Павло
Гай-Нижник

Архівні документи
Центральна Рада, УНР (1917-1918 рр.)

Проект договору між урядами Німеччини, Австро-Угорщини (з одного боку) та УНР (з іншого боку) про надання Україні авансу в 25 млн. рублів

§ 1. Центральні Держави надають Україні аванс в 25.000.000 рублів.

§ 2. Сума ця призначена винятково для сплати авансів в рахунок належних за квітень жалування та заробітної платні службовцям і робітникам залізниць на Україні.

§ 3. У виправдання використання авансів згідно договору Українське Міністерство Шляхів Сполучення має представити місцям[,] вказуваним Центральними Державами[,] погашені й заключні розрахункові листки протягом 10 днів по витоку сплати, але не пізніш 25 квітня 1918 року нового стилю.

§ 4. Надалі Україна прийме всі належні заходи для приведення залізниць до такого стану, щоб вони самі могли себе утримувати. По сьому з 15 квітня 1918 року жодна приватна особа не повинна їздити без сплаченого квитка. Російські солдати повинні платити. На вокзалах має бути запроваджено точний контроль відбулих і прибулих, в випадку необхідності, за сприянням Германських і Австро-Угорських солдатів. Німеччина та Австро-Угорщина негайно замовлять військові квитки для того, щоб їхні військові чини, заради гарного прикладу якомога швидше були оснащені правильними видами.

§ 5. Міністерство Шляхів сполучення потурбується про те, щоб для дії залізниць і особливо залізничних полагодженних міністерських[,] була здійснена належна винагорода робітників за їхню виробничість шляхом установлення позробної платні. З 1-го квітня 1918 року скасовуються військові надбавки.

§ 6. До остаточного вирішення тарифного питання Центральні Держави згодні платити за усі невійськові вантажі, що відправляються за накладними, відповідні ставки мирного часу. Одночасно Україна приймає на себе зобов’язання, щоб такого роду невійськові вантажі Центральних Держав завжди відправлялися і виконувалися без зволікання. Прикордонним комісарам будуть надані відповідні вказівки.

§ 7. Подробиці проведення цих заходів будуть встановлені між уповноваженими офіцерами генерального штабу Германського та Австро-Угорського польового начальника залізниць – з одного боку та Українського Міністерства Шляхів сполучення – з іншого боку.

§ 1. Центральні Держави видають аванс рублями чи Германськими марками або Австрійськими кронами, при цьому Германська марка – 75 к., а австрійська крона – 50 коп.

Надалі Центральні Держави вправі сплатити в рахунок авансу рубльом “ост” до одного мільйону, при цьому рубль “ост” дорівнює 1,50 російського рубля.

Сплата залізничним службовцям повинна бути здійснена згідно цих розрахункових курсів.

§ 2. Сплачуваний Центральними Державами аванс буде зарахований в рахунок очікуваних невдовзі постачань харчових продуктів і фуражу з боку України Центральним Державам.

Оскільки ж аванс не буде погашено шляхом розрахунку, Україна зобов’язується повернути аванс не пізніше 1-го липня 1918 року. Аванс належить обкладанню 7% річних до розрахунку чи до повернення.

Україна повертає зворотно за бажанням Центральних Держав кронами або марками в тому співвідношенні до сальдо[,] в якому Центральні Держави надали ці валюти в розпорядження України.

§ 3. Аванс забезпечується доходами, обладнанням і рухомим складом Українських залізниць.

§ 4. Силу рубля за смислом цього договору мають тільки рублі, випущені за царського уряду оскільки вони на території України мають необмежену, законну і дійсну платіжну силу. Якщо бажаною буде сплата іншими рублями, або купонами внутрішніх російських позик, або карбованцями, то для цього потрібно увійти в окрему угоду.

§ 5. Центральні Держави залишають за собою право доручити банкам фінансове проведення цього договору.

З оригіналом згідно:

Секретар комісії Р.Шафаревич.