Павло
Гай-Нижник

Архівні документи
Українська Держава (1918 р.)

Фінансовий договір між Українською Державою та Німеччиною і Австро-Угорщиною
/переклад з російської/

Імператорським Германським Урядом, Імператорським і Королівським сполученим Австро-Угорським Урядом, іменуємими в подальшому у цьому договорі Центральними Державами – з одного боку; та Урядом Української Держави, іменуємої в подальшому у цьому договорі Україною – з іншого боку, заключено наступний договір:

З випускаємих Україною білетів Державної Скарбниці умови випуску яких викладено у доданому при сему протоколі від 10 квітня сего року, підписаному представниками обох сторін, Центральні Держави придбають до /200.000.000/ двохсот мільйонів карбованців.

Вказані в попередньому параграфі білети Державної Скарбниці в сумі 200.000.000 карбованців або менше, на погляд Центральних Держав, Центральні Держави отримують частинами за мірою потреби у місті Києві в Українському Державному Банкові через належно уповноважених осіб.

Право придбання за сим договором білетів Державної Скарбниці надається Центральним Державам до 31 липня сего року. До цього терміну Центральні Держави зобов’язані заявити, на яку саме суму вони візьмуть білетів Державної Скарбниці і потім повинні приймати білети по мірі здачі їх Державним Банком. Центральні Держави мають право надані у їхнє розпорядження серії обернути лише для розрахунків за купівлі на Україні або для оплати грошових зобов’язань Українським Державним та приватним Закладам.

Білети Державної Скарбниці, що придбаються Центральними Державами, є обов’язковими до приймання всіма Державними Закладами України в платежі за товари, придбані на Україні Центральними Державами. До Державних Закладів, що зобов’язані приймати білети Державної Скарбниці, відносяться також Державне Хлібне Бюро та інші подібні заклади.

Приймання білетів Центральними Державами відбувається за номінальною їх вартістю з розрахунком поточних відсотків і при тім кожний раз половини за курсом 1,331/3 /однієї марки і тридцяти трьох з третьою пфенінгів за карбованець/ та другої половини за курсом Кр. 2 /двох крон/ за карбованець. Виплата вартості у марках та кронах відбувається наступним чином: 50% /п’ятьдесять відсотків/ будуть кредитовані Українському Урядові, поскільки йдеться про марки – у Державному Банкові /Рейхсбанкові/ в Берліні, а поскільки мова йде про крони – в Австро-Угорському Банкові у Відні чи Будапешті.

В рахунок решти 50% /п’ятидесяти відсотків/ номінальної вартості білетів Державної Скарбниці Україна отримує на 25% /двадцять п’ять відсотків/ 41/2% двох-річні Германські білети Державної Скарбниці /Reichsschatzcheinen/ за бажанням України – іменні чи на показника за номінальною їхньою вартістю з розрахунком поточних відсотків та на 25% /двадцять п’ять відсотків/ – 41/2 двох-річні за бажанням України іменні або на показника австрійські й угорські білети Державної Скарбниці /Schatzscheine/ за номінальною вартістю з розрахунком поточних відсотків.

Германські, австрійські та угорські білети Державної Скарбниці /Schatzscheine/ належать передачі Україні у Державному Банкові в Києві. Вони належать до відновлення оскільки ними Україні ще не можна буде /до того часу/ розпоряджатися /§6/.

Білети Державної Скарбниці України та Центральних Держав заємно здаються без сплати гербового збору й податків.

Україна не має права розпоряджатися закредитованими нею, згідно параграфу 5, сумами /Guthaben/ та переданими їй білетами Державної Скарбниці /Schatzscheine/ і зокрема не має права відчужувати такі іншим особам та закладам до витоку одного року після заключення миру між Центральними Державами і всіма нині воюючими з ними великими Державами. Вона однак може вільно розпоряджатися закредитованими сумами і білетами Державної Скарбниці /Schatzacheine/ вже до витоку цього терміну, а саме сумами у Рейхсбанкові в Берліні й германськими білетами Державної Скарбниці /Reichsschatzscheine/ для закупівлі товарів у Німеччині, або для сплати зобов’язань по відношенню до приватних чи Державних Німецьких закладів та особам, сумами в Австро-Угорському Банкові у Відні або Будапешті, рівно як Австрійськими і Угорськими білетами Державної Скарбниці /Schatzscheine/ для закупівлі товарів Австро-Угорщини чи для сплати зобов’язань по відношенню до приватних і Державних Австрійських й Угорських закладів та особам.

Розпорядження білетами Державної Скарбниці /Schatzscheine/ відбувається, якщо між Центральними Державами та Україною не буде постановлено інакше, через перепродаж білетів Державної Скарбниці /Schatzscheine/ Урядові країни, яка випустила білети Державної Скарбниці /Schatzscheine/ за номінальною вартістю з додатком поточних відсотків. Центральні Держави зобов’язуються – і при тім кожна Держава по відношенню до випущених нею білетам Державної Скарбниці /Schatzscheine/ купувати – зворотньо такі кожного разу за вимогою України за номінальною вартістю з додатком відсотків, поскільку Україна згодна вищевикладеному, вправомочена розпоряджатися білетами Державної Скарбниці.

Суми у Рейхсбанкові і в Австро-Угорському Банкові приносять чотири з половиною /41/2%/ річних без податку.

Письмові зносини і розрахунок відбуваються з боку України через Український Державний Банк або його уповноважених, з боку Німеччини через Рейхсбанк у Берліні або його уповноважених, з боку Австро-Угорщини через Австро-Угорський Банк у Відні або його уповноважених.

Центральні Держави надають собі право використання сего договору передати консорціуму Банків. В цьому випадкові іменні зносини і розрахунок перейдуть до Управління Консорціуму.