hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Архівні документи
Директорія, УНР (1918-1921 рр.)


Болбочан П. Доповідь головному отаманові С.Петлюрі по апарату (станція Люботин)

(10 січня 1919 р.)


_____________________

Доповідь полковника П.Болбочана
головному отаманові С.Петлюрі по апарату
(станція Люботин, 10 січня 1919 р.)

…В той раз я повідомляв Вас про дуже скрутне моє становище, котре з кожним днем ставало все гірше і гірше, а тепер воно катастрофічне. Запорожський корпус основна сила Української армії, але яка-б не була сила, вона має свої границі. Запорожський корпус з самого першого дня перевороту, себ-то з 17 листопаду, беззмінно працює в боєвій обстановці, не кажучи про те, що і до того дня весь час був в бійках з большовиками. Тому я і настоював весь час дати мені до цього корпусу хоч чотирі полки Галичан. Останні два тижні є період самого сильного боєвого напруження… Всі змучені. Люди на ногах не тримаються. Піддержки не знаю звідки взяти. Весь час я дивився на Київ, гадав що Київ мені щонебудь допоможе, але нічого від нього не маю. Тепер я рішив спасти остатки дійсних героїв і патріотів, це остатки Запорожського корпусу. Ми перед Батьківщиною свій обовязок виконали чесно, а, як хто нас буде в чім обвинувачувати, хай робе це той, хто більше нас зробив для Батьківщини. Накажу Люботин оставити. Мій путь відходу на Полтаву, а частина піде на Лозову – Катеринослав. Полтаву утримати своїми силами буде важко.

Я гадаю, що Україна ще ніколи не переживала такого скрутного становища, як зараз. На нас насуваються російські большовицькі війська, над орґанізацією котрих працювали цілий рік найкращі старшини Генерального Штабу Російської армії… Раніш я просив 3–4 полки. То було раніш, а тепер давайте вже дві дивізії в повній орґанізації. Через тиждень двох дивізій буде уже мало. Ви мені скажете, що у мене є багато полків окрім Запорожського корпусу. Так, пане Отамане, маю дуже багато ріжних полків, але всі ці полки треба поставити хоч на один місяць в нормальні умови, на кожний такий полк дати по кілька старшин і козаків Запорожського корпусу, котрі обучали-би і кожний день пороли-би половину так званих – «товарищів», а де-яких і розстрілювали, а через місяць будуть роскішні полки. На превеликий жаль я не можу виділити з Запорожського корпусу ні одного старшини або козака, бо вже героїв небагато і потрібні вони для великого діла.

Хай весь Київ заворушиться, хай всі відверто подивляться небезпеці у вічі і тоді побачите, що треба йти не на компроміси з большовиками, а рішуче з ним боротися. Може я не в курсі всіх справ, може Київ на що небудь сподівається – тоді скажіть, аби і я знав.

___________________




 
matrix-info БУЛАВА