без жодних фактичних матеріалів, одверто мають на оці демагогічну мету».

Далі. бере слово голова Ради міністрів Голубович: «У момент, коли мусить бути об’єднання всіх сил, коли повинна бути напружена робота, коли всі сили повинні бути направлені до одної мети, через сучасне скрутне становище, тут це становище намагаються використати в своїх цілях. Я дивуюсь цьому, навіть більше: мене обурює таке відношення. В який момент ви піднімаєте таку, надзвичайної ваги, справу? Якби я не був головою уряду, а був лише приватна людина, то я сказав би, що це є. провокація. Цей запрос ми мусимо зняти, бо фактично ми не зрікаємось платити гроші, і дуже тяжко нам буде, коли Рада його прийме».

Зарубін: «Нам дуже приємно, що наш запрос обурив представників уряду».

Далі, виправдуючись, він заявляє, що ми, мов, не одмовляємось од роботи з вами, однак бачимо, що в вашій роботі нема системи. Ми вносили ці питання для того, щоб розкрити план Вашої діяльності.

Луценко пропонує подібні запроси знімать з черги, бо вони тільки гальмують справу.

У дальшій полеміці з цього приводу беруть участь Новаковський, Корчинський, Балабанов, Скловський і інші, що висловлювались і за, і проти інтерпеляції.

В результаті дебатів Мала Рада ухвалює формулу переходу до чергових справ, запропоновану Новаковським, такого змісту:

«Заслухавши інтерпеляцію російських с.-р. і пояснення представників Ради народних міністрів, Центральна Рада одкидає інтерпеляцію, висловлюючи побажання, щоби в недалекім часі Рада народних міністрів представила Центральній Раді план праці в зв’язку з загальним питанням фінансової політики уряду, і переходить до чергових справ».

Друга інтерпеляція р. с.-д:

Балабанов вносить міністру судових справ і закордонних справ інтерпеляцію про те, що в Одесі австрійська військова влада судила і покарала на смерть сімнадцятилітнього Андрія Михайлова. Чи відомо пп. міністрам про це, і як відомо, то що мають вони вжити, щоби не було смертних кар на Україні., щоб винні були притягнені до відповідальності і щоб циркуляри з Міністерства судових справ про межі компетенції австро-германських військових властей точно виконувались.

Міністр внутрішніх справ М.Ткаченко: «Нам приємно бачити єдність Центральної Ради хоча би і. в таких справах, нам приємно, що і меншості піклуються про виконання наших наказів».

Після голосування інтерпеляцію прийнято одноголосно.

Запитання про границі України

Салтан (у.с.-р.). От імені фракції вносить запитання міністру закордонних справ про телеграму Буше, яку було надруковано в місцевих газетах про границі України (9 губерній) до московського уряду.

«Ці границі, – каже п.Салтан, –. намічалися по III Універсалові. Але передбачалася згода з населенням других місцевостей, піднялося потім питання про Бессарабію і про другі місцевості. Ми питаємо, чи вживаються заходи до остаточного опреділення границь України, і чи робляться заходи, щоб з нашого боку був оповіщений декрет міжнародного значення про границі України».

М.С.Грушевський, з свого боку, пояснює., що те, що міститься в німецькій депеші, помічене у III Універсалі., як ядро Украї.ни, коли ще говорилося про Російську федерацію. Але вже при виборах до Українських Установчих зборів просторінь України розширювалася і захватувала нові землі. Від кого повинен бути оповіщений декрет про границі України: от уряду, чи от Центральної Ради?

Балабанов підтримує запитання і намагається, щоб населення само установило границі, а не уряд.

Скнар до цього додав своє запитання: «Чи відомо, що Турція посилає своє військо на Україну, і. чи робиться це в якімсь контакті з українською владою, чи ні».

Міністр закордонних справ Голубович, відповідаючи, каже: «Відповіді ми поки що не дамо, а дамо її тоді., коли нам буде представлена відповідна мапа границь України».

Далі п. міністр відповідає відносно радіотелеграми, посланої совітській владі в Москву. Виявилось, що ця радіотелеграма у Москві одержана, в московських газетах вона не з’явилась.

До цього п. Луценко додає, що сьогодні вночі прибув з Одеси чоловік, який сказав, що в Одесу прийшов крейсер «Гамідіє», і він балакав з турецькими офіцерами з того крейсера, які запевняли, що вони прийшли без жодних агресивних намірів.

Третя інтерпеляція рос. с.-д.

Невтомний Балабанов вносить ще інтерпеляцію з приводу одного випадку в Липовці і одного випадку на Подолі, де було заборонено зібрання До цього він ще додає заяву про реквізицію Військовим міністерством друкарні робітничого кооперативу «Жизнь».

Після недовгого обговорення інтерпеляція ця була здана в комісію.

Про Холмські справи

Далі з позачерговою заявою виступає представник Холмщини п.Матіюк котрий, намалювавши картину про важке становище біженців з Холмщини, прохає звернути увагу, щоб цим біженцям можна було повернутись додому.

Пан Корчинський від імені фракції у.с.-ф. заявляє., що, заслухавши цю заяву, а також, беручи на увагу те, що і на території Совітської московської республіки наші підданці терплять різні утиски, він вважає потрібним поставити міністру закордонних справ два запитання: чи зроблені заходи, щоб політична влада українського уряду поширилась на територію всієї Української республіки і чи гадає міністр вжити заходів до захисту наших громадян на території Російської совітської республіки.

На цім засідання о 6-й год. вечора закінчується.

Інтерпеляція, яку подала ще фракція укр. с.-д. з приводу в’язнів, буде заслухана у найближчому засіданні у першу чергу.

Слідуюче чергове засідання сьогодні, 9 квітня.





 
matrix-info БУЛАВА