hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Архівні документи
Українська еміграція


Лист М.Порша до А.Жука (Берлін)

(7 листопада 1929 р.)


_________________________


7 листопада 1929 р.   


Дорогий Андрію Ільковичу!

Гніваєтеся! Маєте право! І не маєте його! Наше емігрантське життя великим цебром щодня несе кожному з нас біду.

А тут ще й справа, про яку Ви мені пишете, цілком мені невідома. Тільки оце недавно дізнався про це докладніше від О. Скорописа та Д. Дорошенка.

Правда, якось два-три місяці тому натяками говорив мені перший, що от мовляв Галіцінський незабаром має написати мені цікавого листа..., але про що той лист має бути, так і не сказав мені. А листа того я ще й по сей день не маю.

Ну що ж Вам написати про справу? Яку відповідь дати Вам на Ваші запитання?

Остання ми на світі нація! Все у нас, навіть найкраще, виходить якось не по-людському!

От хоч би й справа 30-тої річниці РУП чи 25-ої УСДРП. Чи то обидва ювілеї не присвячено одному і тому самому політичному тілові-духові? Чи то РУП існує й за наших днів? Або чи справа ця має приватний, а не національно-громадський характер? Або й отой предивний своїм складом ініціятивний комітет, складений очевидно за засадою особистого приятелювання? і т. д. Сила всяких питаннів постає, але чи варто над ними голову ламати. Справи не зміниш. А попсувати, загальмувати її, як і всяку справу, легко. Доводиться брати справу такою, якою нам її подають.

Загалом кажучи, ініціативу 30-річної відзнаки РУП треба вітати. Ліпше мати хоч щось друковане про партію, яка зіграла величезну роль в історії національного нашого руху. Тим більше люде нашої генерації такого віку, коли вони можуть не сьогодня-завтра піти у вічну і безплатну мандрівку, забравши з собою неписану, сучасникам і майбутнім генераціям невідому, частину нашої історії...

Хай це буде лише початок того, що мало б бути, лише спроба. І це добре і це треба з усієї сили всім живим підтримати. Хай і УСДРП і колишні РУП-івці роблять кожен на свій кшталт, зароблять своє, бодай хоч трохи спричинившися до історії РУП.

Я ще формального запрошення до участи ні в одному, ні в другому збірникові не дістав. Але на сих днях усно з доручення Галіцинського таке запрошення переказав мені Дорошенко. На це я відповіді чекатиму листа од Галіцинського; засадничо ж взяти участь згоден.

Що ж до другого збірника, УСД-нівського то я нічого не чув – тільки від Вас почув вперше – ні від кого. Не уявляю собі як то можна писати про УСДРП одриваючи її від РУП, а до ще й групі, яка в особі Мазепи, Феденка, Романченка та Довженка, майже не знала РУП?

А до того ще й я мало вірю у їхню працездатність, отже, й у те, що їхній збірник побачить світ. Ледачі та, певне, й зарозуміли вони: генерали без армії, без перспектив, без руху. Коли б Ви знали Андрію, як мені хочеться побачитися з Вами. Я абсолютно самотній! Привіт від моїх Вам і дружині. Чи побачимось? Як живете? Я погано.

Ваш М. Порш   




 
matrix-info БУЛАВА