.jpg)
05.hai-nyzhnyk.jpg)
_s.jpg "Україна за двадцять років: матеріали міжнародної веб-конференції 22 серпня 2011 р.")
_s.jpg "Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи")
_s.jpg "Нариси історії державної служби в Україні")
_s.jpg "Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки")
_s.jpg "Науково-документальна збірка до 90-річчя запровадження державної служби в Україні")
_s.jpg "Згадуй мене...: Лірика кохання")
_s.jpg "Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР")
_s.jpg "Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського")
_s.jpg "Документальні джерела і матеріали до історії фінансової політики уряду Української Держави")
Архівні документи
Директорія, УНР (1918-1921 рр.)
Болбочан П. Розмова з отаманом Є.Коновальцем по апарату після здачі Полтави (Кременчук)
Розмова полковника П.Болбочана
з отаманом Є.Коновальцем по апарату після здачі Полтави
(Кременчук – Київ, 23 січня 1919 р.)
…Все становище на Полтавськім фронті Вам відомо. Всі мої частини абсолютно потеряли силу. Я весь час повідомляв Київ про становище, але це успіху не мало і тільки те, що я у вічі правду казав мене чуть зрадником не пощитали. Мене обвинувачували навіть в тім, що я стою за згоду з добровольцями, що я з добровольцями порозумівся. – Це є брехня. Но все це не важно. Всього цього я чекав. Я стою на тім ґрунті, на якім я стояв і раніш. У мене строго національний напрямок і одночасно борюся з большовиками як зправа, так і зліва. Я переконаний в тім, що і Ви, Січовики, стоїте на такім же ґрунті, як і раніще. Не знаю, що робиться зараз у Київі, але для того, аби мене зпровокувати ні жадного самого гидкого і самого низького способу не жалкують. Зараз я стою на чолі Запорожського корпусу і ми всі кажемо – Україна мусить бути і ми добємося цього. Запорожський корпус відвожу в резерв, бо він є нездатний до бою і треба не менше як цілий місяць, аби корпус привести в бойову готовність. Працювати по орґанізації прийдеться день і ніч.
Прохаю Вас розяснити мені загальне становище в Київі, які перспективи, що робиться на Чернігівщині і т.и. Крім цього абсолютно не розумію, які взаємовідношення між мною і Січовиками. Між иншим, коли мій Начальник штабу був у отамана Грекова, то отаман Греків згодився на те, аби я повернувся з посади Головнокомандуючого на посаду к-ра Запорожського корпусу, котрий повинен відійти в глибокий резерв для формування, но до цієї пори ніяких розпоряджень не маю, а навпаки добродій з Генерального Штабу задав питання моїм старшинам: чому мої частини не підлягають отаману Сушку.
Ударна ґрупа (Сушко) абсолютно не хоче зі мною звязуватись і я не знаю про її завдання, як свого сусіда. Запорожський корпус, підкреслю, до бою не здатний і як тільки поставити його на позицію буде багато гірше. Стараюсь тримати участок VI корпусом, але сподіватись на нього не маю права…
