hai-nyzhnyk@ukr.net
Custom Search

«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця і які ось-ось виваляться на світ Божий» Павло Гай-Нижник


Архівні документи
Сучасна Україна


Проект звіту Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) щодо України (поданий до обговорюватися в Страсбурзі 26 січня 2012 р.);
Проект резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи ПАРЄ щодо України (прийнятий комітетом одноголосно 15 грудня 2011 р.; запропоновано на затвердження в сесійній залі Палацу Європи 26 січня 2012 р.)

(9 січня 2012 р.)


_____________________________


Парламентська Асамблея
Док. 12814
9 січня 2012 р.
Функціонування демократичних інститутів в Україні
Звіт

Комітет з дотримання обов’язків і зобов’язань країнами – членами Ради Європи (Моніторинговий комітет)

Співдоповідачі: пані Майліс Репс, Естонія, Альянс лібералів і демократів за Європу, та пані Маріетта де Пурбе-Лундін, Швеція, Група Європейської народної партії.

РЕЗЮМЕ

Моніторинговий комітет висловлює занепокоєння з приводу кримінальний справ, порушених проти низки колишніх членів уряду. Комітет уважає, що звинувачення являють собою криміналізацію постфактум звичайного політичного процесу прийняття рішень. На думку Комітету, оцінка політичних рішень та їхніх наслідків – це прерогатива парламентів і, зрештою, виборців, а не судів. Тому він закликає українську владу видалити з Кримінального Кодексу статті, які дозволяють криміналізувати нормальний процес прийняття політичних рішень, і просить зняти з колишніх членів уряду всі звинувачення, що ґрунтуються на цих статтях.

Крім того, Комітет переконаний, що численні порушення, зауважені в ході судових процесів над колишніми членами уряду, могли перешкодити їм скористатися правом на справедливий судовий розгляд згідно Статті 6 Європейської конвенції з прав людини. На думку Комітету, ці порушення – результат системних вад українського правосуддя. Ці порушення, які не нові і вже давно непокоять Парламентську Асамблею, підпадають під зобов’язання України перед Радою Європи, прийняті в процесі вступу до Ради Європи. Тому Комітет закликає владу якнайшвидше вирішити ці питання відповідно до рекомендацій Асамблеї.

У зв’язку з майбутніми виборами, Комітет висловлює жаль з приводу того, що у новому законі про парламентські вибори не враховано основні рекомендації Асамблеї та Венеціанської комісії. Комітет закликає владу запровадити низку ключових рекомендацій до початку наступних виборів. У цьому зв’язку Комітет вважає майбутні парламентські вибори в Україні лакмусовим папірцем, який покаже, наскільки Україна дотримується демократичних засад.

Що стосується програми реформ, запропонованої українською владою, Комітет непокоїть, що, попри позитивні початкові результати, зменшується наполегливість та політична воля до запровадження цих реформ. Тому він закликає владу негайно розпочати реформи, необхідні для виконання Україною своїх зобов’язань як члена Ради Європи, і побудувати в країні сильну демократію.

А. Проект резолюції

1. Парламентська Асамблея висловлює занепокоєння з приводу кримінальних справ, порушених за статтями 364 (зловживання службовим становищем) та 365 (перевищення службових повноважень) Кримінального Кодексу України проти низки колишніх урядовців, включно з колишнім міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком, колишнім виконувачем обов’язків міністра оборони Валерієм Іващенком і колишнім першим заступником міністра юстиції Євгеном Корнійчуком, а також проти колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.

2. Асамблея вважає, що статті 364 і 365 Кримінального Кодексу України можуть застосовуватись надто широко і фактично дозволяють криміналізувати постфактум звичайний процес прийняття політичних рішень. Це суперечить принципу верховенства права і є неприйнятним. Тому Асамблея закликає владу негайно видалити ці дві статті з Кримінального Кодексу і зняти звинувачення проти колишніх членів уряду, які базуються на цих статтях. Асамблея хоче наголосити, що оцінка політичних рішень та їхніх наслідків є прерогативою парламентів та, в кінцевому підсумку, виборців, а не судів. Асамблея вважає, що слід розробити чіткі міжнародні стандарти для розмежування політичної та кримінальної відповідальності.

3. Асамблея висловлює жаль з приводу численних порушень, зауважених в ході судів над колишніми урядовцями, і вважає, що це могло перешкодити підсудним скористатися правом на справедливий судовий розгляд, згідно Статті 6 Європейської конвенції з прав людини (ETS№5)

4. На думку Асамблеї, ці порушення – результат системних вад українського судочинства. Ці порушення не нові і давно є предметом занепокоєння Асамблеї, зокрема, відсутність незалежної судової влади, зловживання досудовим утриманням під вартою як запобіжним засобом, в тому числі затягування терміну утримання під вартою, нерівноправність обвинувачення й захисту, а також недостатнє правове обґрунтування з боку обвинувачення та судів у офіційних документах та рішеннях.

5. Що стосується незалежності судової влади, то Асамблея:

5.1. ще раз підтверджує глибоке занепокоєння з приводу відсутності незалежності судової гілки влади і вважає це головною проблемою судової системи в Україні;

5.2. вважає, що нинішня процедура призначення суддів підриває незалежність судової влади. Вона дає можливість владі скасувати або принаймні значно скоротити п’ятирічний випробувальний термін для суддів, а також усунути Верховну Раду від процедури призначення;

5.3. вважає, що під час проходження випробувального терміну судді не повинні головувати при розгляді політичних або складних справ;

5.4. вважає, що склад Вищої ради юстиції суперечить принципу поділу влади, а також підриває незалежність судової гілки. Тому Асамблея просить прийняти поправки до відповідних законів, які назавжди виведуть представників Верховної Ради, президента України та прокуратури зі складу Вищої ради юстиції. Доки ці поправки будуть прийматися, ці три інститути повинні призначити неполітичних членів Вищої ради юстиції;

5.5. запрошує Верховну Раду негайно прийняти необхідні конституційні поправки, які б усунули положення, що перешкоджають упровадженню рекомендацій Асамблеї, згаданих у пунктах 5.2 та 5.4;

5.6. висловлює занепокоєння з приводу численних достовірних повідомлень про застосування дисциплінарних заходів і усунення суддів з посад Вищою радою юстиції на підставі скарг прокуратури, оскільки при розгляді певних справ ці судді приймали рішення всупереч побажанням обвинувачення. Такі дії несумісні з принципом верховенства права і повинні негайно припинитися.

6. Що стосується утримання під вартою як запобіжного заходу, Асамблея:

6.1. висловлює занепокоєння з приводу надмірного застосування українським правосуддям утримання під вартою, часто без причини або належних підстав;

6.2. зазначає у цьому зв’язку, що незаконне і надмірне утримання під вартою є одним із головних питань у рішеннях, що приймаються Європейським судом з прав людини проти України;

6.3. ще раз підтверджує, що, відповідно до принципу презумпції невинуватості, утримання під вартою повинно застосовуватися лише як крайній засіб, за наявності очевидного ризику втечі від правосуддя або втручання в діяльність судової системи;

6.4. закликає владу забезпечити включення до Кримінального Кодексу чітко розписаної процедури для визначення законності і тривалості утримання під вартою. Крім того, слід додати нормативи, за якими утримання під вартою застосовується лише як крайній захід і лише на підставі обґрунтованого судового рішення.

7. У частині рівноправності обвинувачення і захисту Асамблея:

7.1. із занепокоєнням відзначає наявність необ’єктивності, характерної для українського правосуддя, коли перевага надається обвинуваченню;

7.2. закликає владу забезпечити внесення до Кримінально-процесуального кодексу гарантій рівності обвинувачення і захисту як по букві закону, так і на практиці;

7.3. просить владу забезпечити, зокрема, чітке формулювання в Кримінально-процесуальному кодексі можливості захисту отримати копію справи від обвинувачення і достатньо часу, під контролем судді, для ознайомлення з її матеріалами.

8. Асамблея з занепокоєнням відзначає повідомлення про те, що стан здоров’я колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка і колишнього виконувача обов’язків міністра оборони Валерія Іващенка, які перебувають під вартою, швидко погіршується, і їм обом необхідне лікування за межами пенітенціарних закладів. Асамблея просить виявити гуманність до обох цих осіб і звільнити їх до закінчення розгляду їхніх справ, а також і з огляду на занепокоєння з приводу застосування в Україні утримання під вартою як запобіжного заходу.

9. Асамблея вітає запровадження низки важливих реформ, зокрема, в царині інтеграції української економіки до європейського економічного простору. Це підкреслює ту важливість, яку влада надає тіснішій європейській інтеграції своєї країни.

10. Асамблея ще раз підтверджує свою позицію стосовно неможливості впровадження реформ, необхідних для виконання Україною своїх зобов’язань перед Радою Європи, без попереднього реформування чинної Конституції. Тому вона закликає президента і Верховну Раду негайно почати процес усебічної конституційної реформи, а не відкладати її до закінчення наступних парламентських виборів. Асамблея вітає позитивний висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) стосовно конституційної асамблеї, яка, як сподівається Асамблея Ради Європи, ляже в основу процесу конституційної реформи. Крім того, Асамблея закликає владу у повному обсязі скористатися рекомендаціями, що містяться у висновках Венеціанської комісії щодо попередніх проектів конституційної реформи.

11. Асамблея вітає систематичні прохання влади до Венеціанської комісії надати оцінку законопроектам, які готуються. Проте вона відзначає, що у декількох випадках законопроекти, оцінку яких просили дати, пізніше відкликалися, і рекомендації Венеціанської комісії не було враховано в тих законах, які зрештою приймалися Верховною Радою. Тому Асамблея закликає владу повністю врахувати висновки Венеціанської комісії при підготовці нових законів, в тому числі висновки стосовно попередніх законопроектів з тих же питань. У цьому контексті Асамблея сподівається, що позитивні оцінки проектів законів (підготовлених Президентською комісією зі зміцнення демократії) про адвокатуру, про свободу зібрань та про конституційну асамблею буде враховано і в законопроектах, надісланих для прийняття до Верховної Ради.

12. Асамблея звертає увагу на прийняття 17 листопада 2011 року Закону України «Про вибори народних депутатів». Вітаючи той факт, що низку її попередніх зауважень було враховано, Асамблея з жалем зазначає, що не було впроваджено її основні рекомендації, а саме прийняття Єдиного виборчого кодексу і регіональної пропорційної виборчої системи. З огляду на нове виборче законодавство Асамблея:

12.1. наголошує, що прийняття цього закону про парламентські вибори не повинно використовуватися як причина не приймати Єдиний виборчий кодекс, який все ще необхідний для забезпечення узгодженої правової бази для всіх виборів в Україні, що повністю відповідає європейським стандартам;

12.2. висловлює занепокоєння з приводу підняття прохідного порогу для виборів за пропорційною системою до 5%, що в поєднанні з забороною для партій формувати виборчі блоки для участі у виборах негативно вплине на можливість потрапити до парламенту для нових або дрібних партій. Асамблею непокоїть, що ці положення можуть призвести до скорочення плюралізму і поглибити поляризацію в новому парламенті. Вона рекомендує знизити прохідний поріг і вилучити заборону на утворення виборчих блоків з виборчого законодавства ще до наступних парламентських виборів;

12.3. висловлює жаль з приводу того, що закон про вибори все ще містить положення, які обмежують право висувати свою кандидатуру на виборах раніше засудженим особам, незалежно від тяжкості скоєного правопорушення, і просить негайно прийняти конституційні поправки, які б дозволили вилучити ці положення з виборчого законодавства;

12.4. закликає владу повністю виконати рекомендації Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO) в частині, що стосується фінансування політичних партій.

13. Асамблея вважає, що майбутні парламентські вибори стануть лакмусовим папірцем, який покаже відданість Україні демократичним засадам. Асамблея вважає, що наявність іноземних спостерігачів на цих виборах значно сприятиме демократичному їх проведеню. Асамблея переконана, що їй слід долучитися до міжнародного спостереження за виборами, відрядивши на них численну делегацію.

14. Асамблея зазначає, що декілька важливих зобов’язань перед Радою Європи все ще залишаються невиконаними, незважаючи на те, що Україна вступила до Ради Європи ще в 1995 році, тобто майже 17 років тому. Відповідальність за цей провал лежить на всіх українських урядах, що змінювали один одного, а також на Верховній Раді та її політичних фракціях. У Резолюції №1755 (2010 р.) Асамблея вітала честолюбну програму реформ влади, яка мала на меті виконання позосталих зобов’язань. Попри початкові позитивні результати у кількох напрямках, Асамблею непокоять сигнали, що свідчать про зменшення наполегливості та політичної волі для втілення цих реформ. Тому Асамблея закликає владу, а також всі політичні сили країни, негайно розпочати реформи, необхідні для виконання зобов’язань України як члена Ради Європи і для побудови сильної демократії в цій країні.

В. Пояснювальна записка співдоповідачок пп. Репс і Пурбе-Лундін

Зміст

1. Вступ

2. Переслідування колишніх членів уряду

3. Правові проблеми

4. Брак незалежності судової влади

5. Невиправдане застосування і надмірна тривалість утримання під вартою

6. Нерівноправність між обвинуваченням і захистом

7. Недостатнє правове обґрунтування і правомірність у звинуваченнях

8. Конституційна реформа

9. Виборча реформа

10. Заключні зауваження

11. Вступ

12. Парламентська Асамблея востаннє обговорювала функціонування демократичних інститутів в Україні (а також і пов’язану з цим наступну зміну влади) після президентських виборів у січні 2010 року, коли нею було прийнято Резолюцію №1755 від 2010 р. (20 жовтня 2010 р.). З того часу ми постійно відвідуємо цю країну, щоб бути в курсі українських політичних подій, пам’ятаючи при цьому початковий намір – написати на початку 2011 року повний звіт про дотримання Україною своїх обов’язків та зобов’язань.

13. Проте з часу прийняття Резолюції №1755 (2010 р.) постійно з’являються повідомлення і заяви про те, що в цій країні все частіше порушуються особисті свободи і демократичні права. На жаль, це схоже на продовження тієї тенденції, про яку ми вже вели мову в нашому останньому звіті – коли ми висловлювали занепокоєння через повідомлення та заяви про загрозу демократичним свободам і правам в Україні.

14. Заяви про зростання неповаги до особистих прав і демократичних свобод в Україні чергувалися з судовими процесами над низкою колишніх урядовців, включно з колишнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Прибічники опозиції вже затаврували ці процеси як політичні суди і помсту. Вони викликають чимало питань, пов’язаних з вибірковістю правосуддя і криміналізацією політичних рішень.

15. За судовими процесами над колишніми урядовцями наглядали кілька українських та міжнародних спостерігачів. Їхні висновки чітко свідчать про те, що ці суди були проведені з численними серйозними порушеннями внаслідок вад системи кримінальної юстиції. Проблеми з судовою владою і системою правосуддя в Україні були висвітлені в декількох звітах спостерігачів від Асамблеї, а подолання цих недоліків – частина членських зобов’язань України перед Радою Європи. Проте досі жоден із урядів, які перебували при владі, не зробив жодних серйозних успіхів у боротьбі з цими вадами.

16. 4 жовтня 2011 року Моніторинговий комітет обговорив становище в Україні у зв’язку з судами над колишніми членами уряду. На цьому засіданні Комітет висловив занепокоєння явними вадами українського законодавства і пов’язаними з цим питаннями щодо дотримання верховенства права в цій країні. Крім того, Комітет висловив стурбованість з приводу негативних наслідків, які ці суди (і їх результати) мали на стосунки України з рештою Європи, зокрема, з Європейським Союзом. Тому Комітет вирішив попросити Бюро Асамблеї внести до порядку денного засідання Асамблеї в січні 2012 року пункт про функціонування демократичних інститутів в Україні.

17. У цьому звіті ми в загальних рисах охарактеризуємо судові процеси над колишніми членами уряду, а також ті вади (деякі з них – системні), які виявилися в ході цих процесів. На додаток, оскільки ці суди можуть мати вплив на майбутні парламентські вибори,ми торкнемося ходу виборчої реформи в цій країні.

18. Переслідування колишніх членів уряду

19. Зі зміною влади в Україні після президентських виборів 2010 року було відкрито кримінальні справи проти низки колишніх урядовців і посадових осіб. Найгучніші справи – суди над колишнім міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком, колишнім виконувачем обов’язків міністра оборони Валерієм Іващенком, колишнім першим заступником міністра юстиції Євгеном Корнійчуком, а також колишнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко.

20. Кримінальну справу проти Ю.Луценка було порушено 2 листопада 2010 року. 13 грудня 2010 р. йому було пред’явлено обвинувачення за статтями 191 (привласнення державного майна) і 365 (перевищення влади або службових повноважень) Кримінального кодексу України. Звинувачення базувалися на тому, що Ю.Луценко незаконно присвоїв своєму водію звання офіцера міліції, дозволив видатки на щорічне святкування Дня працівників міліції в обхід рішення уряду і перевищив свої повноваження на посаді міністра, віддавши наказ про слідкування за водієм служби безпеки, підозрюваним у співучасті в отруєнні колишнього президента В.Ющенка.26 грудня 2010 року Ю.Луценка було заарештовано за відмову співпрацювати з обвинуваченням. Відтоді він утримується під арештом.

21. Слідче провадження проти В.Іващенка було відкрито 20 серпня 2010 року. 27 серпня 2010 року йому було висунуто звинувачення за статтями 364 (зловживання службовим становищем) і 365 (перевищення влади або службових повноважень) Кримінального кодексу України за те, що він підписав документ, яким дозволяв реорганізацію суднобудівного заводу, що нібито спричинилося до незаконного продажу державного майна. 21 серпня 2010 року його було заарештовано, і відтоді він утримується під вартою.

22. Є.Корнійчук – зять голови Верховного Суду Василя Онопенка, якого вважають близьким соратником Ю.Тимошенко. З 2007 по 2010 роки він займав посаду першого заступника міністра юстиції. Є. Корнійчуку було висунуто звинувачення за статтею 365 (перевищення влади або службових повноважень) Кримінального кодексу України за надання юридичного висновку в якості заступника міністра юстиції, що дозволило Міністерству економіки надати контракт, без проведення тендеру, юридичній фірмі, в якій він сам був партнером. Крім того, його було звинувачено за статтею 366 (службове підроблення) за неналежне оформлення цього юридичного висновку. 22 грудня 2010 року його заарештували, і він перебував під вартою до свого звільнення 14 лютого 2011 року, після того, як його тесть зустрівся з президентом Януковичем. Судова справа триває.

23. Ю.Тимошенко спочатку висунули звинувачення за статтями 364 (зловживання службовим становищем) та 365 (перевищення влади або службових повноважень) Кримінального кодексу України за наказ перерахувати доходи від квоти на викиди парникових газів до загальнодержавного бюджету, за затримку виплати митного збору за 1000 автомобілів швидкої допомоги, замовлених її адміністрацією, і за незаконне підписання угоди між «Нафтогазом» і «Газпромом» з продажу російського газу Україні, що в 2009 році призвело до енергетичної кризи між цими двома країнами. Останній судовий розгляд справи проти Ю.Тимошенко стосувався обвинувачень у газових угодах. Ю.Тимошенко заарештували і ув’язнили в слідчому ізоляторі попереднього утримання за неповагу до суду 5 серпня 2011 року.

24. 11 жовтня 2011 року суд засудив Ю.Тимошенко за «газові угоди» до семи років ув’язнення з забороною займати офіційні посади протягом трьох років. Крім того, вона повинна виплатити €150 млн. відшкодування збитків, завданих українській державі внаслідок цих угод. Вирок Тимошенко було широко засуджено лідерами європейських держав як політично мотивоване рішення.

25. Ю. Тимошенко подала апеляцію на рішення суду, і її справу розглядатиме Київський апеляційний суд. Під час апеляції вона і далі перебуватиме під вартою.

26. Після того, як декілька європейських лідерів висловили занепокоєння справою Ю.Тимошенко, президент Янукович спочатку дав зрозуміти, що сприйняв критику, і назвав справу проти Тимошенко «болючою і неприємною». Президент Янукович додав, що переконаний: вирок суду буде оскаржено, і що «яке рішеня він [апеляційний суд] прийме, і згідно якого законодавства – має велике значення». Багато хто побачив у цьому свідчення, що влада хоче змінити Кримінальний кодекс з тим, щоб вилучити з нього або в інший спосіб декриміналізувати статті 364 і 365. Відповідні поправки до Кримінального кодексу були подані і, як повідомлялося, підписані Комітетом Верховної Ради з питань правосуддя, але їхнє прийняття в другому читанні відкладено. Згодом у другому читанні їх відхилили (15 листопада 2011 року).

27. На загальний подив, особливо після сигналів про те, що влада нібито бажає декриміналізувати статті 364 і 365, Ю.Тимошенко було висунуто нові звинувачення – в привласненні коштів. Ці звинувачення стосуються періоду, коли пані Тимошенко була президентом і співвласницею компанії «Єдині Енергетичні Системи України» (ЄЕСУ), яка була основним гравцем у газовій торгівлі між Росією та Україною, а також у транзиті російського газу територією України до решти Європи. Згідно зі звинуваченнями, висунутими їй за статтями 191, ч.2 (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) та 15, ч. 2 (замах на вчинення злочину), Ю.Тимошенко вступивши в злочинну змову з тодішнім заступником прем’єр-міністра Павлом Лазаренком, нібито зобов’язалася під офіційну державну гарантію оплатити товарами і послугами доставлений російський газ, а насправді перевела кошти на покриття вартості цих товарів та послуг на банківський рахунок П. Лазаренка.

28. 14 листопада 2011 року проти неї було висунуто нові звинувачення, цього разу за несплату податків, розкрадання і приховування прибутків у іноземній валюті у період, коли вона займала посаду голови ЄЕСУ. Крім того, провадження було поновлено по низці справ, які вважалися офіційно закритими в 2005 році. Повідомляється, що також ведеться слідство щодо можливої причетності Тимошенко до вбивства бізнесмена і депутата Євгена Щербаня. У зв’язку з цими новими звинуваченнями постало декілька питань, до яких ми повернемося згодом.

29. Ми хотіли б відразу наголосити, що ці процеси слід розглядати не з точки зору опозиції до провладної більшості, а з точки зору верховенства права і гарантії на справедливий судовий розгляд для всіх громадян в Україні. Ми не вповноважені судити про справу або питання вини чи невинуватості. Ніхто, включно з провідними політиками (або особливо провідні політики) не повинен уникнути закону за загальні крані злочини. Проте ці процеси проти цих колишніх урядовців ставлять важливі питання стосовно криміналізації звичайного процесу прийняття політичних рішень і, як наслідок, політично мотивованих звинувачень. Крім того, ці справи звернули увагу на низку системних вад і недоліків українського правосуддя, які підривають право на справедливий судовий розгляд і верховенство закону в Україні.

30. Статті 364 (зловживання службовим становищем) і 365 (перевищення влади або службових повноважень) – це пережиток радянського Карного кодексу, до якого вони були включені ще за часів Йосифа Сталіна. Статті 364 та 365 допускають надзвичайно широке тлумачення і надають прокурору значну свободу дій. Фактично, що видно з процесів над колишніми урядовцями, ці статті дозволяють постфактум криміналізувати звичайні політичні рішення урядовців, які можна піддати сумніву заднім числом або які не сприймала тодішня опозиція, яка тепер при владі. Криміналізація нормального прийняття політичних рішень – це порушення верховенства права, яке готує грунт для політично мотивованих обвинувачень. Це неприпустимо для демократичного суспільства. На додачу, оцінка політичних рішень та їхніх наслідків – прерогатива парламентів та, в кінцевому підсумку, виборців, а не судів. Оскільки в багатьох країнах лунають заклики судити політиків за їхні макроекономічні рішення, які призвели до нинішньої фінансової кризи, ми б хотіли рекомендувати Асамблеї виробити чіткі міжнародні стандарти для розмежування політичної та кримінальної відповідальності.

31. За численними свідченнями, судове провадження у справі Ю.Тимошенко, а також у справах інших колишніх урядовців, проходить хаотично і з багатьма грубими порушеннями процедури. Це свідчить про необ’єктивність і переваги для обвинувачення в правовій системі України. Рівень виправдальних вироків в Україні менший, ніж 1%, тобто підсудний фактично не має шансів на виправдання. Крім цього, існують міцні функціональні зв’язки між прокуратурою і судами. Спостерігачі за судовими процесами відзначають, що складається таке враження, ніби судді зазвичай стають на бік обвинувачення і налаштовані проти аргументів захисту, які пред’являються суду. Це викликає великі сумніви у незалежності судової влади, а також рівноправності обвинувачення і захисту.

32. Про цю упередженість на користь обвинувачення свідчило також застосування утримання під вартою як запобіжного заходу в цих справах. У всіх вищеназваних процесах судді погоджувалися з проханням обвинувачення обрати запобіжним заходом утримання під вартою, часто навіть без надання будь-якого юридичного обгрунтування свого рішення і в ситуації, де навряд чи був ризик втечі підсудних або перешкоджання правосуддю з їхнього боку. Заяви, що застосування утримання під вартою (як і майже безмежні можливості обвинувачення викликати відповідачів до суду) застосовувалися для залякування цих людей і перекривання їм доступу до керівних посад у політиці, заслуговують на довіру і викликають серйозне занепокоєння.

33. Ключовою підставою для занепокоєння є той факт, що, згідно з українським законодавством, особа, засуджена за важкий злочин, не може балотуватися на місцевих і загальнонаціональних виборах, якщо її судимість не знята судом. З погляду багатьох спостерігачів, дані справи також (якщо не винятково) мають на меті не допустити підсудних до участі в наступних парламентських виборах, призначених на жовтень 2012 року. Проблематичний і неоднозначний характер звинувачень проти цих осіб, як і спосіб проведення процесів і всі зауважені порушення, дає всі підстави вірити цьому. Зрозуміло, що демократичність України і її стосунки з Асамблеєю зазнають серйозного удару, якщо будь-хто з цих людей не зможе взяти участі в майбутніх виборах через судимість за політично мотивованими обвинуваченнями судом, об’єктивність якого викликає сумніви.

34. Як було вже сказано, характер нових звинувачень, висунутих Ю.Тимошенко прокуратурою, підняв низку питань. Стосовно справи з розтратою, незрозуміло, коли ж, власне, було вчинено злочин: чи в 1996 році, коли було дано державні гарантії на закупівлю газу, чи в 2000 році, коли угоду було розірвано через несплату боргів компанією ЄЕСУ. Це має значення в контексті терміну давності для такого злочину, як розтрата. Чинний Кримінальний кодекс визначає 15-річний термін давності для такої розтрати, в якій звинувачують Ю.Тимошенко. Цей Кримінальний кодекс було прийнято в 2001 році. У попередньому Кримінальному кодексі, чинному на момент видачі державних гарантій, термін давності був 10 років. В результаті, дехто з учасників дискусій доводить, що злочин, у якому зараз звинувачують Тимошенко, вже не є таким з огляду на закінчення терміну давності. Це – заплутане юридичне питання, яке, без сумніву, стане важливим юридичним аргументом на суді. Це лише підкреслює, що вона повинна отримати право на справедливий розгляд, який повністю дотримується принципу рівноправності між обвинуваченням і захистом.

35. Прокуратура повторно відкрила низку раніше закритих проваджень. Ці провадження стосуються звинувачень Ю.Тимошенко, її чоловіка і свекра у несплаті податків, приховуванні прибутків, розтраті державного майна і підробці. Більшість цих справ були закриті прокуратурою в 2005 році, коли пані Тимошенко була прем’єр-міністром. Рішення щодо припинення проваджень було пізніше підтверджено Верховним Судом України. Український закон, як і законодавство інших країн, дозволяє повторно відкривати провадження у випадку, якщо з’явилися нові, важливі свідчення. Кілька співрозмовників висловили сумніви з приводу того, що прокуратура тепер має нові свідчення, коли було повторно відкрито провадження у справах проти Тимошенко. Зі свого боку, влада твердить, що закриття справ у той час Генеральним прокурором було політично мотивованим і тому провадження було припинено незаконно.

36. Ми не бажаємо коментувати чи розмірковувати про цінність предмету нових обвинувачень, висунутих проти пані Тимошенко. Проте ми наголошуємо, що у зв’язку з цими обвинуваченнями виникають серйозні сумніви, і ці питання потрібно вивчити. Це, своєю чергою, свідчить про потребу в абсолютно прозорому юридичному процесі, з дотриманням усіх вимог до справедливого судового розгляду, гарантованого Європейською конвенцією з прав людини.

37. На додачу до вже висловлених побоювань щодо криміналізації звичайного процесу прийняття політичних рішень, нинішні суди над колишніми членами уряду звертають увагу на ряд системних вад в українському правосудді. Ці юридичні вади давно вже викликають занепокоєння Асамблеї, яка, у своїх численних резолюціях з питань України, переконувала всі по черзі уряди цієї країни звернути на них увагу, покінчити з недоліками і привести юридичну систему у відповідність до європейських стандартів. Ми можемо лише жалкувати про те, що жоден з урядів, як і жодне зі скликань Верховної Ради, не проявило відповідної політичної волі і не зробило необхідних зусиль, щоб вирішити проблему з порушеннями в роботі правової системи в державі.

3. Правові проблеми

3.1. Брак незалежності судової системи

26. Незалежність судової системи в Україні продовжує бути головною турботою. Судова влада широко розглядається як залежна, та у деяких аспектах, така, що служить політичним інтересам. Це посилюється тим фактом, що систему правосуддя в Україні грубо недофінансовують. Така ситуація посилює залежність судових органів від публічних та приватних інтересів та створює потенційний грунт для корупції. У зв’язку з цим, у своїй резолюції №1755 (2010) ми закликали нинішню владу забезпечити систему правосуддя достатнім фінансуванням з державного бюджету.

27. Системною проблемою, яка підриває незалежність судової влади, є також той спосіб, в який призначаються судді. Як зазначено в нашій останній доповіді Генеральній Асамблеї, судді призначаються президентом за рекомендацією Вищої ради юстиції ґрунтуючись на пропозиції Вищої кваліфікації комісії з питань юстиції на початковий період до п'яти років. Після цього п'ятирічного випробувального терміну, судді обираються Верховною Радою за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії на пожиттєвий строк.

28. П'ятирічний випробувальний термін викликає занепокоєння, оскільки він відкриває можливості для надмірного впливу на прийняття рішень суддями під час їх випробувального терміну. Це посилюється тим, що рішення надати пожиттєві повноваження приймається Верховною Радою на пленарному засіданні. Як заявила європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська комісія): "Парламент [Верховна Рада] є безсумнівно більш залучена до політичних ігор, і призначення суддів може призвести до політичних торгів у парламенті, де кожен член парламенту, приходячи з того чи іншого округу захоче мати власного суддю. На жаль, і роль Верховної Ради у призначенні суддів, і п'ятирічний випробувальний термін передбачені Конституцією. В резолюції №1755 (2010) Асамблея вже нагадувала свою позицію, що без зміни самої Конституції неможливо реформувати судову систему України у відповідності з європейськими стандартами і нормами.

29. Враховуючи вразливість суддів під час випробувального терміну, призначення цих суддів для розгляду політично чутливих випадків, викликає сумніви. Той факт, що більшість суддів у вищезгаданих випадках, в тому числі у справі проти пані Тимошенко, все ще знаходяться на п'ятирічному випробувальному терміні, породжує питання про незалежність цих судів і про розгляд справ в політичних інтересах правлячої більшості.

30. Справа не тільки у надмірній тривалості випробувального терміну та в ролі Верховної Ради в процесі призначення, що підриває незалежність судової влади, а також у ролі та складі Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії.

31. Усупереч принципу поділу влади міністр юстиції входить до Кваліфікаційної комісії, яка має, зокрема, значний вплив на призначення, а також на дисциплінарні процедури проти суддів. Крім того, процедура призначення суддів на постійні судові посади передбачає, що Вища кваліфікація комісія де-факто представляє звіти щодо роботи суддів на розгляд громадськості. Ясно, що це впливає на незалежність суддів під час випробувального терміну і підвищує ризик політизації процесу призначення.

32. Відповідно до статті 5 Закону України про Вищу раду юстиції, Вища рада юстиції складається з наступних 20 членів: «Верховної Ради України, Президента України, з'їзду суддів України, з'їзду адвокатів України, з'їзд представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ призначають трьох членів, всеукраїнська конференція працівників прокуратури повинна призначити двох членів Вищої ради юстиції. Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України є за посадою членами Вищої ради юстиції. Такий склад явно порушує принцип поділу влади, а також європейську норму щодо органів суддівського самоврядування, за якої судді, обрані своїми колегами, повинні мати домінуюче положення, якщо не більшість голосів.

33. Включення представників прокуратури, в тому числі Генерального прокурора до Вищої ради юстиції кидає виклик принципу поділу влади та підкреслює тісний функціональний зв'язок між судочинством та звинуваченням. Це значною мірою пояснює упереджене ставлення до звинувачення у суді. У цьому контексті ми надзвичайно стурбовані багатьма обґрунтованими звітами, в тому числі від Асоціації українських суддів, що дисциплінарні дії було розпочато, а судді звільняються з посади Вищою радою юстиції на підставі скарги прокуратури у зв'язку з тим, що суддя вирішив питання проти обвинувачення в суді. Це неприйнятно в державі, де панує верховенство права.

3.2. Невиправдане застосування і надмірна тривалість утримання під вартою

34. Попереднє ув'язнення, відповідно до європейських норм, слід використовувати тільки як крайній захід, коли існує ризик підриву справедливості. Чинний кримінально-процесуальний кодекс покладає на прокуратуру України значні повноваження просити про попереднє ув'язнення і не вимагає обґрунтування такого прохання. Як уже згадувалося, суди зазвичай виконують прохання прокурорів, не вимагаючи обґрунтованості прохання, в тому числі щодо утримання під вартою.

35. Питання про незаконну та надмірну тривалість утримання під вартою є одним з основних питань щодо яких приймаються рішення Європейського Суду з прав людини проти України. З 2005 року з цього питання було прийнято більше 50 судових рішень. Суд зазначив, що судові влада не має ніяких юридичних зобов'язань повідомляти про причини, дозволяючи утримання під вартою або встановлюючи строки для такого утримання. Крім того, в українському законодавстві немає чіткої процедури для розгляду законності або строку утримання під вартою, а судові рішення, які дозволяють утримання під вартою під час судового процесу, не можна оскаржувати.

36. Заклопотаність із приводу невиправданого застосування та терміну утримання під вартою в попередньому ув'язненні вже підкреслювалося в попередніх доповідях і резолюціях. Крім того, суди проти колишніх членів уряду також продемонстрували можливість зловживання утриманням під вартою. Звернення щодо тривалого утримання під вартою громадських діячів, коли немає небезпеки втечі або підриву розслідування, не може бути юридично виправданим. Достовірні твердження свідчать про те, що ці особи були затримані під час очікування розслідування та судового розгляду, з тим, щоб зробити їх функціонування в якості політиків та партійних лідерів неможливим.

37. Звернення щодо попереднього ув'язнення без юридично достатніх виправдань викликають питання гуманітарного характеру. І пан Іващенко, і пан Луценко страждають від важких захворювань та потребують термінової медичної допомоги, яку не можна забезпечити на якісному рівні в тюремних установах. За відсутності належної медичної допомоги, їх здоров'я стрімко погіршується, за повідомленнями, з реальною можливістю, що вони не переживуть судовий процес. Враховуючи відсутність законних підстав для їх утримання під вартою, в поєднанні з дуже низьким ризиком, що вони можуть зникнути, ці особи повинні бути звільнені на гуманітарних підставах без будь-яких подальших затримок. Крім того, у пані Тимошенко також розвинулись серйозні проблеми зі здоров'ям у в'язниці, після падіння, коли вона пошкодила спину. Відповідно до слів українського омбудсмена Ніни Карпачової, яка відвічала її у в’язниці, пані Тимошенко повинна пройти медичне обстеження та лікування поза межами в’язниці. Вона рішуче засудила той факт, що через її стан здоров’я слідчі почали допитувати Тимошенко у камері у зв’язку з новими обвинуваченнями, висунутими проти неї. У відповідь на це Віктор Янукович оголосив 22 листопада, що пані Тимошенко дозволять пройти лікування за межами в’язниці. Після медичного обстеження у шпиталі в Києві, її було переведено 29 листопада 2011 в палату тюремної лікарні для отримання рекомендованого лікування. 30 листопада пані Тимошенко відвідала делегації Європейського комітету з попередження тортур і нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання.

3.3. Нерівноправність між обвинуваченням та захистом

38. Рівність сторін обвинувачення і захисту має важливе значення для справедливого судового розгляду і дотримання закону. На жаль, судові процеси щодо колишніх керівників уряду явно показали, що правова система України не гарантує таку рівність.

39. Прихильність до обвинувачення не тільки поширена в судовій системі, але й надзвичайно в неї укорінилася. Захисту не надають копію справи, він може отримати доступ до неї лише в прокуратурі в робочий час і в дні, встановлені прокурором. Прокурор має можливість встановити дні та години як вважає за потрібне та в найкоротші терміни. Обвинувачені та їх адвокати зобов'язані прийти в дні та час, встановлені прокурором, а це означає, що прокурор насправді може викликати підсудних та їх адвокатів без обмежень. Не допускається також робити копії документів матеріалів справи. Ця процедура дозволяє прокурору втручатися безпосередньо в якість захисту, надаючи нереально короткі строки захисту для ознайомлення зі справою. У випадку пана Луценка Генеральна прокуратура видала ордер на його арешт через 13 днів на тій підставі, що пан Луценко занадто повільно ознайомлювався зі справою, яка охоплює більш, ніж 6 тис сторінок.

40. Той спосіб, у який прокурор представляє справу для ознайомлення захисту та його прерогатива вирішувати розклад, за яким захист буде ознайомлюватись зі змістом справи, явно підриває принцип рівності сторін і, як результат, справедливого судового розгляду. Крім того, той факт, що прокурор може викликати обвинувачених та їх адвокатів за власною волею та часто в короткі терміни і без будь-яких звернень до суду з боку обвинувачених, відкриває можливість для зловживань та утисків з боку звинувачення. Під час наших зустрічей із юристами захисту ми отримали кілька повідомлень, які вказують, що такі домагання дійсно відбуваються з метою перешкоджання обвинуваченим у виконанні їх завдань, як політиків та партійних чиновників. Вище згадуваний арешт пана Луценка є доказом такої ситуації.

3.4. Недостатнє правове обґрунтування та правомірність у звинуваченнях

41. У попередніх доповідях, ми вже висловили нашу занепокоєність з приводу недостатнього або неадекватного правового обґрунтування в обвинувальних актах та інших документах суду. Співрозмовники зазначали, що звинувачення часто не надає чітких описів злочинних дій, які були вчинені відповідачами, а також статті закону, які було порушено їх діяннями. Без такої ясності в обвинувальному висновку, важко або взагалі неможливо забезпечити належний захист, а від цього залежить справедливий судовий розгляд. Це можна було спостерігати і у справах чотирьох колишніх членів уряду, згаданих в цьому звіті.

4. Конституційна реформа

42. Слід підкреслити, що вищезазначені недоліки системи судочинства є давнім занепокоєнням. Всі уряди України вже не раз визнавали недоліки у системі правосуддя і заявляли про свій намір щодо їх усунення. Однак, на сьогоднішній день, це було безрезультатно. Процеси, пов’язані з нещодавніми судами, підкреслюють необхідність влади терміново реформувати систему правосуддя відповідно до європейських норм і стандартів, діяти відповідно до зобов'язань, взятих майже 17 років тому.

43. Нинішня влада, зі свого боку, заявили, що ряд недоліків, зазначених у цій доповіді, буде вирішено новим Кримінально-процесуальним кодексом, який, як вона сподівається, парламент прийме на початку 2012 року. Проект Кримінально-процесуального кодексу був підготовлений Адміністрацією Президента і направлений до Ради Європи для отримання порад та думок. Наші висновки, як очікується, буде опубліковано на початку 2012-го року. Ми маємо намір обговорити свої висновки в майбутній доповіді.

44. Як ми зазначали в нашому попередньому звіті, ми впевнені, що реформування судової системи України у відповідності до європейських стандартів та норм без істотної зміни Конституції неможливе. Наші аргументи залишаються в силі і після того як Конституційний суд визнав конституційні зміни 2004-го року недійсними починаючи з 1 жовтня 2010 року. Наприклад, роль Верховної Ради в призначенні суддів і п'ятирічний випробувальний термін для нових суддів, обидва з яких є проблематичними, закріплені в Конституції. Крім того, конституційні положення стають на заваді формуванню Вищої ради юстиції таким чином, щоб уникнути політизації та її залежності від політичних інтересів правлячої більшості.

45. На думку Асамблеї, яку було виражено в резолюції №1755 (2010), рішення Конституційного Суду від 1 жовтня 2010 року повинно тепер бути відправною точкою для процесу конституційної реформи. Це зараз необхідно більш як ніколи. Країні необхідна корінна конституційна реформа для того, щоб мати можливість виконати свої зобов’язання, які вона взяла перед приєднанням до Ради Європи. Президент Янукович, а також декілька міністрів його адміністрації, висловили готовність ініціювати всеосяжну реформу Конституції та пообіцяли, що таку реформу буде імплементовано в тісній співпраці з Венеціанською комісією.

46. У січні 2011 року президент Янукович видав указ №224/2011, в якому він просив Наукову Групу з підготовки Конституційної асамблеї, яку очолює колишній президент Кравчук, підготувати план Конституційної реформи. Крім того, він призначив колишнього заступника глави президентської Адміністрації відповідального за конституційну реформу при президенті Ющенко, Марину Ставнійчук, на таку саму посаду з таким же ступенем відповідальності у його адміністрації. Пані Ставнійчук є також членом Венеціанської комісії, що повинно полегшити співпрацю з Адміністрацією президента щодо майбутніх реформ.

47. Українська комісія зі зміцнення демократії, створена президентом Януковичем, для того, щоб консультувати його щодо реформ, необхідних для здійснення зобов'язань країни перед Радою Європи, склала пропозицію про Конституційну асамблею на прохання президента. Венеціанська комісія тепло зустріла пропозицію про Конституційну асамблею, яка виконувала б консультативну роль в процесі підготовки проекту конституційних змін.

48. Проте, здається, що зусилля влади по реформуванню конституційних основ, на цьому закінчились. Нам повідомили, що конституційні зміни будуть ініційовані лише після наступних парламентських виборів, намічених на жовтень 2012 року. Влада нібито сподіваємося, що правляча коаліція матиме конституційну більшість після цих виборів, що дозволило б їм прийняти Конституцію без необхідних переговорів з опозицією.

49. Враховуючи те, що загальний процес реформ ефективно порушується чинною Конституцією, ми закликаємо владу не чекати парламентських виборів для розробки нової Конституції. Крім того, ми хочемо підкреслити, що конституційна реформа повинна ґрунтуватися на максимально широкому консенсусі між усіма політичними силами в Україні, і не повинна засновуватись на диктаті правлячої більшості, навіть якщо вона матиме конституційну більшість.

5. Виборча реформа

50. Майбутні парламентські вибори, заплановані на жовтень 2012 року, матимуть вирішальне значення для демократичного розвитку України. Хоча правляча коаліція сподівається зміцнити свої повноваження і отримати конституційну більшість, необхідну для здійснення конституційної реформи, основні опозиційні партії мають намір довести, що вони як і раніше є життєздатною політичною альтернативою правлячій коаліції і оговталися від поразки в президентських виборах 2010 року. Крім того, ряд нових політичних партій хоча часто з вже знайомими особами з'явилися в надії ввійти в парламент після виборів. Ці нові партії почали будувати партійні організації по всій країні. Їх обрання до парламенту може розширити плюралізм в на даний момент поляризованому політичному просторі України.

51. Одним з головних досягнень України після Помаранчевої революції стало неодноразове проведення виборів відповідно до європейських стандартів та норм. Це було підтверджено на президентських виборах в 2010, які привели президента Януковича до влади. Будь-яка регресія цього досягнення була б неприйнятним розвитком.

52. На жаль, на місцевих виборах в жовтні 2010 було відзначено серйозні недоліки, що є кроком назад порівняно з президентськими виборами, а тому стало лакмусовим папірцем для прихильності нинішньої адміністрації демократичним цінностям і стандартам.

53. Ряд зазначених недоліків є результатом останніх змін до виборчого законодавства. Це є свідченням того, що старі звички грати з правилами замість гри за правилами, не зникли. Це, в свою чергу, підкреслює важливість того, що треба вчасно прийняти нове законодавство про вибори до наступних виборів на основі консенсусу між усіма зацікавленими сторонами.

54. Як вже зазначалося в нашій попередній доповіді для Генеральної Асамблеї, у 2009 році Верховна Рада створила спеціальну робочу групу для розробки проекту нового єдиного виборчого кодексу. Це – міжпартійна робоча група, яка складалась з представників більшості політичних сил, а також експертів і представників громадянського суспільства, тісно співпрацювала з Венеціанською комісією, та іншими міжнародними організаціями, такими як ОБСЄ. На жаль, Партія регіонів відмовилася брати участь у роботі цієї групи. Робоча група представила проект Єдиного виборчого кодексу вкінці 2010 року. Тим не менш, цей проект не було включено до порядку денного Верховної Ради. Замість цього президент Янукович заявив, що його Адміністрація підготує абсолютно нову пропозицію щодо Виборчого кодексу і представить його на розгляд Верховної Ради. Згодом він створив спеціальну президентську робочу групу з реформування виборчої системи, на чолі з міністром юстиції і яка складається з широкого кола представників і експертів, для розробки проекту пропозиції його адміністрації по новому виборчому кодексу.

55. Цій президентській робочій групі спочатку було надано підтримку з боку міжнародного співтовариства. Тим не менш, методи її роботи почали викликати серйозне занепокоєння. Кілька організацій, які брали участь у цій робочій групі скаржилися на відсутність прозорості і підзвітності в групі, їх заяви залишили чітке враження, що реальна розробка нового виборчого кодексу і всі відповідні прийняття рішень з цього питання проходили за закритими дверима, поза рамками робочої групи. Крім того, в цій групі не було балансу між різними політичними силами. Це тим більше прикро, оскільки широкий консенсус у відношенні, довіра та новий виборчий кодекс мають важливе значення для проведення справді демократичних парламентських виборів в Україну в 2012 році.

56. Прийняття адекватних правових рамок для проведення виборів в Україні було давньою вимогою Асамблеї. Рекомендації Асамблеї для такого кодексу постійно підкреслюють два ключових питання, а саме: необхідність прийняття єдиного Виборчого кодексу, який регулюватиме всі вибори в Україні та необхідність прийняття виборчої системи на основі широкого консенсусу між усіма зацікавленими сторонами виборчого процесу, що призвело б до обрання представницького та підзвітного парламенту.

57. Асамблеї та Венеціанської комісії послідовно рекомендували прийняття єдиного виборчого кодексу, щоб замінити існуючі правові рамки, за яких кожен тип виборів регулюється окремим законом. Положення цих різних законів є часто несумісними та суперечать один одному. Спочатку влада повністю і публічно підтримала рекомендації Асамблеї. Тим не менш, на наш жаль, під час нашого візиту у квітні 2011 року, міністр юстиції поінформував нас, що роботу робочої групи було обмежено до розробки проекту нового виборчого кодексу для парламентських виборів. Ми хотіли б нагадати, що нинішній закон про парламентські вибори вважається найменш проблематичним з усіх законів, що регулюють вибори в Україні.

58. До 1998 року всі члени Верховної Ради були обрані в одномандатних мажоритарних виборчих округах. У 1998 році було введено змішану виборчу систему, за якої половину членів парламенту обирали на основі пропорційної виборчої системи із закритими партійними списками в єдиному національному окрузі, а половину - в одномандатних мажоритарних виборчих округах. Жодні вибори з 1998 по 2004 роки не було визнано такими, що повністю відповідали європейським стандартам. Спостерігачі відзначили ряд недоліків, що безпосередньо пов’язували з використанням виборчої системи.

59. Після конституційних змін 2004 року було введено повністю пропорційну систему з закритими списками та бар’єром у 3%. Цю систему використовували під час виборів 2006 та 2007 років. Ці вибори міжнародні спостерігачі в цілому визнали демократичними. Тим не менш, закриті партійні списки перешкоджали зміцненню демократії в Україні оскільки вони де-факто дозволяють концентрацію політичної влади в руках кількох людей та обмеження внутрішньопартійної демократії та прозорості.

60. В принципі, кожна країна має право вибору виборчої системи, яка найкраще відповідає її потребам та національним особливостям допоки система відповідає європейськими стандартами і за умови, що вона продукує демократичні результати. Оскільки мажоритарна, повністю пропорційна, а також змішана система не дали бажаних демократичних результатів, Асамблея рекомендувала прийняти регіональну пропорційну систему на основі відкритих списків та кількох регіональних округів. На думку Асамблеї, така система забезпечить внутрішньопартійну демократію та прозорість прав виборців, а також зміцнення регіонального представництва та підвищення відповідальності.

61. Рішення Конституційного суду про скасування конституційних змін 2004 привело до того, що виборча система повернулася до змішаної, яка існувала до 2004 року. Під час нашого візиту у квітні 2011 року міністр юстиції повідомив нам, , що влада має намір підтримувати цю змішану систему на наступних парламентських виборах в 2012 році. Крім того, вибір виборчої системи не був частиною мандату президентської робочої групи з реформи виборчої системи. Ми шкодуємо про те, що буде збережено змішану виборчу систему, незважаючи на те, що більшість міжнародних організацій, Венеціанська комісія та більшість політичних партій України підтримують регіональну пропорційну систему.

62. 23 січня 2011 року міністр юстиції України попросив Венеціанську комісію про висновки щодо проекту закону України про вибори народних депутатів України. У своєму спільному звіті з ОБСЄ Венеціанська комісія шкодує, що її давню рекомендацію щодо єдиного виборчого кодексу не було реалізовано, тим більше, що проект єдиного виборчого кодексу вже було представлено у Верховній Раді.

63. Венеціанська комісія наголосила, що виборче законодавство повинно бути прийнято на основі консенсусу між основними зацікавленими сторонами виборчого процесу, щоб забезпечити довіру і впевненість у виборчому процесі та його результатах. Було висловлено жаль з приводу відсутності прозорості процесу розробки зважаючи на факт, що багато рішень з ключових питань виборів, такі як обрання виборчої системи, збільшення порогу для проходження до парламенту до 5%, а також заборона виборчих блоків, були прийняті в односторонньому порядку, без особливого обговорення правлячою більшістю проти бажання опозиційних партій.

64. У звіті привітали ряд позитивних змін в законодавстві відповідно до попередніх рекомендацій Венеціанської комісії, такі як:

- на вибори в мажоритарних округах тепер можуть висуватися окремі кандидатури;

- виборці вже не можуть бути додані до списку виборців у день виборів виборчою комісією, але тільки за рішенням суду;

- видалено положення, які дозволяють сторонам замінити своїх представників в комісіях на виборах без причини аж до дня виборів;

- спрощено процедури скарги. У той же час, з жалем було відзначено ряд недоліків, зазначених у попередніх висновках та звітах зі спостереження за виборами. Деякі з них серйозні і не були належним чином враховані. До них належать наступні:

- положення, які обмежують або скасовують пасивні виборчі права осіб, засуджених за злочини, незалежно від тяжкості вчиненого злочину. Це особливо актуально в контексті поточних судових процесів проти колишніх членів уряду;

- відсутність критеріїв і термінів визначення меж виборчих дільниць;

- заборона для партій формувати виборчі блоки;

- той факт, що положення, на підставі якого у дільничній виборчій комісії може бути анульовано результати голосування, є довільними і встановлюють високий рівень ймовірного шахрайства.

65. Проект виборчого кодексу підвищив поріг для проходження до парламенту з 3% до 5%. Комбінація підвищеного порогу з забороною для політичних партій для формування партійних блоків або спільних списків серйозно обмежує можливості для проходження більш дрібних або нових партій до парламенту. Це, в свою чергу, може знизити політичний плюралізм в новому парламенті і потенційно може посилювати поляризацію у Верховній Раді. Це викликає серйозну заклопотаність.

66. Слід зазначити, що влада стверджувала, що положення, які обмежують або скасовують, пасивні виборчі права осіб, засуджених за злочини, не можна видалити з виборчого кодексу без внесення конституційних змін.

67. Президент має право вимагати ставити проекти внесені ним до Верховної Ради на порядок денний парламенту. Тим не менш, він направив свій проект у Верховну Раду з проханням погодити свій проект з іншими альтернативами, перш ніж його поставили на порядок денний. Це було зроблено для того, щоб в Раді заслухали всі альтернативи виборчому кодексу. Ця ініціатива лише вітається.

68. 3 вересня 2011 року Верховна Рада вирішила створити комітет, що складається з представники всіх партій і фракцій у Верховній Раді, щоб погодити різні законопроекти та розробити загальний проект. 17 листопада 2010 Верховна Рада прийняла новий закон про парламентські вибори, як повідомляється, за підтримки основних фракцій опозиції в парламенті. На наш жаль, більшість положень, що викликають занепокоєння у нас та у Венеціанської комісії таких як змішана система виборів, збільшення порогу з 3% до 5%, а також заборону партійних блоків, було збережено.

69. Нещодавно прийнятий закон про вибори матиме важливий вплив на передвиборче середовище. Особливу увагу треба звернути на забезпечення того, щоб його положення, що стосуються виборчого бар’єру та заборона партійних блоків, не шкодили меншим або новим політичним силам. Ми рекомендуємо Асамблеї спостерігати за майбутніми парламентськими виборами в Україні з залученням великої делегації.

70. 30 листопада 2011 року Група держав Рада Європи проти корупції (GRECO) оприлюднила свою третю доповідь по Україні, в якій вона підкреслила, зокрема, що рішучі дії необхідні в області фінансування виборчих кампаній з метою зменшення залежності партій і депутатів від потужний економічних груп.

6. Заключні зауваження

71. Судові процеси проти колишніх керівників уряду зробили відносини України з її європейськими партнерами більш напруженими та підірвали її європейські устремління. Хоча реакція Європейського Союзу і деяких його держав-членів зрозумілі, важливо стежити за великою стратегічною картиною і забезпечити подальшу інтеграцію України в європейську сім'ю. Тільки інтеграція в європейську родину забезпечуватиме зміцнення демократії і поваги до прав людини і верховенства права в довгостроковій перспективі. Це було також суттю звернення пані Тимошенко у її недавньому листі до європейських лідерів, де вона закликала їх не скасовувати глибоку і всебічну Угоду про вільну торгівлю.

72. У той же час, також очевидно, що Рада Європи не може змиритися зі зловживаннями системою правосуддя в політичних цілях в її країнах-членах. У той час як країна має повне право переслідувати будь-кого за звичайні кримінальні злочини, вона також має зобов'язання забезпечити, щоб кожна людина отримувала справедливий судовий розгляд, і щоб юридичні процедури не піддавалися політичному впливу. Це особливо важливо для подальших звинувачень проти провідних політиків від опозиції.

73. Тому ми закликаємо українську владу, без подальших затримок, декриміналізувати звичайне політичне прийняття рішень та забезпечити, щоб ніхто не залишався або не був в майбутньому засуджений у таких звинуваченнях. Крім того, українська влада повинна забезпечити, щоб у всіх процесах особливо проти провідних політиків в повному обсязі було дотримано найвищих стандартів справедливого судового розгляду та принципу презумпції невинуватості. Утримання під вартою, особливо, коли немає небезпеки втечі звинуваченого та викривлення процесу, є невиправданим і неприйнятним. Ті колишні члени уряду, які в даний час перебувають в місцях позбавлення волі та під вартою, мають бути негайно звільнені до суду. Реалізація цих заходів дасть чіткий сигнал про прихильність нинішньої влади до норм і цінностей Ради Європи. З іншого боку, нездатність зробити це протягом розумного періоду часу, викличе серйозні сумніви щодо прихильності влади принципам демократії і верховенства закону. У такому випадку, ми рекомендуємо Асамблеї розглянути відповідні санкції.

74. У нашій попередній доповіді ми намітили амбітну програму реформ, яка була ініційована поточними органами та схвалена Асамблеєю. Спочатку вдалося досягти кількох важливих результатів, в тому числі в області більш тісної інтеграції української економіки до європейського економічного простору. Це підкреслює значення, яке надається з боку влади більш тісній європейській інтеграції країни. На жаль, є деякі ознаки того, що процес реформування втратив свій ентузіазм, так як тільки деякі істотні зміни відбулися у зв'язку з програмою реформ, оголошеною владою. Реалізація цих реформ була б, серед ряду інших давніх недоліків, які стоять в основі критики поточних судових процесів проти колишніх членів уряду. Зміни, які обіцяють вирішення проблем, пов'язаних з Законом про судову владу і статус суддів, особливо щодо незалежності судової системи, до цих пір не було поставлено на порядок денний Верховної Ради. Тому ми закликаємо владу продовжувати свої програми реформ без коливань або відстрочок та зробити конституційну реформу головним пріоритетом цієї програми.

75. З 2004 року Україна проводить вибори, які в усьому світі було визнано такими, що відповідали європейським стандартам. На жаль, в 2010 році вибори до місцевих органів влади відхилилися від цієї тенденції. У випадку, якщо парламентські вибори в 2012 році не буде проведено у повній відповідності з європейськими стандартами, це стане серйозним регресом в демократичному розвитку країни. Це було б неприйнятно. Майбутні парламентські вибори стануть лакмусовим папірцем для прихильності України принципам демократії.

76. Україна вступила до Ради Європи в 1995 році з зобов'язанням реформувати свої демократичні інституції відповідно до стандартів Ради Європи. Жоден уряд країни до цього часу не приділили належної уваги зобов’язанням, які було розроблено для досягнення цієї мети. Всі політичні сили, а також Верховної Ради як інститут, розділяють відповідальність за це. Поточна влада, а також всі політичні сили в країні, повинні тепер зробити серйозні зусилля, щоб нарешті, виконати решту зобов'язань з приєднання та побудувати надійну демократію в країні.

_____________________________________


Парламентська асамблея Ради Європи
Попередня версія
Функціонування демократичних інститутів в Україні
Проект резолюції

Комітет з питань дотримання країнами-членами обов’язків та зобов'язань Ради Європи (Комітет з моніторингу)

Співдоповідачі: Майліс Репс, Естонія, Альянс лібералів і демократів за Європу та Марієтта де Пурбе-Лундін, Швеція, Група Європейської народної партії

1. Парламентська Асамблея висловлює свою стурбованість щодо кримінальних справ, порушених відповідно до статей 364 (зловживання посадовими повноваженнями) і 365 (перевищення посадових повноважень) Кримінального кодексу України щодо низки колишніх членів уряду, у тому числі проти колишнього міністра внутрішніх справ пана Юрія

Луценка, колишнього виконуючого обов'язки міністра оборони пана Валерія Іващенка, колишнього першого заступника міністра юстиції пана Євгена Корнійчука, також колишнього прем’єр-міністра пані Юлії Тимошенко.

2. Асамблея вважає, що статті 364 і 365 українського Кримінального кодексу є занадто широкими в застосуванні та, відповідно, дозволяють постфактум криміналізувати нормальні політичні рішення, що суперечить принципам правової держави і є неприйнятними.Тому Асамблея закликає владу негайно видалити ці дві статті з Кримінального кодексу і зняти звинувачення проти колишніх урядовців, яких судять на основі цих положень. Асамблея хотіла б підкреслити, що оцінка політичних рішень і їх наслідків є прерогативою парламенту і в кінцевому рахунку виборців, а не судів. Вона вважає, що повинні бути розроблені строгі міжнародні стандарти розмежування політичної та кримінальної відповідальності.

3. Асамблея шкодує про численні недоліки відмічені під час судового розгляду стосовно колишнього уряду та вважає, що вони могли зменшити можливості для обвинувачених отримати справедливий судовий розгляд відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

4. На думку Асамблеї, ці недоліки є виявом загальної недосконалості, що притаманна системі українського кримірнального судочинства. Ці недоліки не є новими, а вже давно турбують Асамблею та стосуються, зокрема, відсутності незалежності судової системи, надмірного застосування та строку утримання під вартою, відсутності рівності сторін обвинувачення та захисту, а також недостатнього правового обґрунтування з боку прокуратури та судів в офіційних документах і рішеннях.

5. З огляду на незалежну систему судової влади Асамблея:

5.1. знову підтверджує свою глибоку стурбованість з приводу відсутності незалежності судової влади і вважає це основною проблемою для системи правосуддя в країні;

5.2. вважає, що нинішня судова процедура призначення суддів підриває незалежність судової системи. Вона закликає владу скасувати або принаймні значно скоротити 5-річний випробувальний термін для суддів та усунути Верховну Раду від процесу призначення;

5.3. також вважає, що судді під час випробувального терміну не повинні головувати в розгляді політично чутливих або складних випадків;

5.4. вважає, що склад Вищої ради юстиції суперечить принципу поділу влади, а також підриває незалежність судової влади. Тому Асамблея просить внести поправки у відповідні закони, які б ефективно відсували представників Верховної Ради, Президента України та прокуратури від членства у Вищій раді юстиції. Для прийняття цих поправок ці три

установи повинні призначити неполітичних членів Вищої ради юстиції;

5.5. пропонує Верховній Раді невідкладно прийняти необхідні конституційні поправки, які дозволять усунути положення, котрі перешкоджають здійсненню рекомендацій Асамблеї, згаданих у пунктах 5.2. і 5.4.

5.6. висловлює стурбованість з приводу багатьох таких, що заслуговують на довіру, звітів про те, що Вища рада юстиції ініціювала дисциплінарні заходи та звільнила з посад суддів на підставі скарг прокуратури через те, що судді приймали рішення не на користь обвинувачення у судових справах. Така практика йде врозріз з принципом верховенства закону і повинна бути припинена негайно.

6. З огляду на утримання під вартою Асамблея:

6.1. висловлює свою стурбованість з приводу надмірного застосування тримання під вартою, часто без виправдання чи поважних причин в українській системі правосуддя;

6.2. у зв'язку з цим зазначає, що незаконне і надмірне утримання під вартою є одним з основних питань в рішеннях, винесених проти України в Європейському суді з прав людини;

6.3. знову підтверджує, що відповідно до принципу презумпції невинності, взяття під варту повинно використовуватися винятково як крайній захід, коли є явний ризик втечі або підриву правосуддя;

6.4. закликає владу забезпечити, щоб Кримінально-процесуальний кодекс передбачав чітку процедуру для розгляду законності та тривалості тримання під вартою. Крім того, потрібно виробити керівні принципи для того, щоб забезпечити, щоб взяття під варту застосовувалось лише як крайній захід і тільки на основі обґрунтованого рішення суду.

7. З огляду на рівність між обвинуваченням та захистом Асамблея:

7.1. із занепокоєнням відзначає переваги на користь звинувачення, що є надзвичайно поширеною практикою в українській системі правосуддя;

7.2. закликає владу забезпечити, щоб в Кримінально-процесуальному кодексі рівність між обвинуваченням та захистом забезпечувалась як в законодавстві так і на практиці;

7.3. пропонує владі, зокрема, забезпечити, щоб Кримінально-процесуальний кодекс прямо передбачав, щоб захисту були надані копії справи звинувачення в розумний час, під контролем судді, щоб захист міг ознайомитися з матеріалами справи.

8. Асамблея відзначає із занепокоєнням звіти про те, що стан здоров'я колишнього міністра внутрішніх справ пана Юрія Луценка і колишнього в.о. міністра оборони пана Валерія Іващенка, які перебувають у попередньому ув'язненні, стрімко погіршується, і що обидві особи потребують лікування за межами пенітенціарної системи. Асамблея закликає виявити гуманність до обох чоловіків та звільнити їх негайно з-під варти, доки судові процеси проти них не завершеніі.

9. Асамблея вітає той факт, що було реалізовано ряд важливих реформ, зокрема, в галузі інтеграції української економіки до європейського економічного простору. Це підкреслює значення, яке влада надає більш тісній європейській інтеграції країни.

10. Асамблея підтверджує свою позицію, що Україна не зможе здійснити реформи, необхідні для виконання своїх зобов'язань перед Радою Європи, без попереднього реформування діючої Конституції. Саме тому вона закликає президента та Верховну Раду невідкладно ініціювати всеосяжний процес конституційної реформи та не затримувати його до наступних парламентських виборів.

Асамблея вітає позитивний висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) з пропозицією про Конституційну асамблею, яка, як очікує Асамблея, лежатиме в основі процесу конституційної реформи. Крім того, Асамблея закликає владу повною мірою використовувати рекомендацій Венеціанської комісії щодо попередніх проектів конституційної реформи.

11. Асамблея вітає систематичні запити з боку влади щодо думки Венеціанської Комісії з приводу проектів законів, підготовлених нею. Проте, вона відзначає, що в ряді випадків проекти законів, щодо яких було отримано запити, згодом відкликаються, а рекомендації Венеціанської Комісії не враховуються в законах, які в кінцевому підсумку приймає Верховна Рада. Тому Асамблея закликає владу повною мірою брати до уваги думки Венеціанської комісії при підготовці нових законів, у тому числі щодо попередніх проектів з того ж питання. У цьому контексті Асамблея очікує, що позитивні відгуки щодо законопроектів (підготовлених президентською Комісією зі зміцнення демократії) щодо свободи зібрань та конституційних зборів буде враховано в законопроектах, які підуть на розгляд Верховної Ради.

12. Асамблея звертає увагу на прийняття 17 листопада 2011 року Закону України про вибори народних депутатів. Вітаючи, що ряд її попередніх зауважень було враховано, Асамблея шкодує, що її основні рекомендації, а саме прийняття Єдиного виборчого кодексу, а також прийняття регіональної пропорційної виборчої системи, не були реалізовані. З огляду на нове виборче законодавство Асамблея:

12.1. підкреслює, що прийняття цього закону про парламентські вибори не повинно використовуватися як привід для неприйняття Єдиного виборчого кодексу, який як і раніше необхідний для забезпечення узгодженої правової бази для всіх виборів в Україні, яка перебуває в повній відповідності з європейськими стандартами;

12.2. стурбована тим, що підвищення порогу для пропорційних виборів до 5% в поєднанні з забороною на формування виборчих блоків партіями для участі у виборах негативно позначиться на можливості для нових або невеликих партій ввійти до парламенту. Асамблея стурбована тим, що ці положення можуть знизити плюралізм та збільшити поляризацію в новому парламенті. Вона рекомендує знизити поріг та видалити заборону на виборчі блоки з виборчого законодавства до наступних парламентських виборів;

12.3. висловлює жаль з приводу включення в цей закон положення, які обмежують право балотуватися на виборах особам, засудженим за злочини незалежно від тяжкості вчиненого злочину, і просить оперативно прийняти конституційні поправки, які б дозволили видалити ці положення з виборчого законодавства;

12.4. закликає владу повністю виконати рекомендації Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO) щодо фінансування політичних партій.

13. Асамблея вважає, що майбутні парламентські вибори стануть лакмусовим папірцем для прихильності України демократичним принципам. Асамблея вважає, що міжнародне спостереження цих виборів зробить істотний внесок у їх демократичне проведення. Вона вважає, що Асамблея зробить внесок в міжнародне спостереження за виборами через власну велику делегацію.

14. Асамблея відзначає, що ряд важливих зобов'язань про приєднання до цих пір не виконані, незважаючи на те, що Україна приєдналася до Ради Європи в 1995 році майже 17 років тому. Уряди країни, які змінювались, а також Верховної Ради і її політичні фракцій, розділяють відповідальність за цей провал. У Резолюції №1755 (2010) Асамблея вітала амбітну програму реформ влади щодо решти зобов'язань з приєднання. Незважаючи на початкові позитивні результати в декількох галузях, Асамблея стурбована сигналами, що поштовхи та політична воля для реалізації цих реформ зменшуються. Тому Асамблея закликає владу, а також всі політичні сили в країні оперативно втілювати реформи, необхідні для виконання вступних зобов'язань країни та для побудови здорової демократії в країні.

Джерело: Український тиждень   




 
matrix-info БУЛАВА