Павло
Гай-Нижник

Архівні документи
Директорія, УНР (1918-1921 рр.)

Розповідь Тимофія Компанійця, ад’ютанта от.Завгороднього, про бій у Черкаському борі

Травень 1921 р.

Разом із загоном Миколи Бондарука заїхали в Черкаський Ліс. Нас почав переслідувати кавалерійський полк.

Перший бій був під лісом. Атаку червоних відбили. Поїхали лісом до Вовчої гаті, щоб заховатися в надійне місце. Почали швидко переходити місце, де було невигідно приймати бій. Але не встигли – в наші ряди врізався кавполк, зарубав трьох поранених козаків, кулеметчика та трьох коней у тачанці. Ми відступили і нарешті дійшли місця, де можна було приймати бій.

Через якийсь час ми перейшли в контратаку і вбили командира ескадрону.

Червоноармійці розгубились, зіскочили з коней та кинулись в болото. Нам лишили 8 коней. Інші – на конях – кинулись врозтіч. Але на поміч їм підійшла піхота. Ми відступили вглиб лісу, залишивши їм дві тачанки. Загубили й командира Хмару, про якого не можу сказати вбитий він чи ні. Бачив лише, що кінь під ним вбитий, а Хмара зіскочив і побіг в болото.

Врешті вибралися з Лісу, заїхали в с.Дубівку. Дістали там провіант для себе і коней. Повернулись до Лісу. Переночували. Попасли коней. Повели поїти їх до лісного колодязя. Тут на нас знову наскочили червоні. Але кулеметник першою ж чергою зрізав кілька атакуючих. Інші втікли. Не бажаючи потрапити в оточення, ми розділилися на дві групи і розійшлися. Сутички продовжувались до вечора.

Як стемніло, розбились ще на менші групи і вирушили різними дорогами на Холодний Яр. Але оскільки у багатьох козаків коні були страшенно потомлені, їх прийшлося залишити. Козаки вже пішки добиралися до Холодного Яру, а хтось – й до Чорного Лісу.

15 чоловік на чолі з Бондаруком поїхали в Холодний Яр через с.Стефанівку, я – з ними. Вбрід перейшли Тясмин. Зупинились в маленькому ліску погодувати тих коней, що лишилися. Не встигли як слід погодувати, побачили, що оточені червоною піхотою. Скочили на коней.

Пробитися пощастило без втрат.

Дійшли до Графського Лісу, де на нас знову почали наступати. Але ми зайняли вигідні позиції і рушничним та кулеметним вогнем відбили цей наступ.

Дочекались вечора і благополучно дійшли до Холодного Яру. Відпочивали два дні.

Потім поїхали в Чуту, де зустрілися зі своєю піхотою, якою командував Терещенко. Між Терещенком, який був начальником штабу, і Миколою Бондаруком відбулася сварка. Бондарук вбив Терещенка.

Побачив я таке, і з деякими козаками залишив Бондарука.