Архівні документи
Світова історія
Дозвіл на відвідування борделю
ув’язненому концтабору Гросс-Розен
ув’язненому концтабору Гросс-Розен
від 12 червня 1944 р.
на відвідування борделю
у концентраційному таборі Гросс-Розен
Дозвільний документ на відвідування борделю у концентраційному таборі Гросс-Розен (обліковий номер 47403). Виданий лікарем Хаімом Хільфштейном (таборовий номер 68895) на ім'я: Степан Павлина (блок 23, бригада 20). Підпис коменданта.
12.concentration_camp.jpg)
Довідка.
Гросс-Розен (нім. KL Groß-Rosen) – нацистський концентраційний табір, що існував у 1940–1945 рр. в районі с.Гросс-Розен у Нижній Силезії (нині – Рогозниця, Польща). Табір було творено влітку 1940 р. на додаток до системи трьох основних таборів: Дахау на півдні, Бухенвальд у центральній Німеччині та Заксенхаузен на півночі. В травні 1941 р. табір було передано у відання SS-Deutsche Erd- und Steinwerke GmbH (земляні та камінярні работи), у таборі силами ув’язнених було побудовано підприємство з обробки каменю.
Табір Гросс-Розен відомий тим, що у ньому утримувалися полонені антинацистські активісти з окупованих Німеччиною країн, схоплені відповідно до директиви А.Гітлера «Ніч і туман».
Під час вого найбільшого розширення, у 1944 р. табір Гросс-Розен складався з шести підрозділів на території Німеччини, окупованих Польщі та Чехії, у ньому було ув’язнено 11% усіх утримуваних в нацистських концтаборах. В одному з підрозділів табору – у чеському місці Брюннліц – Оскар Шиндлер врятував близько 1200 євреїв.
За період існування через табр Гросс-Розен пройшло 125 тисяч ув’язнених, з яких 40 тисяч померли або бути убиті. Серед охоронців табору було більш як 500 жінок. 1 лютого 1945 р. табір був звільнений Червоною армією.