Павло
Гай-Нижник

Архівні документи
Директорія, УНР (1918-1921 рр.)

Закон про де-які зміни закону з дня 26-го січня 1919 року про Надзвичайні Військові Суди

Іменем Української Народної Республіки

затверджую 4-го серпня 1920 року
Голова Директорії Петлюра

засвідчую т. в. о. Державного Секретаря Оніхімовський

Ухвалено Радою Народніх Міністрів

На зміну і доповнення закону з дня 26-го січня 1919 року про Надзвичайні Військові Суди постановити:

1. В місцевостях, оголошенних на воєнному стані або на стані облоги, а також на театрі воєнних дій, може бути засновано Надзвичайні Військові Суди.

2. Надзвичайний Військовий Суд накладає за карні вчинки кари, згідно з існуючими на території Української Народної Республіки загальними та військовими карними законами нарівні зі звичайними судами за нижчезазначеними винятками, а саме:

І. Кару на смерть:

а) за агітацію серед військ проти Самостійної Української Народної Республіки, шпігунство, повстання проти влади, озброєний напад або опір військовій сторожі, знищення або значне зіпсування належних до війська збройових, річевих, продовольчих та технічних складів, телефонів, телеграфів і інших родів зв’язку, будівель та приладдів, належних до військових засобів оборони, або нападу;

б) за чинне порушення військової дисципліни й підлеглості (§В. Карного Статуту), опір проти виконання наказу начальства як озброєний, так і неозброєний (§§ 106 й 107 В. Кар. Стат.), повстання військових (§§110 та 112 В. Кар. Стат.), напад на стійку або військову сторожу (§117 В. Кар. Стат.), ушкодження на тілі й обман з метою ухилитись від військової служби (§§126, 127 та 1273 В. Кар. Стат.), дезерцію (§§128 ч.1,133, 134, й 136 В. Кар. Стат.), нарушення службових обов’язків під час військової сторожі (§§154, 155, 157, 158 й 2 ч. 159 В. Кар. Стат.), нарушення службових обов’язків під час воєнних операцій (§§243, 245, 2451, 246, 2461, 248, 251, й 264 В. Кар. Стат.), за перехід до неприятельського війська (§273 В. Кар. Стат. й §109 “Угол. Улож.”), за крадіж , навмисне присвоєння та рострату скарбового майна чи грошей (§§231, 232 й 234 В. Кар. Стат.).

ІІ. Строчну або безстрочну каторгу і поверх того грошовий штраф від 20000 до 1000000 гривень.

За перевищення граничних цін та спекуляцію (закони 24 липня, 30 серпня і 17 вересня 1918 року).

ІІІ. Строчну в’язницю усіх родів:

За нарушення обов’язкових постанов військової влади.

3. Надзвичайні військові суди закладається для розгляду одної або де-кількох певно зазначених справ, коли кожна така справа ясна і не вімагає докладного розсліду владою командирів бригади та військових начальників з рівними або більшими правами, в тому числі губерніальними і міськими комендантами губерніальних міст.

4. Суд складається з предсідателя і чотирьох членів – двох старшин і двох підстаршин, або письменних козаків.

Примітка: В разі поки загально-карний злочин, справу про який передано для розгляду надзвичайному судові, викликає заворушення та обурення поміж місцевого населення, до складу надзвичайного суду, з постанови Суду, може бути запрошено два представники від цього населення, які негайно обіраються місцевим самоврядуванням і беруть участь в розгляді справи на рівних правах з іншими членами суду.

5. В засіданні надзвичайного суду беруть участь прокурор, оборонець та секретарь.

6. Персональний склад надзвичайного суду, крім Предсідателя, призначається наказом військового начальника, що складає суд з підлеглих йому осіб, причому прокурора та секретаря призначається зі старшин з вищою юридичною освітою, або знайомих з судовим процесом і лише за браком таких осіб – зі старшин.

До виконання обов’язків предсідателя надзвичайного суду покликається предсідатель штабового суду, або військовий слідчий, залежно від того, який з них буде ближче до місця розправи. В разі неможливости закликати цих осіб, начальник частини призначає предсідателя з підлеглих йому старшин по можливости з вищою юридичною освітою.

7. До складу надзвичайного суду не призначається осіб, яких покарано судом замкненням у в’язниці, або вищою карою, або які перебувають під судом чи слідством за злочини, що караютться такими-ж карами.

8. Винимий має право обрати собі за оборонця, крім призначеного, всяку особу, згідно зі Статутом Карного Судочинства, не виключаючи осіб жіночого полу.

9. Під надзвичайний військовий суд можуть бути віддані військові та цивільні особи за карні вчинки, що зазначені в ст.2 цього закону, а також і за ті вчинки, за які військовий начальник, що має права не нижче командира дивізії, визнає, з обставин часу, необхідним передати на вирішення цього суду, про що заздалегідь оголошується окремим наказом в підлеглих йому військових частинах та об’явою до людности.

10. Наказ і об’ява мусить місттити в собі: а) означення караних вчинків, за які буде покарано надзвичайним військовим судом, і означення військових частин та повітів, які підлягають підсудности того суду; б) остереження, аби таких карних вчинків не допускатись; в) загрозу, що кожного, хто після цього оголошення допуститься тского карного вчинку, буде судитись надзвичайним військовим судом.

Примітка: Коли в даній місцевости є кілька начальників, які користуються правами командира дивізії, то такий наказ і об’яву має право видати лише найстарший з них, якщо цього права не надано окремій особі законним порядком.

11. Всі урядові особи і публичні установи, яким буде доведено про карний вчинок, підсудний надзвичайному військовому судові, в тих випадках, коли винимого затримано і коли маються свідки злочину або інші доводи вини підозрілого, повинні негайно повідомити про це найближчого до місця карного вчинку військового начальника, якому надається право засновувати надзвичайні суди.

Правило це не відмінює чинности §§250, 253, 255 Уст. Суд. Кар.

Примітка: Повідомлення це повинно містити в собі: а) коли й де заподіяно карний вчинок, б) на кого падає підозріння й які доводи маються на це і в) місцеперебування підозрілого та свідків.

До цього повідомлення додається весь матеріял по цій справі.

12. Військовий начальник по одержані повідомлення, як що воно відповідає вимогам §11 цього закону, коли справа ясна і не вимагає докладного розсліду, негайно і не пізніше двох діб видає наказ про складання надзвичайного суду для вирішення діла, а справу одночасно передає предсідателеві суду.

В тих-же випадках, коли повідомлення не відповідає §11, справа не ясна і не вимагає докладного розсліду, діло повертається тій установі чи особі, від якої одержано, і надзвичайний суд не складається.

13. Предсідатель суду, коли справа відповідає вимогам §§10–12, складає постанову, в якій визначає: а) пункти овинувачення в фактичній і юридичній формі,б) спосіб забезпечення явки досуду винимого, в) строк судового – до двох діб по одержанні справи і г) спис осіб, яких потрібно закликати в судове засідання.

Ця постанова негайно оголошується винимому, котрий може дати до діла доводи на свою користь і прохати закликати до суду своїх свідків. Заяву винимого записується до протоколу; предсідатель суду негайно її розглядає і, в разі визнає необхідним задовольнити, робить відповідні розпорядження, а списа осіб, що мають бути закликані в судове засідання, надсилаєутворившому суд начальникові, для припровадження тих осіб в суд.

14. Коли справа , яку передано до надзвичайного суду, не відповідає вимогам §§10–12, то предсідатель суду повертає її начальникові, яким надіслано справу, для напрямку згідно з §12, і надзвичайний суд в цій справі вважається не складеним.

15. Всі справи, що їх передано наказом військового начальника до надзвичайного військового суду, мусить бути розглянуто на судовім засіданні і вирішено присудом, або, в належних випадках, постановою суду.

16. Судове засідання відкривається по з мозі в тому місці, де було заподіяно карного вчинку.Після оголошення справи, яка буде розглядатись, суд розв’язує через постанову, чи засідання буде прилюдним чи неприлюдним.

17. Розгляд діла в судовім засіданні провадиться прикладно до правил поступовування в Штабових Судах.

Примітка: Як що не мається змоги закликати до судового засідання духовну особу, або її нема в салі засідання, то предсідатель суду сам приводить до присяги свідків і знавців.

18. Предсідатель, прокурор, оборонець, свідки та інші особи,що беруть участь в судовому засіданні, користуються звичайними правами, встановленими у військовім судовім процесі, згідно з XXIV. кн. Зб.В.П. 1869 р. вид.4, але прокурор акту обвинувачення досуду не вносить, а вичитується тільки постанову, зазначену в §13 цього закону.

В судовім засіданні обвинувачення може бути змінено як з пропозиції прокурора, так і з власної ініціятиви суду, залежно від доводів, яких здобуто на судовім слідстві.

19. Суд має право оголошувати всі доводи, докумеенти і листування, які визнає потрібним оголосити, і повинен оголошувати, коли цього вимагають сторони.

20. Надзвичайний військовий суд має докладно й по совісті перевірювати доводи що до їх правдивости й ваги як поодиноко, так і внутрішнього зв’язку, і вирішує справу по вільному свойому переконанню.

Правною кваліфікацією карних вчинків, представленою прокурором, надзвичайний військовий суд не зв’язаний.

21. Коли суд визнає справу що до карного вчинку собі не підсудною, то направляє її до належної установи.

22. Присуди надзвичайного військового суду мусять бути обов’язково складені на письмі.

23. Присуд оголошується предсідателем прилюдно і вважається остаточним, через що не може бути оскаржений і негайно виконується розпорядженням того начальника, котрим суд утворено. Цивільні особи, якихне засуджено на кару смерти, видаються цивільній владі для дальшого розпорядження.

24. Коли винимого засуджено на смерть, то він або його оборонец мають право звернутись на протязі шости годин після оголошення вироку до Верховної Влади, а в дієвій армії до Головного Отамана з проханням про помилування або полегшення кари. Коли засуджений заявить, що таке прохання подати хоче, то предсідатель доручає секретареві записати це прохання, як що засуджений або його оборонець особисто написати прохання не має змоги або не вміє.

25. Прохання про помилування чи полегшення кари, в разі коли суд або начальник, що склав цей суд, знайдуть його вартим уваги, негайно зі справою через згаданого начальника надсилається до Головної Військової Судової Управи, яка зі своїм висновком подає справу до Верховної Влади чи до Головного Отамана.

26. До вирішення прохання засудженого або його оборонця присуду до кари на смерть не виконується.

27. Надзвичаному військовому судові надається право в разі обставин, що полегчують вину, замісць кари на смерть призначати безстрочну або строчну каторгу.

28. Кару на смерть виконується через розстріл.

29. Цивільного позову в надзвичайних військових судах не допускається.

30. Військовий начальник, який склав надзвичайний військовий суд, обов’язаний доставити предсідателеві суду на його бажання писаря та відповідну військову охорону й задовольнити весь склад суду добовими грішми і необхідними грошовими видатками по розрахунку предсідателя.

31. Весь персональний склад суду одержує за цілий час виконання своїх обов’язків подвійні добові або пайкові гроші, вираховуючи з того розміри добових, які одержує кожна закликана до суду особа.

На винагороду персонального складу, свідків, на канцелярські та інші видатки Предсідатель суду одержує аванс від відповідного військового начальника під свою відчитність з коштів державної скарбниці.

32. Після передачи всіх присудів для виконання надзвичайний військовий суд вважається розформованим, і всі справи через військового начальника, що складав суд, передається до Головної Військової Судової Управи.

33. В разі спостереження в справі приводів до перегляду її на підставі 701 і 702 ст.XXIV. кн. Зб.В.П. 1869 р. вид.4, справ поновлюється з постанови Вищого Військового Суду, в якому і розглядається вдруге.

34. Головному Військовому Прокуророві надається право нагляду над надзвичайними військовими судами.

35. О скільки цим законом не встановлено інших правил, належить керуватися прикладно до відповідних приписів XXIV. кн. Зб.В.П. 1869 р. вид.4, в редакціях наказів Рос. Військов. Оф. 1914 р. ч.464, 1915 р. ч.513 й 1917 р. ч.ч.336 і 344.

36. Оголошення, що видані на підставі §10 закону 26 січня 1919 року про надзвичайні військові суди, заховують свою силу і для підсудности надзвичайним військовим судам, яких буде складено на підставі цього закону.

37. Закон цей перевести в життя по телеграфу.

Голова Ради Міністрів В. Прокопович.
Військовий Міністр, Генерального Штабу, полковник Сальський

З оригіналом згідно:
Начальник Головної Військової Судової Управи: підполковник Мошинський