hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Архівні документи
Західна Україна: між війнами (1921-1939)


Православна церква не може бути
місцем української агітації

(Ilustrowany Kurier Codzienny. – 1938. – № 84)
(24 березня 1938 р.)

_______________
Православна церква не може бути місцем української агітації

Велике громадське зібрання відбулося в Холмі Люблинському за участі понад 3000 осіб.
       Після реферату члена Стрілецького союзу В.Казека одностайно ухвалено наст[упну] резолюцію:

Зібрані громадяни міста Холма й околиці стверджують, що: 1) Православна церква на території повіту стала розсадником іншої, ніж польська, національної свідомості. 2) Деякі православні священики проводять серед православного польського населення або населення польського походження акцію переконування, що воно не є польським. 3) У стосунках із цим населенням вони послуговуються руською мовою. 4) Проповіді і навчання релігії відбуваються руською мовою. 5) Діяльність більшості православних священиків впроваджує різниці й тривожить до цього часу спокійне співіснування всього населення повіту. Повіт є у приголомшливій більшості польським.

У період боротьби з унією він надав докази того, що все населення, навіть без огляду на мову, якою воно послуговується, виявило почуття польської національної приналежності.

Не виступаючи проти православної релігії, заявляємо, що всіма силами, всією своєю діяльністю не допустимо того, аби православна церква була місцем руської або української агітації, а православні священики її представниками. Особливо протидіятимемо тому, щоб православне населення, яке говорить польською мовою, зрущувалося православними священиками.

Домагаємося:

1) польських православних священиків на територію нашого повіту;

2) польських проповідей у православній церкві;

3) допильнувати, щоб навчання православної релігії здійснювалося насправді польською.



 
БУЛАВА