hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Архівні документи
Світова історія


Original Ausweis aus dem KZ Groß Rosen. Aufseherin Maria Gräfe, SS, Concentration Camp (14.08.1944)
Оригінал посвідчення з концентраційного табору Гросс Розен. Вартова Мері Графі, SS Концентраційний табір

(14 серпня 1944 р.)


_______________________


Original Ausweis aus dem KZ Groß Rosen.
Aufseherin Maria Gräfe, SS, Concentration Camp

Оригінал посвідчення
з концентраційного табору Гросс-Розен.
Вартова Мері Графі, SS Концентраційний табір


Original Ausweis aus dem KZ Groß Rosen. Aufseherin Maria Gräfe, SS, Concentration Camp (14.08.1944) / Оригінал посвідчення з концентраційного табору Гросс Розен. Вартова Мері Графі, SS Концентраційний табір

Das Lager wurde am 2. August 1940 als Nebenlager des KZ Sachsenhausen von Häftlingen aus Sachsenhausen errichtet. Im März 1941 begann der Bau des Kleinen Lagers mit vier Blocks. Ab dem 30. April 1941 war es nicht mehr Nebenlager; ab dem 1. Mai 1941 stand das KZ unter eigener Verwaltung.

Die Kommandanten waren Arthur Rödl, Wilhelm Gideon und Johannes Hassebroek.

Die Kommandanturabteilungen waren beginnend mit Stand Oktober 1941 wie folgt besetzt: Kommandantur-Stab mit SS-Oberscharführer Eugen Illig; die Politische Abteilung (Gestapo) Kriminalsekretär Richard Treske; Schutzhaftlagerleitung mit SS-Untersturmführer Anton Thumann, SS-Obersturmführer Walter Ernstberger; die Standortverwaltung mit SS-Oberscharführer Willi Blume; die Abteilung V (Sanitätswesen) mit SS-Untersturmführer Friedrich Entress, SS-Hauptscharführer Karl Babor, SS-Hauptsturmführer Dr. Wilhelm Jobst, SS-Obersturmführer Dr. Heinrich Rindfleisch, SS-Hauptsturmführer Dr. Dehnel, SS-Hauptsturmführer Heinz Thilo und Dr. Josef Mengele.

Die Errichtung des Großen Lagers mit einer ursprünglichen Kapazität für 7.000 Häftlinge, die jedoch auf 20.000 erhöht wurde, war zu Beginn des Jahres 1944 abgeschlossen. Zu diesem Zeitpunkt erfuhr das KZ Groß-Rosen eine erneute Erweiterung. Das Auschwitzer Lager war für 45.000 Häftlinge geplant und sollte für eine Verlegung des Konzentrationslagers Auschwitz wegen der Frontverschiebungen im Osten genutzt werden.

Seit 1943 betrieb die Gestapo Breslau hier auch ein Arbeitserziehungslager.

Die Häftlinge des Hauptlagers wurden in den Groß-Rosener Steinbrüchen zum Granitabbau eingesetzt.

Gedenkstein für KZ-Häftlinge, die bei einem Todesmarsch ermordet wurden.

Anfang 1945 wurde von der SS das Lager geräumt; die Gefangenen wurden deportiert oder auf Todesmärsche geschickt. Nur wenige Häftlinge blieben zurück und wurden am 13. Februar 1945 von der sowjetischen Armee befreit.

KZ-Außenlager[Bearbeiten]

Siehe auch: Liste der Außenlager des KZ Groß-Rosen

Seit 1942 begannen die Nationalsozialisten mit dem Ausbau verschiedener KZ-Außenlager, so u. a. dem Arbeitslager Breslau (Lissa). Der weitere Ausbau begann 1944. Zahlreiche Nebenlager mit über 100 Außenkommandos dienten der Heranführung von billigen Arbeitskräften in die Betriebe der so genannten kriegswichtigen Industrie in Niederschlesien. Weiterhin gab es auch Zwangsarbeitslager für Juden, z. B. in Dörnhau. Diese wurden von der Organisation Schmelt übernommen.

Ein großes Außenlager war das Arbeitslager Riese, welches sich aus 4 großen und 12 kleineren Lagern zusammensetzte. Diese wurden von der Organisation Todt verwaltet. Heute schätzt man, dass in den Außenlagern von 1943 bis 1945 insgesamt 13.300 Menschen untergebracht waren, von denen 3.648 starben. Die Wachmannschaften bestanden aus circa 900 Personen. Auch nach der Befreiung durch die Rote Armee 1945 starben noch viele ehemalige KZ-Häftlinge an den Folgen des Lageraufenthaltes, so dass von einer Gesamtzahl von circa 5.000 Toten ausgegangen werden kann.

Довідка.

Гросс-Розен (нім. KL Groß-Rosen) – нацистський концентраційний табір, що існував у 1940–1945 рр. в районі с.Гросс-Розен у Нижній Силезії (нині – Рогозниця, Польща). Табір було творено влітку 1940 р. на додаток до системи трьох основних таборів: Дахау на півдні, Бухенвальд у центральній Німеччині та Заксенхаузен на півночі. В травні 1941 р. табір було передано у відання SS-Deutsche Erd- und Steinwerke GmbH (земляні та камінярні работи), у таборі силами ув’язнених було побудовано підприємство з обробки каменю.

Табір Гросс-Розен відомий тим, що у ньому утримувалися полонені антинацистські активісти з окупованих Німеччиною країн, схоплені відповідно до директиви А.Гітлера «Ніч і туман».

Під час вого найбільшого розширення, у 1944 р. табір Гросс-Розен складався з шести підрозділів на території Німеччини, окупованих Польщі та Чехії, у ньому було ув’язнено 11% усіх утримуваних в нацистських концтаборах. В одному з підрозділів табору – у чеському місці Брюннліц – Оскар Шиндлер врятував близько 1200 євреїв.

За період існування через табр Гросс-Розен пройшло 125 тисяч ув’язнених, з яких 40 тисяч померли або бути убиті. Серед охоронців табору було більш як 500 жінок. 1 лютого 195 р. табір був звільнений Червоною армією.





 
matrix-info БУЛАВА