Павло
Гай-Нижник

Архівні документи
Центральна Рада, УНР (1917-1918 рр.)

Протокол засідання Малої Ради

Розпочинається засідання коло 1-ї год. дня.

Поза чергою бере слово міністр судових справ С.Шелухін

Про становище заарештованих міністр сказав, що воно тяжке через руїну по тюрмах і голод, бо по старому пайку їм дають усього 50 коп. на харчування в день, тоді як зараз фунт хліба коштує 1 руб. – 1 руб. 20 коп. Що ж до Старокиївського участку, то там заарештованих не так багато, як було сказано в інтерпеляції, тільки умови їх содержування погані, бо там вогко й брудно. Взагалі ж тепер заарештованих значно менше, ніж було раніше.

Далі д-дій міністр познайомив Раду з становищем в’язнів Лук’янівської тюрми і інших тюрем, а крім того міністр висловив свої погляди на закон, прийнятий Центральною Радою про кари на більшовиків.

Д-дій Гольденвейзер (е.н.п.) висловлює своє задоволення за вичерпуючу відповідь д-дія міністра.

В результаті Рада одноголосно прийняла формулу переходу, запропоновану д-дієм Скнарем такого змісту: «Заслухавши пояснення народного міністра справ судових по інтерпеляції у.с.-д.р.п., Центральна Рада цілком задовольняється відповіддю і сподівається, що Міністерство вживе всіх заходів, щоб скоріше було внесено в Центральну Раду відповідні законопроекти, котрі урегулюють правосудіє, і переходить до чергових справ».

Далі д-дій Шелухін дав відповідь на інтерпеляцію в справі кари на смерть Михайлова і заявив, що він зараз збирає матеріали, на підставі яких можна буде вжити заходів, щоб такі випадки не допускались.

Управляючий Міністерством міжнародних справ Любинський додає до цього, що він звернувся в цій справі до австрійського представника, щоб той навів відповідні справки.

В результаті Рада ухвалює таку резолюцію: «Заслухавши пояснення міністра судових справ по інтерпеляції про кару на смерть в Одесі Андрія Михайлова австрійською владою, висловлюючи побажання, щоб по розслідуванні обставин міністр судових справ подав свої міркування Малій Раді, Мала Рада переходить до чергових справ».

Міністр хліборобства і справ харчових М.Ковалевський відповідає на інтерпеляцію фракції у.с.-р. про уміщений в «Киевской мысли» наказ Ейхгорна.

Ковалевський заявляє: «Всякі втручання в мою працю гальмують її, роблять неможливою, і я не можу нести відповідальності за напрям земельної політики. Через те сьогодні я подав заяву голові Ради міністрів, щоб з мене були зняті обов’язки міністра хліборобства»¹.

___________________________
¹ З промови міністра земельних справ М.Ковалевського: «На превеликий жаль такий наказ дійсно є. Я одержав його писаним і німецькою мовою. Коли я прочитав його, то міркував, що це вийшло завдяки різним чуткам, які пускають різні хлібороби-власники, котрі останніми часами над’їжджають до Києва цілими громадами і вимагають одмінить земельний закон та замінить соціалістичний уряд діловим.
Певне наказ цей і видано завдяки цих делегацій, бо вони весь час казали, що земля засіється.
Германське командування, очевидно, мені, яко міністрові хліборобства, не зовсім довіряє. Я далекий від того, щоб казати, що справа засіву стоїть і не так кепсько, як це дехто намагається представити. Можна сказати з певністю, що ярина буде засіяна. Ці вмішування німецької власті у внутрішні справи і зокрема в земельну справу можуть викликати серед селянства на місцях величезні заколоти і зруйнувати дорешту всю налагоджену трохи справу посівів.

Любинський висловив надію, що цей наказ є непорозуміння, і його можна буде полагодити.

Проф. Грушевський додає, що вчора він при розмові з німецькими представниками в дуже різких виразах осудив цей приказ.

Дальші дебати в цій справі Рада ухвалила перенести на сьогоднішнє вечірнє засідання.

З привітанням від чотирьох полків 1-ї української дивізії виступали д-дії Тарасовський, Миронович, Клинецький і Ярошенко, котрі заявили, що, на жаль, вони є представники не всієї дивізії, а тільки 1-го, 2-го, 3-го і гарматного полків, 4-й же полк, розпропагований темними чорносотенними елементами, піддався тій пропаганді і тепер там руїна. У своїх промовах вони пояснювали, хто вони, і як вони організувались і працювали в полоні, роблячи це виключно власними силами.

Делегація прохала, щоб їх вважали за рівноправних громадян.

Проф. Грушевський, відповідаючи на привітання, дякував делегації.

На цьому оповіщено перерву до 6-ї год. вечора.

На вечірньому засіданні Малої Ради 13 квітня провадились суперечки по інтерпеляції українських есерів з приводу наказу фельдмаршала Ейхгорна щодо засіву ланів. Суперечки мали палкий характер.

Всі промовці настоюють, що Ковалевський повинен взяти свою одставку.

Порш (у.с.-д.): «Ми обмірковуєм акт великої політичної ваги. Нема чого тепер говорити про єдність усього революційного фронту, посилаючись у бік «єдиної неділимої», а краще поговоримо про єдиний революційний фронт на Вкраїні. Наказ ударив не тільки по селянству, а якраз по інтересах Центральних держав, бо він внесе великий заколот в селянство, і ми тоді навряд чи в силі будемо виконати умови договору про поставку Центральним державам хліба. Коли на території України німецький суд осудив наших громадян, то бувший міністр юстиції Ткаченко видав особливого наказу, що такі приговори німецького суду не підлягають виконанню. Те ж повинен зробити й тепер міністр земельних справ, якому слід видати розпорядження про невиконання наказу генерала Ейхгорна».

Наприкінці Порш оголошує таку резолюцію: «Заслухавши пояснення міністра земельних справ на інтерпеляцію в справі наказу фельдмаршала Ейхгорна про засів на Україні й заяву міністра про одставку, Українська Центральна Рада вважає потрібним заявити і вказати, що німецькі війська покликані українським урядом для допомоги в справі заведення порядку на Україні лиш у тих межах і напрямі, які будуть зазначені урядом Української Народної Республіки, що ніяке самовільне втручання германського і австро-угорського вищого командування в соціально-політичне і економічне життя України недопустиме, що такі втручання, як згадані накази фельдмаршала Ейхгорна, можуть тільки дезорганізувати наше господарче життя, ускладнити соціально-політичні відносини і між іншим зробити неможливим виконання тих економічних договорів між Українською Народною Республікою і Центральними державами, котрі в ці дні виробляються і підписуються представниками згаданих держав. Разом з тим Українська Центральна Рада, одкидаючи одставку міністра земельних справ, доручає міністру земельних справ широко оповістити всю людність України, що наказ фельдмаршала Ейхгорна не повинен виконуватися. Міністру закордонних справ скласти протест проти наказу фельдмаршала Ейхгорна, як і проти всякого іншого дотеперішнього самовільного втручання германо-австро-угорських військових властей в соціально-політичні відносини на Україні. Голові Ради народних міністрів зробити відповідну заяву – ноту Берлінському і Віденському уряду в справі цього наказу – й переходить до чергових справ».

У подальшому Рада перейшла до обміркування питання про анексію Бессарабії.

По цьому питанню була ухвалена така формула переходу: «Обговоривши справу про анексію Бессарабії Румунським королівством, Українська Центральна Рада заявляє: 1) що вона не визнає рішення «Сфатул Церію» про прилучення Бессарабії до Румунського королівства актом вільного виявлення волі всіх народів, населяючих територію Бессарабії, тому Українська Народна Республіка вимагає здійснення вільного бажання мешканців тих частин Бессарабії, які виявили, або вільно виявлять свою волю прилучитись до Української Народної Республіки; 2) Українська Центральна Рада доручає Раді народних міністрів звернутися до Румунії, а також до держав Четверного союзу з нотою-протестом проти тої системи утисків і насильств над населяючими Бессарабію національностями. Не вважаючи Бессарабську справу актом 9 квітня за вирішену, Українська Центральна Рада доручає Раді народних міністрів вжити всіх заходів, які будуть до її розпорядження, щоби в найскоршім часі було рішено долю Бессарабії в порозумінню з Українською Народною Республікою і свобідним виявом волі всього населення Бессарабії».

Засідання кінчилося на початку 1-ї год. ночі.